Знищення фракійських болгар 1913 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Етнографічна карта авторства Мілетича Східної та Західної Фракії початку XX століття (1912 рік) показує наскільки строкатим був етнічний склад населення регіону, де проживали болгари, турки та греки

Розгром фракійських болгар 1913 року (болг. Разорението на тракийските българи през 1913 г.[1]) — книга, в якій Любомир Мілетич описує масове вигнання і винищення болгар Східних Родоп, Східної Фракії і Малої Азії в рамках так званого Фракійського питання. Книга була видана Болгарською Академією Наук (Держпечать Софія, 1918 р.). У книзі описуються насильство і жорстокості, яким піддалися місцеві болгари. У результаті дій башибузуків близько 46786 болгар стали біженцями, переселившись у власне Болгарію. Разом з тим, у своїх дослідженнях фонд Карнегі вказує на симетричну відповідь болгарського війська[2]. У тому ж році 48 578 мусульман переселилося в Османську імперію.

Знімки[ред.ред. код]

У книзі Любомир Мілетіч опублікував також 65 знімків тієї епохи.

Примітки[ред.ред. код]