Різдво Христове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Різдво)
Перейти до: навігація, пошук

Різдво Христове — велике християнське свято Народження Ісуса Христа, незвичайної події, що від неї весь християнський світ веде тепер своє літочислення.

Римо-Католицька Церква, більшість протестантських церков, а також деякі православні — включаючи Константинопольску (крім Афона), Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську й Грецьку святкують різдво в ніч з 24 на 25 грудня.

Єрусалимська, Російська і Сербська православні церкви, Українська греко-католицька церква, а також усі Українські православні церкви також святкують Різдво в ніч на 25 грудня, але за старим Юліанським календарем, що у ХХ та ХХІ столітті відповідає ночі з 6 січня на 7 січня за сучасним Григоріанським календарем[1].

Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.

7 січня є офіційним державним святом в Україні, Росії та Білорусі.

Зміст

[ред.] Різдво в Євангеліях

Ель Греко. «Різдво»

Згідно Євангеліям Ісус Христос народився в часи правлінні імператора Августа в юдейському місті Віфлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника з Назарету в його вихованки Марії (Богородиці й Пріснодіви), які прибули до Віфлеєму для участі в перепису населення (Лк. 2:1,2). Через відсутність місця в готелі родина була змушена переночувати в печері, що використався як хлів для укриття худоби від непогоди. Під час народження Христа над печерою зійшла Віфлеємська зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам (мудрецям). Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію возвістив янгол, потім волхви. Волхви піднесли Христу дарунки — золото, ладан і Смірну.

Довідавшись про народження Христа, царь Іудеї Ірод велів провести побиття дітей у віці до 2 років, але Христос був чудом врятований від смерті. Однак родина Йосипа була змушена бігти в Єгипет і перебувала там до смерті пануючого Ірода.

[ред.] Дата народження Христа

Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли, саме народився Христос, що дає підставу окремим християнським течіям (напр. Свідкам Єгови) відмовлятися від святкування Різдва.

Числення, покладене в підставу нашої ери, було зроблено в 525 році римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який засновувався на даних Хронографічного збірника за 354 рік (Chronographus anni CCCLIIII)[2]. В цих збірках народження Ісуса віднесено до року консульства Гая Цезаря і Емілія Павла, тобто на 1 рік н. е. Запис у Хронографі 354 р. має наступний вигляд: Hos cons. dominus Iesus Christus natus est VIII Kal. Ian. d. Ven. luna XV («При цих консулах Господь Ісус Христос народився в 8-й день до січневих календ у п'ятницю 15-й місяця»)[2]

Пізніші дослідники знайшли, що та дата помилкова: Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказують астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затьмарення місяця, про яку говорять тодішні історики.

[ред.] Встановлення свята

Протягом трьох перших сторіч християни не мали окремого свята Христового Різдва. Ймовріно це було пов'язано із впливом юдаізму — за юдейським віровченням народження людини — «початок скорбей і хвороб». Лише після того, як у християнські громади ввійшли греки (і інші елліністичні народи) під впливом їх звичаїв було почате святкування й Різдва Христова.

Формальне ж рішення про святкування Різдва Христова 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

[ред.] Перші століття християнства

На перших порах єдиної дати святкування народження Христа не існувало. Зокрема Климент Олександрійський (150—б. 215) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа на 20 травня (чи 20 квітня) 28 р. Августового урядування, себто на третій рік нашого теперішнього літочислення. Сам він указував на 17 листопада того ж року, як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок на те, чим він цю дату обґрунтовував[3]. Пізніше, день народження Христа пов'язували з початком весни, який, за юліанським календарем, припадав на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадало народження світу.

В той же час на сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія», що означає «З'явління» чи «Богоявлення», у перших століттях християнства означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження.

У перші століття деякі Церкви, а передусім Західна, з ознакою Богоявлення пов'язували не тільки Христове Різдво і його Хрещення, але й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галілейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть і воскресіння Лазаря, бо всі ті події — це свідчення Богоявлення — появи Бога на землі. І якраз святкування більшої кількості подій із життя Ісуса Христа разом з ознаками Богоявлення було однією з головних причин, через яку Західна Церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.

[ред.] Святкування Різдва на Заході

Закон про загальне святкування свята Христового Різдва містився у кодексах імператора Теодосія з 438 року і імператора Юстиніяна. Проте у Римі почали відзначати у цей день Різдво значно раніше. Існують дані про те Різдво святкували окремо 25 грудня в Римі вже у 353 р., бо з промови папи Ліберія 352 р. легко зробити висновок про те, що того року Різдво святкувалося разом із Богоявленням, а в т. зв. Хронографі Філокалюса з 354 р. поміж християнськими святами знаходиться вже й Різдво 25 грудня.

Встановлення дати святкування 25 грудня імовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця (Dies Natalis Solis Invicti), що було введено імператором Авреліаном у 274 році і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, збільшення тривалості дня. На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема Св. Іван Золотоустий: «Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця…» і св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив».

[ред.] Святкування Різдва на Сході

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Йоан Золотоустий. Під його впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі. Василій Великий святкував Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Христове Різдво.

В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р. Службу на свято Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Йоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. У VI ст. свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва.

Слід зазначити, що святкування Богоявлення і Різдва між Сходом і Заходом довго не було згоди. Навіть при кінці IV ст., коли ці два свята вже святкувала вся християнська Церква, зміст, що вкладався в ті свята був — і, до певної міри, залишився — різний: на Заході 25 грудня святкували тільки день народження Христа, на Сході додавали до нього згадку про прихід волхвів, і присвячували Народженню Христа нічну службу, а поклонінню волхвів день. Друге розходження виникло щодо свята Богоявлення: у латинян головна точка цього свята — прихід волхвів, чи царів, у греків цей момент зовсім тоді не існував: греки згадують тоді хрещення Христа в Йордані, а в латинській Церкві цей факт ледве згадується. Нарешті, грецьке Богоявлення цілковито поминає чудо в Каннах, що в латинян припадає теж на цей день.

[ред.] Різдво в Україні

Золота монета НБУ до 2000-ліття РХ
Реверс срібної монети із зображенням різдвяної символіки

[ред.] Дохристиянські звичаї у християнському Різдві

В Україні, як і в інших країнах, Різдво, свято Народження Ісуса, Сонця Правди (Св. Кіпріян говорив про Ісуса, що Він «правдиве сонце і правдивий Бог» («Де орат. дом. 35), а Іван Золотоустий називає Його »"Сонцем Правди", що з'явилось, щоб освітити землю", прищепилося на поганському ґрунті шанування Нового Сонця, Нового Хліборобського Року, що починається з поворотом сонця на весну. Відповідно до цього різдвяна обрядовість, тісно в'яжеться з віруваннями в щасливий ПОЧИН та з магічними діями, що мають забезпечити в тому наступному році добрий урожай. З огляду на велике значення, що мають для всієї родини ті магічні дії, різдвяної обрядовости, в ній повинні брати участь всі приналежні до родини, і то не тільки живі, а й покійники. Всі мають брати участь у Святій Вечері, перед Різдвом. Таким чином до свята живих прилучається й поминальне свято небіжчиків, ДІДІВ. На Святому Вечорі властиво зосередковується взагалі головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування і гостювання родичів і знайомих з відповідними розвагами та забавами.

[ред.] Святкування Різдва в Україні

Другий день Різдва називався колись Пологом Богородиці, у лемків Вимітним днем, бо того дня ходили по хатах чоловіки (мабуть, парубки) і замітали за тамтешню дівчину, за що діставали від господарів «почесне».[4]

З початком Різдва вже можна було вживати скоромне. Власне до цього свята в кожному господарстві кололи свиней, щоб наготувати різноманітних м'ясних страв. За правило приходити один до одного в гості, щоправда, до обіду намагалися не відвідувати сусідів, особливо це стосувалося жіночої статі. Якщо жінка чи дівчина першою заходила в хату, то неодмінно «приносила лихо», а тому, запримітивши «небажаних гостей», примикали двері; коли ж оселю до обіду відвідував хлопець або чоловік, то його намагалися почастувати.

Колядники із «звіздою»

Відтак по полудню старші люди збиралися в гурти, а молодь починала колядувати (в деяких регіонах колядники водили свої ватаги навіть напередодні — пізнього свят-вечора). На Поділлі робили це лише другого дня свят.

Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубки. Вони заздалегідь вибирали ватага, себто керівника, «міхоношу», «козу», «пастуха з пугою» тощо. «Козу» зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом'яні роги, хвіст і дзвіночок на шию; в інших регіонах були свої відмінності, зокрема ватага супроводжували «циган», «лікар», «єврей», «смерть з косою» тощо. Проте обов'язковим атрибутом мала бути рухома зірка, яку постійно носив ватаг («Береза»).

Заходячи на подвір'я, колядники просили дозволу, і коли господар зголошувався, починали виставу із віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок. У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, зичили їм щастя і здоров'я, а в господарстві, щоб були статки і щедрий приплід. Натомість, якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало допомогти «оживити дзвінкий голос». Жінки ж, аби в них росли великі коноплі, ненароком обливали «міхоношу» водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками та горіхами.

[ред.] Регіональні відмінності святкування

У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, були й дівочі ватаги. Вважалося, що чим більше колядників одвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Віншувальників намагалися відповідно ощедрйти. Отримані продукти і гроші молодь віддавала на «великі вечорниці», які справляли 8 січня. Це були чисто молодіжні розваги.

[ред.] Перелік країн, де Різдво є офіційним вихідним днем

Різдвяна картка Я. Гніздовського

[ред.] Один вихідний день

[ред.] Два вихідні дні

[ред.] Три вихідні дні

[ред.] Примітки

  1. ↑ З часом ця дата продовжує зрушуватися веред, так що через сто років Різдво по старому стилю потраплятиме на 8 січня і т.д. (Calendar Converter)
  2. ↑ а б Monumenta Germaniae Historia. Auctorum Antiquissimorum. Berolini. 1892, IX.
  3. ↑ http://www.ugcc.org.ua/ukr/library/calendar5/140/ Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Коротка історія
  4. ↑ ЗНТШ. XXVII. ст. 45 в Бібліографії

[ред.] Джерела

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:

[ред.] Посилання


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
п • о • р
Дванадесяті свята

Різдво Пресвятої Богородиці • Воздвиження Хреста Господнього • Введення в Храм Пресвятої Діви Марії • Різдво Христове • Хрещення Господнє (Богоявлення) • Срітення Господнє • Благовіщення Пресвятої Богородиці • Вхід Господній у Єрусалим • Вознесіння Господнє • День Святої Трійці • Преображення Господнє • Успіння Богородиці

 

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D0%BE_%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5
Особисті інструменти