Карел Ріхтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карел Ріхтер
Karel Richter
Народився 15 червня 1930(1930-06-15)[1][2][3]
Хлумець-над-Цидліноуd[1][3][4]
Помер 22 травня 2021(2021-05-22)[5] (90 років)
Громадянство Чехія
Національність чех
Діяльність письменник, публіцист, історик, перекладач, військовий історик
Сфера роботи військова історія[1], військова операція[1], документальна література[1], публіцистика[1], переклади з російськоїd[1], переклади з українськоїd[1], translation from Polishd[1], переклади з німецькоїd[1] і translation into Czechd[1]

Карел Ріхтер (чеськ. Karel Richter; нар. 15 червня 1930, Хлумец-над-Цідліноу) — чеський письменник-документаліст, історик, публіцист і перекладач з російської, польської та німецької. Триразовий лауреат премії ім. Егона Ервіна Кіша, дворазовий лауреат премії ім. Мірослава Іванова та словацької літературної премії ім. Войтєха Замановскего. Почесний громадянин м. Хлумец-над-Цідліноу[6], засновник та голова комісії з присудження літературної премії ім. Ярослава Голла, яка з 2014 року присуджується за внесок у розвиток документальної літератури. Проживає в місті Прага.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Закінчивши гімназію в Новому Биджові він продовжив навчання на педагогічному факультеті Карлового університету[7], у Військовій академії в місті Брно[7] та в Братиславі. З 1971 по 1989 рік працював у Військово-історичному інституті (м. Прага) науковим співробітником, має науковий ступінь кандидата наук[6].

Активну письменницьку діяльність веде з 1968 року. Головною темою його творчості є документування воєнних подій, досягнень сучасної науки і техніки, історичні дослідження внутрішньо- та зовнішньополітичних подій. Має декілька спільних робіт автобіографічного характеру з визначними постатями, зокрема, з першим європейським космонавтом Владіміром Ремеком. Деякі твори публікувались у перекладах російською та казахською мовами. Окремим напрямом досліджень Карела Ріхтера є доля етнічних меншин: судетських німців у Чехії, волинських чехів в Україні.

Карел Ріхтер є членом літературних організацій Письменницька спільнота та Клуб письменників-документалістів, в якій до 2019 року був керівником, а наразі є Почесним головою[8][9]. Крім цього, співпрацює з пресою, радіо (радіодіапазони: Зборов, Боротьба за магістраль, Заборонені спогади, Мир за спинами союзників, читання оповідань з циклу «солдат Франциск та двоє друзів», публіцистичні вистави), телебаченням (серіал Шляхами бойової слави, драматична група Куди смерть не досягне, публіцистичні вистави), брав участь у роботі над фільмом «Бронзові хлопці» (чеськ. Kluci z bronzu)', читає лекції. Є членом та бере участь у роботі в редакційних колегіях, підготовці лекцій, організації літературних дискусій.

Був співзасновником та, до 2015 року, головним редактором журналу Цілком таємно (чеськ. Přísně tajné — періодичного видання, присвяченого історичним, військово-політичним розслідуванням та висвітленню ще невідомих широкій публіці фактів дипломатичних змов, міжнародного шпіонажу, героїчних вчинків непересічних осіб та незвичайних особистих історій[9].

Бібліографія [10][ред. | ред. код]

Оригінальні твори[ред. | ред. код]

  • Війна почнеться завтра (чеськ. Válka začíná až zítra), співавтор Їржі Ветвічка, Прага: Наша армія, 1969;
  • До порога дому (чеськ. Až na práh domova), Прага: Наша армія, 1976;
  • Танки прямують до Острави (чеськ. Tanky míří k Ostravě), співавтор С. Петрас, Прага: Наша армія, 1979;
  • Під нами — планета Земля (чеськ. Pod námi planeta Země), співавтор Владімір Ремек, Прага: Наша армія, 1979, 1982; російською: 1981; казахською: 1985;
  • Дорога до Соколова (чеськ. Cesta k Sokolovu), Прага: Наша армія 1981;
  • Солдат не здається (чеськ. Voják se nevzdává), Прага: Наша армія 1978, 1981;
  • Його назвали Отакар (чеськ. Dali mu jméno Otakar), співавтор Властіміл Кожнар, Прага: Наша армія 1983; Російською: 1985;
  • Ворог — поруч (чеськ. Nepřítel na dosah), співавтор Властіміл Кожнар, Прага: Наша армія, 1985;
  • Десант S 1 (чеськ. Výsadek S 1),' співавтор Властіміл Кожнар, Прага: Наша армія, 1988;
  • Шлях додому через вогонь (чеськ. Cesta domů vedla ohněm), Прага: Наша армія, 1989;
  • Подія на плацдармі (чеськ. Stalo se na předmostí), співавтор Властіміл Кожнар, Прага: Наша армія, 1990;
  • Справа генерала Власова (чеськ. Případ generála Vlasova), Прага: Панорама, 1991;
  • Чехословацький опір на Сході (чеськ. Československý odboj na Východě), Прага: FMO, 1992;
  • Судети (чеськ. Sudety), Прага: Файма, 1994; Прага: Ноос, 2016;
  • Трагедія генерала (чеськ. Tragédie generála), у: Великий фінал, Бероун, Бароко і Фокс, 1995;
  • Сага роду Кінських (чеськ. Sága roku Kinských), Хлумец над Цідліноу, 1995, 2008;
  • Диявол Тренк (чеськ. Ďábel Trenk), Ostrava, Středoevropské nakl. 1996, II. вид. Тржебіч: Акцент, 1998;
  • Підкарпатські русини у боротьбі за свободу (чеськ. Podkarpatští Rusíni v boji za svobodu), Прага, 1997;
  • Ким був генерал Піка (чеськ. Kdo byl generál Píka) співавтор Антонін Бенчик, Брно: Допльник, 1997;
  • … а за ними йшла смерть (чеськ. …a v zádech měli smrt), Тржебіч: Темпо, 1998; Прага: Епоха, 2008;
  • Чехи та німці у дзеркалі історії (чеськ. Češi a Němci v zrcadle dějin), св. 1, Тржебіч: Акцент, 1999;
  • Евжен Савойський — володар полів битв (чеськ. Pán bitevních polí — Evžen Savojský), Тржебіч: Акцент, 2000; Прага: Епоха, 2019;
  • Трагічна доля генерала Геліодора Піки (чеськ. Tragický osud generála Heliodora Píky), співавтор Антонін Бенчик, Прага, 2001; Прага: Остров, 2006; Прага, 2014;
  • Закляті друзі (чеськ. Úhlavní přátelé), частина 1 (про Сталіна й Троцького), Прага, 2002;
  • Пам'ятні битви чеської історії (чеськ. Pamětihodné bitvy českých dějin), співавтор Роман Цілек, Ческі Тєшін: Агаве, 2002;
  • Крізь криваві річки (чеськ. Přes krvavé řeky), Прага, 2003; Брно: Йота, 2017;
  • Апокаліпсис у Карпатах (чеськ. Apokalypsa v Karpatech), Прага, 2003; Брно: Йота, 2017;
  • Фатальна помилка генерала Власова (чеськ. Osudový omyl generála Vlasova), Прага, 2003; Прага: Епоха, 2010, 2019;
  • Відвоювання Батьківщини: звільнення Чехословаччини без цензури та легенд (чеськ. Dobývání domova : osvobození Československa bez cenzury a legend), Прага: Остров, 2005;
  • Кордон, оплачений кров'ю: радянсько-фінські війни (чеськ. Hranice placená krví : sovětsko-finské války) Прага: Епоха, 2006, 2014;
  • Злочин без покарання: масове вбивство в Катині (чеськ. Zločin, který unikl trestu : masakr v Katyni), Прага: Епоха, 2008, 2019;
  • Хлумец-над-Цідліноу та Хлумецький район в перебігу історії: слідами минулого часу (чеськ. Chlumec nad Cidlinou a Chlumecko v proměnách dějin: рo stopách prošlého času), Прага: Епоха, 2010;
  • Завойовник світу: антологія битв Александра Великого (чеськ. Dobyvatel světa : válečná anabáze Alexandra Velikého), Прага: Епоха, 2010;
  • Хоробре життя і таємна смерть підполковника Сохора (чеськ. Statečný život a tajemná smrt podplukovníka Sochora), Прага: МарієТум, 2010 (2011);
  • Герої Чехословаччини: у вирі двох світових війн: 1914-1945 (чеськ. Hrdinové Československa : ve smršti dvou světových válek : rok 1914-1945), співавтор Роман Цілек, Прага: Наша армія, 2011;
  • Хижий шлях до влади (чеськ. Dravé cesty k moci), співавтори - Роман Цілек, Їржі Білек, Прага: XYZ, 2011;
  • Голоси з палаючих домівок: Лідіце, Лежаки, Чеський Малин, Плоштіна, Прлов, Закржов, Яворжічко (чеськ. Hlasy z hořících domů : Lidice, Ležáky, Český Malín, Ploština, Prlov, Zákřov, Javoříčko), співавтори - Роман Цілек, Пршемисл Веверка, Прага: XYZ, 2011;
  • Сталін чи Троцький? вбивче суперництво влади (чеськ. Stalin, nebo Trockij? vražedná rivalita moci), Прага: МарієТум, 2012;
  • Ганібал перед брамою: Карфаген проти Риму 218—202 до н. е. (чеськ. Hannibal před branami: Kartágo proti Římu 218—202 př. n. l.), Прага: Епоха, 2012; Прага: Епоха, 2019;
  • Капітан Ярош: наказ був не відступати: уся правда про життя та смерть старшого поручика Отакара Яроша (чеськ. Kapitán Jaroš : rozkaz byl neustoupit : úplná pravda o životě a smrti nadporučíka Otakara Jaroše), Прага: Наша армія, 2013;
  • За танком чекала смерть (чеськ. Za tankem číhala smrt), Прага: Наша армія, 2014;
  • Аве, Цезар: життєва драма геніального полководця та державника (чеськ. Ave Caesar : životní drama geniálního vojevůdce a státníka), Прага: Епоха, 2014;
  • Історична драма волинських чехів (чеськ. Historické drama volyňských Čechů), Прага: Епоха, 2015;
  • Відвоювання Батьківщини: звільнення Моравії та Чехії без цензури та легенд (чеськ. Dobývání domova : osvobozování Moravy a Čech bez cenzury a legend), Прага: Ноос, 2016;
  • Солдат першої лінії: воєнна драма сина ворогів народу (чеськ. Voják první linie : válečné drama syna nepřítele lidu), Прага: Наша армія, 2017;
  • Останні 100 днів: важливі події наприкінці другої світової війни (чеськ. Posledních 100 dnů: Pozoruhodné události konce druhé světové války v Evropě), Прага: Епоха, 2018;
  • Війна почалася в Польщі: факти про німецько-радянську агресію (чеськ. Válka začala v Polsku : fakta o německo-sovětské agresi), Прага: Епоха, 2018;
  • Август Непереможний (чеськ. Vítězný Augustus: Dědic Caesarovy moci), Прага: Епоха, 2019;
  • В пазурях більшовицької революції (чеськ. Ve spárech bolševické revoluce), Прага: Наша армія, 2019.

Переклади[ред. | ред. код]

  • Через Дукельський перевал (чеськ. Přes Dukelský průsmyk / Daniil Proektor), переклад з російської однойменного твору Д.М.Проектора, Прага: Наша армія, 1962;
  • Зважте ціль (чеськ. Zaměřte cíl / Nikolaj Gorbačev), переклад з російської однойменного твору Н.А.Горбачова, Прага: Наша армія, 1973;
  • Блакитна моя планета (чеськ. Moje modrá planeta /German Titov), переклад з російської однойменного твору Г.С.Титова, Прага: Наша армія, 1976;
  • Автономне плавання (чеськ. Sami na moři / Viktor Usťjancev), переклад з російської однойменного твору В.А.Устьянцева: Наша армія, 1977;
  • Перед обличчям закону (чеськ. Před tváří zákona / Georgij Ajdinov), переклад з російської однойменного твору Г.І.Айдінова, Прага: Наша армія, 1979;
  • Ураган над степом (чеськ. Uragán nad stepí / N.A. Gorbačev) переклад з російської однойменного твору Н.А.Горбачова, Прага: Наша армія, 1979;
  • Битва (чеськ. Bitva / Nikolaj Gorbačev) переклад з російської однойменного твору Н.А.Горбачова, Прага: Наша армія 1981;
  • Мій поручик (чеськ. Můj poručík / Vladimír Andrejev) переклад з російської однойменного твору В.М.Андреєва, Прага: Наша армія, 1982;
  • Празький Пітавал/ (чеськ. Pražský pitaval / Egon Ervín Kisch), чеський переклад німецькомовного твору Егона Ервіна Кіша, Прага: Епоха, 2008;

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м Czech National Authority Database
  2. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б Evidence zájmových osob StB
  4. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ https://arl.pamatniknarodnihopisemnictvi.cz/arl-pnp/cs/detail-pnp_us_auth-0039132-Richter-Karel-19302021
  6. ↑ а б Rodáci a významné osobnosti: Informační centrum Chlumec nad Cidlinou. ic.chlumecnc.cz. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  7. ↑ а б Karel Richter. Jota. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021.
  8. ↑ Marboe, Marcella (04.06.2015). Chlumci n/C se 10. června vyhlašuje Literární cena Jaroslava Golla. www.obecspisovatelu.cz (чеська) . OBEC SPISOVATELŮ ČR. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 21.04.2021.
  9. ↑ а б www.klubliteraturyfaktu.cz (чеська) . Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21.04.2021.
  10. ↑ Ріхтер, Карел. Databáze Národní knihovny ČR (чеська) . Процитовано 27.05.2021.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карел_Ріхтер&oldid=34992449