Катавасія

• Катава́сія (з грец. καταβασία — сходження) — в православному богослужінні гімн, який співається наприкінці пісень канону на утрені, а іноді й під час інших богослужінь, наприклад повечір'я. Катавасія, по суті, це той же ірмос, але який не розпочинає, а завершує пісні канону. Назва походить від візантійської традиції сходження хористів з обидвох криласів на середину храму для спільного співу катавасії.^{[джерело?]}

• Катавасія — гармидер, розгардіяш, метушня.

	Така паморочна катавасія тривала з тиждень
— Іван Микитенко, II, 1957, 374

	Данько… теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію
— Олесь Гончар, Таврія, 1952, 95

У буденну мову слово прийшло з жаргону семінаристів. Оскільки катавасію співали два хори (крилоси) одночасно, сходячись при цьому разом на середину церкви — спів був дуже складним, тому що співалося на ходу і на багато голосів. Нетреноване вухо могло не вловлювати гармонію, складний спів сприймався як щось плутане, навіть якщо півчі не збивалися. З цим і пов'язано сучасне значення слова катавасія — «плутанина».

Література

• Микола Гоголь. Роздумування про Божественну Літургію. Переклад і додатки опрацював о. д-р Микола Комар. — Львів: Монастир Свято-Іванівська Лавра. Видавничий відділ «Свічадо», 2003. — 157 с.
• Сучасний тлумачний словник української мови / За ред. В. В. Дубічинського. — Харків: Видавництво «Школа», 2006. — 1008 с.

Посилання

• Катавасія [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Катавасія [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 612. — 1000 екз.