Квиток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Квито́к — документ встановленої форми, який підтверджує право особи, яка його пред’являє, на отримання послуг, що є предметом професійної діяльності організації, яка випустила в обіг (емітувала) цей квиток. Зазвичай форми квитків встановлюються та затверджуються нормативними актами (постанови, накази і т.ін.) органів державної та виконавчої влади або організацій-емітентів квитків.

Використання квитків, з огляду на простоту і зручність, є поширеним при наданні різноманітних послуг: від транспортних перевезень до масових заходів культурного, просвітницького, спортивного та іншого спрямування. Сфера застосування квитків є надзвичайно широкою, тому для визначення особливостей використання квитків для тих чи інших цілей в нормативних актах, які визначають форму та порядок використання квитків, завжди існує окремий пункт (стаття), що дає визначення термінів стосовно певного конкретного використання квитків. Тому у вжитку є декілька визначень терміну квиток, кожне з котрих є вірним для даного конкретного застосування (див.[1],[2])

Види квитків[ред.ред. код]

Квиток на проїзд в трамваї (2000 рік)

Умовно квитки поділяються на такі групи:

  • за сферою використання: на транспорті - квитки на перевезення (проїзд), у театральній, кіно-концертній діяльності та інших видах шоу-бізнесу - вхідні квитки і т.ін.;
  • за кількістю однотипних послуг: одноразові та багаторазові (на визначену кількість послуг або на визначений термін користання послугою);
  • квитки на пред’явника та особові (іменні);
  • за розміром оплати вартості послуги споживачем: за повну вартість (повні), за частину вартості (пільгові, наприклад, для дітей, інвалідів, учнів, пенсіонерів тощо) та безоплатні.
  • за категорією користувача: службові (для працівників організації-емітента та деяких категорій державних службовців) та загального користування.
  • за способом виготовлення: паперові, картонні, пластикові та з електронними елементами контролю (чипами та магнітними стрічками)

Юридичні аспекти[ред.ред. код]

З точки зору цивільного права квиток є документом, що посвідчує укладення публічного договору між особою-набувачем квитка та організацією-емітентом квитка, тому на бланку квитка повинні бути вказані певні суттєві умови договору: вартість послуги, термін надання (дата) послуги, назва організації-емітента та ін. Оплата вартості квитка набувачем є фактом акцепту такого договору, з умов якого витікають зобов'язання організації-емітента квитка.

Квиток є документом, що посвідчує правовідносини суб'єктів права, тому як виготовлення, так і реалізація фальшивих (або підроблених чи перероблених) квитків є злочином і трактується кримінальним правом як шахрайство.

Користування послугою, яка надається тільки за умови придбання відповідного квитка, без наявності такого квитка (наприклад, безквитковий проїзд у громадському транспорті є адміністративним правопорушенням і карається штрафом.

Квиток в деяких випадках виконує роль квитанції — документа, що підтверджує факт і розмір витрат. Наприклад, квиток на проїзд у залізничному чи іншому транспорті додається до авансового звіту про витрати на відрядження.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.5280.0 Квитки на міські автомаршрути
  2. http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.5281.0 Квитки на приміські автомаршрути

Джерела[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]