Книга Страшного суду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Кни́га страшно́го су́ду» (англ. Domesday Book) — зведення матеріалів першого у середньовічній Європі загального поземельного перепису, що був проведений в Англії у 1085—1086 рр. за наказом Вільгельма Завойовника. Матеріали перепису являють собою безпрецендентне джерело відомостей про соціальний, економічний та демографічний розвиток Англії XI століття. А саме, дані перепису дозволяють зробити висновок про чисельність населення Англії у зазначений період: близько 2,5 млн. чоловік. Назва книги посилається на біблійний Судний день, коли всім людям має бути пред'явлений повний список їх справ.

Зміст 1 Ціль та завдання перепису 2 Порядок проведення 3 Об'єкти перепису 4 Формат 5 Примітки 6 Посилання 7 Література

[ред.] Ціль та завдання перепису

Ціллю проведення загального перепису, судячи з усього, було визначення економічних ресурсів Англії після нормандського завоювання 1066, що були підвладні королю. Хиткість династичних претензій Вільгельма І на англійський престол, збереження загрози іноземного вторгнення, а також бажання короля максимально зміцнити фінансове та воєнне забеспечення своєї влади лягли в основу прийняття рішення про проведення перепису. Під час перепису передбачалось провести оцінку господарських ресурсів кожного маєтку, по-перше, для приведення традиційних норм розподілення податків (данські гроші) у відповідність до реального рівня дохідності земельних володінь, по-друге, для врегулювання судових суперечок про права на землю, кількість яких різко виросла у результаті перерозподілу англосаксонських маєтків після нормандського завоювання, і, накінець, для виявлення економічного потенціалу ленів баронів короля з метою визначення, яку максимальну кількість лицарів кожен лен міг надати королю. Мету проведення перепису лаконічно визначив автор Англосаксонської хроніки, за свідченням якого король хотів знати більше про свою нову країну: «як вона заселена і якими людьми» (англ. how it was peopled and with what sort of men).

[ред.] Порядок проведення

Рішення про проведення перепису було прийнято на засіданні Великої королівської ради на Різдво 1085 р. Негайно до всіх англійських графств були надіслані представники короля, відповідальні за проведення перепису. У кожному графстві були проведені спеціальні зібрання, які представляли собою розширені засідання судових колегій графств. До їх складу входили: шериф, барони та їх лицарі, які мали земельні володіння у відповідних графствах, члени судових колегій кожної сотні, а також староста, священик та 6 вілланів від кожного села. Ці збори мали клятвою підтверджувати ті відомості, які входили до сфери перепису, а також, можливо, вирішувати земельні суперечки, що виникали під час його проведення. Крім того, дані по земельним володінням у кожній сотні фіксувались комісіями, які формувались із землевласників даної сотні. Так, у Кембриджширі до складу комісії порівну входили англосакси і нормандці, що володіли там землями.

Існують дві версії того, як проходив перепис. По одній з них, королівські емісари відвідували кожну сотню, де вислуховували сотенні комісії. По іншій версії, перепис маєтків графста проходив у рамках однієї сесії зборів графства, участь у якій приймали сотенні комісії. Друге припущення, висловлене ще у 1897 р. Ф. В. Мейтландом^[1], більшість сучасних дослідників вважають більш вірогідним.

Перепис був завершений до кінця 1086 р. і його результати у вигляді величезного масиву списків та звітів були надані королю. У подальшому вони зберігались у казначейство Англійського королівтсва, що знаходилось у місті Вінчестер. Крім цього, вже до 1088 р. на основі цієї документації були складені два томи «Книги Страшного суду», до якої у компактній формі війшли найважливіші відомості, отримані у результаті перепису, відсортовані по графствам.

[ред.] Об'єкти перепису

Об'єктом перепису був господарський стан земельних володінь манорів. У зв'язку з цим, питання, що з'ясовувались королівськими переписувальниками, концентрувались навколо різноманітних аспектів економічного потенціалу маєтку. Для кожного земельного володіння фіксувались такі дані:

• імена власників маєтку на дату проведення перепису і на 1066 р.;
• імена інших тримачів маєтку, якщо власник передавав його у умовне тримання;
• площа орної землі у гайдах^[2];
• кількість бригад орачів (що вимірялись в запряжках з 8 биків) на доменіальних землях власника і на землях селян;
• кількість селян різних категорій: вілланів, котаріїв, сервів, вільних та сокменів, що проживали на території маєтку^[3];
• розміри пасовиськ, луків та лісів, що відносились до маєтку;
• кількість млинів та місць для рибальства;
• грошова оцінка^[4] господарства маєтку на дату проведення перепису і на 1066 р.;
• розміри наділів вільних селян та сокменів у межах маєтку на дату проведення перепису і на 1066 р.;
• потенційна можливість збільшення продуктивності маєтку.

Очевидно, що також могла фіксуватись кількість голів скота у маєтку і величина сільськогосподарських запасів, та ці відомості, восновному, у «Книгу Страшного суду» не увійшли. Всі відомості, що підлягали перепису, мали вказуватись на:

1. рік смерті Едуарда Сповідника (1066);
2. рік переходу маєтку до нового власника і
3. рік проведення перепису (1086).

Але фактично, цей принцип повністю не був витриманий і відомості про господарський стан маєтків на дату їх передання новим власникам з'являються у «Книзі Страшного суду» лише епізодично.

Перелік питань, винисених на перепис, демонструє устремління короля зафіксувати та оцінити можливі джерела доходів у казну. Так, замки та інші будівлі, не пов'язані безпосередньо з економічним життям, до перепису включені не були. Також «Книга Страшного суду» не містить даних по розміру феодальних забов'язань тримачів маєтків перед королем.

[ред.] Формат

На основі зібраних записів була складена «Книга Страшного суду», яка складається з двох частин: так звана «Мала книга», що описує графства Норфолк, Саффолк і Ессекс, та «Велика книга», що описує всю останню Англію, за виключенням північних областів^[5], а також Лондона, Вінчестера і деяких інших міст (вважається, що завдання перепису в них було надто складним). Насправді «Мала книга» має більший розмір через те, що у ній міститься більш докладна інформація про кожен маєток. Припускають, що її створення було першим намаганням систематизувати результати перепису, від якого прийшлось відмовитись через неможливість або незручність використання настільки детального об'єму інформації.

Матеріал «Книги Страшного суду» згрупований по графствам, а у них по феодальним володінням (а не по сотням). Для кожного графства спочатку описуються земельні володіння короля, потім — церкви та релігійних орденів, а за ними — найбільших землевласників, що тримали свої землі безпосередньо від короля (барони) та, у кінці — тримання жінок, королівських сервієнтів, англосаксонських тенів та інших малих землевласників. По деяким графствам окремо виділені міські поселення.

Книга зберігалась у Вінчестері, столиці англонормандської монархії до правління Генріха ІІ Плантагенета, який перевів королівську скарбницю до Вестмінстера. При королеві Вікторії книга була передана до Британського національного архіву. Вперше вона була передрукована типографським способом у 1773 р., а у 1986 р., на честь 900-річного ювілею книги, Бі-Бі-Сі створила її електронну версію з перекладом з латини на англійську мову.

[ред.] Примітки

[ред.] Посилання

• «Книга страшного суду»: повний текст на англ. мові

[ред.] Література

• Англосаксонська хроніка
• Памятники истории Англии / Пер. Д. М. Петрушевского. — М., 1936.
• Савело Н. Ф.: Раннефеодальная Англия. — Л., 1977
• Штокмар В. В.: История Англии в средние века. — СПб., 2001
• Maitland, F. W.: Domesday Book and Beyond.(англ.)
• Stenton, F. Anglo-Saxon England. — Oxford, 1973