Колосінська Ніна Миколаївна
| Ніна Колосінська Колосінська Ніна Миколаївна | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
м. Вараш, Рівненська область, Україна | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українка | |
| Alma Mater | Українська військово-медична академія (2021) | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | з 2021 року | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Медична служба | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ніна Миколаївна Колосінська (Лопуга) — лейтенант медичної служби Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ніна Лопуга народилася у місті Вараші на Рівненщині в родині учительки та пожежника. Після закінчення Вараського ліцею № 5 «золотою» медаллю, вступила до Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, який також закінчила із відзнакою. Потім здобула другий освітній ступінь магістра в Українській військово-медичній академії, одержала диплом за спеціальністю «Анестезіологія». В цей час одержувала академічну стипендію Президента України (в 2020 році) та іменну стипендію Верховної Ради України (в 2021 році). Після закінчення навчання Ніна Колосінська разом з чоловіком, також військовим медиком, у вересні 2021 року за розподілом потрапила до Маріуполя Донецької області. Обидва працювали у військовому госпіталі у Волновасі. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну вона мала змогу виїхати, однак залишилася. Коли їх госпіталь розбомбили, разом з чоловіком допомагали пораненим на «Азовсталі». Потрапила в російський полон 18 травня 2022 року. Її звільнили разом із 107-ма заручницями 17 жовтня 2022 року[1][2][3][4][5][6].
Родина[ред. | ред. код]
З чоловіком Андрієм Колосінським познайомилася під час навчання в Українській військово-медичній академії. Пара одружилася в 2021 році[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Авдєєва, Юлія (18 травня 2022). Серед звільнених з російського полону — троє жінок з Рівненщини. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ а б Моргун, Ірина (23 травня 2022). Пів року в російському полоні: звільнили випускницю тернопільського університету. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 11 листопада 2022.
- ↑ З російського полону вдалось звільнити медикиню з Вараша. https://varash.rayon.in.ua (укр.). 18 жовтня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Мала змогу виїхати з Маріуполя, однак залишилася: історія військової з Рівненщини, яку звільнили з полону. ЧаРівне (укр.). 21 жовтня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ З російського полону звільнили медикиню, яка працювала у Волновасі. Волноваха.city (укр.). 24 жовтня 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Наші випускники. https://emmt.tdmu.edu.ua (укр.). Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Державними нагородами відзначено 165 воїнів, 13 – посмертно. СПИСОК. Новинарня (укр.). 19 травня 2022. Процитовано 11 листопада 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 18 травня 2022 року № 347/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Лейтенанти (Україна)
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Уродженці Вараша
- Випускники Тернопільського національного медичного університету
- Випускники Української військово-медичної академії
- Українські медики
- Учасниці битви за Маріуполь (2022)