Карл Роденбург

Карл Роденбург
нім. Carl Rodenburg
Народився	17 травня 1894(1894-05-17) Geestemünded, Бремергафен, Бремен, Німецька імперія
Помер	5 листопада 1992(1992-11-05) (98 років) Грефен, Штайнфурт, Мюнстер, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 2-го класу ордена Церінгенського лева Ганзейський хрест (Бремен) За поранення (нагрудний знак) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Карл Роденбург (нім. Carl Rodenburg; 17 травня 1894 — 5 листопада 1992) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

Син гуртового торговця і почесного сенатора Карла Роденбурга і його дружини Юлії, уродженої Баде. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 1 листопада 1938 року — начальник навчального штабу піхотного училища. З 1 січня 1940 року — командир 203-го піхотного полку 76-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. З 26 січня 1942 році командир своєї дивізії. Дивізія була знищена в Сталінграді, а сам Роденбург 31 січня 1943 року потрапив у радянський полон. 15 листопада 1949 року засуджений військовим трибуналом до 25 років таборів. 10 жовтня 1955 року репатрійований у ФРН.

Сім'я

15 лютого 1920 року одружився з Марією Гайссенбергер. 13 липня 1925 року пара розлучилась.

22 вересня 1934 року одружився з Теклою Немінар. В 1937 році в пари народилась дочка.

Звання

• Однорічний доброволець (1 жовтня 1913)
• Фенріх (12 лютого 1915)
• Лейтенант (11 березня 1915) — патент від 11 вересня 1913 року.
• Обер-лейтенант (1 лютого 1922)
• Гауптман (1 лютого 1927)
• Майор (1 жовтня 1934)
• Оберст-лейтенант (1 квітня 1937)
• Оберст (1 квітня 1940)
• Генерал-майор (1 квітня 1942)
• Генерал-лейтенант (1 грудня 1942)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (25 квітня 1915)
  • 1-го класу (15 травня 1917)
• Орден Церінгенського лева, лицарський хрест 2-го класу з мечами
• Ганзейський Хрест (Бремен)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (17 травня 1940)
  • 1-го класу (25 травня 1940)
• Німецький хрест в золоті (7 травня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (8 жовтня 1942)
  • дубове листя (№189; 31 січня 1943)

Література

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — с.160 — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Jochen Löser: Bittere Pflicht – Kampf und Untergang der 76. Berlin-Brandenburgischen Infanterie-Division, Biblio Verlag, Osnabrück 1986
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 145
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 633