Клименко Микола Васильович
| Клименко Микола Васильович | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Молодший сержант | |||||||||||||||
| Загальна інформація | |||||||||||||||
| Народження |
15 травня 1925 Мала Олександрівка, СРСР | ||||||||||||||
| Смерть |
1 грудня 2018 (93 роки) Мала Олександрівка, Україна | ||||||||||||||
| Громадянство |
 СРСР | ||||||||||||||
| Військова служба | |||||||||||||||
| Приналежність |
СРСР | ||||||||||||||
| Вид ЗС |
 Радянська армія | ||||||||||||||
| Рід військ |
СВ ЗС СРСР | ||||||||||||||
| Війни / битви | Німецько-радянська війна | ||||||||||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
Климе́нко Мико́ла Васи́льович (15 травня 1925, Мала Олександрівка, СРСР — 1 грудня 2018, Мала Олександрівка, Україна) — радянський військовик, молодший сержант, учасник Другої світової війни. Кавалер Ордена Вітчизняної війни II ст. та Ордена Слави III ст.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Клименко народився у селі Мала Олександрівка Бориспільського району Київської області. У серпні 1943 року був мобілізований Бориспільським РВК до лав Радянської армії. Після призову воював на 1-му Українського фронті, а з березня 1944 року — на 2-му Українському фронті. Проходив службу в 111-й окремій розвідувальній роті 74-ї стрілецької Київської дивізії.
23 квітня 1944 року у складі взводу розвідників зайшов у ворожий тил та вислідив розвідгрупу супротивника. Під час сутички з німецькими військовиками рядовий Клименко, вступивши у рукопашний бій з ворогом, особисто вбив одного солдата та врятував від неминучої загибелі командира взводу, знешкодивши та захопивши в полон ще одного окупанта.
30 квітня 1945 року, під час проведення розвідувальної діяльністі в районі висоти 1107, Миколі Клименку вдалося захопити в полон двох солдат супротивника, що надали цінні відомості про розташування німецьких військ.
У повоєнні роки тривалий час працював у кузні Київського електровагоноремонтного заводу.
Помер 1 грудня 2018 у віці 93 років.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Вітчизняної війни II ст. (6 квітня 1985)[1]
- Орден Слави III ст. (5 травня 1944) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому звитягу та мужність[2]
- Медаль «За відвагу» (17 травня 1945)[3]
- Медаль «Ветеран праці»[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 грудня 2014.
- ↑ Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 грудня 2014.
- ↑ Картка нагороди (рос.) . «Подвиг народа». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 грудня 2014.
- ↑ Я знаю, що таке війна…. Газета «Трибуна січнівця». Київський ЕВРЗ. № 10 (8034): 2. жовтень 2014.
- Народились 15 травня
- Народились 1925
- Померли 1 грудня
- Померли 2018
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни»
- Нагороджені ювілейною медаллю «60 років визволення України від фашистських загарбників»
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Слави III ступеня
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «60 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «70 років Збройних Сил СРСР»
- Уродженці Малої Олександрівки (Бориспільський район)
- Радянські військовики Другої світової війни