Камо но Тьомей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Камо но Тьомей
鴨長明
Уявний портрет Тьомея (19 століття)
Уявний портрет Тьомея (19 століття)
При народженні: Камо Наґаакіра
Дата народження: 1155 (?)
Місце народження: Кіото, Японія
Дата смерті: 27 липня 1216(1216-07-27)
Місце смерті: Кіото, Японія
Мова творів: японська, китайська
Рід діяльності: поет, письменник
Жанр: вака
Magnum opus: Ходзьокі

Камо но Тьомей (яп. 鴨長明, かものちょうめい[1]; 1155 (?) — 27 липня 1216) — японський аристократ, поет, письменник і музикант кінця періоду Хей'ан — початку періоду Камакура.

Короткі відомості[ред.ред. код]

Тьомей народився близько 1155 року у Кіото, у сім'ї Камо Накацуґу, головного священика столичного синтоїстького святилища Сімоґамо. У юності хлопець навчався японській поезії вака у Сюн'е, сина поета Мінамото но Тосійорі, а також грі на біві у митця Накахара но Аріясу. У 30-річному віці Тьомей був удостоєний почесті написати один вірш до Імператорської збірки «Збірки тисячі японських пісень»[2] (1187) і був прийнятий до кола придворних поетів. З 1200 року він став регулярно брати участь у поетичних змаганнях столичної аристократії, на яких шліфував свою майстерність.

У 1201 році екс-Імператор Ґо-Тоба відновив Центр японської поезії[3], до якого одним зі службовців було призначено Тьомея. Завдяки цьому останній отримав нагоду співпрацювати із відомими поетами того часу, такими як Фудзівара но Тейка і Фудзівара но Ієтака. Тьомей працював у центрі з раннього ранку до пізьної ночі, тому його заповзятість була помічена екс-Імператором, який спробував влаштувати його на батькову посаду священника святилища Камо. Однак родичі поета, на чолі з Камо но Сукекане, виступили проти і не допустили реалізації цього задуму. Через це 50-річний Тьомей впав у відчай і прийняв чернечий постриг. Після цього він усамітнився у місцевості Охара на півночі столиці, а згодом, за протекцією свого знайомого Фудзівари но Наґатіки, оселився у монастирі Хокайдзі, в місцевості Хіно, на півдні столиці. Там він звів для себе квадратну келію, в якій жив до своєї смерті 27 липня 1216 року.

За час перебування у Хіно Тьомею вдалося відвідати Камакуру і побувати на аудієнції з сьоґуном Мінамото но Санетомо , а також написати один з шедеврів японської літератури «Записки з келії». Окрім них він встиг упорядкувати поетичну збірку «Безіменні записки» (1211), оповідання на буддистську тематику у «Збірці пробудження» (1215). Перу поета також належала авторська поетична антологія «Збірка Камо Тьомея»[4] (1181) і 10 віршів Імператорської антології «Нової збірки старих і нових японських пісень»[5] (1205).

Українські переклади[ред.ред. код]

На українську мову С. Левинським перекладено поему «Ґоджьокі: (Хатина буддійського самітника)»[6][7].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Світське ім'я — Камо Наґаакіра, черенече і'мя — Ренїн (蓮胤).
  2. яп. 千載和歌集.
  3. яп. 和歌所.
  4. яп. 鴨長明集.
  5. яп. 新古今和歌集.
  6. Годжокі: (Хатина буддійського самітника): [Поема] / Перекл. С. Левинський // Ми. — 1934. — Кн. II. — С. 101—123.
  7. Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (19141939): Бібліографічний покажчик / За загальною редакцією О. Лучук, Т. Лучука; Науковий редактор Р. Зорівчак; Редколегія: Б. Якимович (голова) та ін. — Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. — 194 с.

Джерела та література[ред.ред. код]