Контактери
Контактери — особи, які стверджують, що мали досвідчений контакт з іншопланетянами. Питання щодо того чи має займатись контактерами уфологія - є спірним, адже досить добре ними займаються психологи і психіатри.
Зміст |
Ілюзії щодо контактерів [ред.]
- Ілюзія розділення контактерів на кілька типів - викликана тим, що більшість хто розповсюджують інформацію про контактерів не мають елементарних знань в термінології і її походженні
- Контактери відрізняються від людей своїми захопленнями або змінюють свої захоплення після контакту - насправді це ілюзія, яка виникла при значному впливі Уфоманії
- Містифікація про секс із тими хто викрадає контактерів - на справді не виявлено ні одного достовірного контакту, що би підтверджувало це визначення
- Містифікація розділення на корисний і негативний досвід.
- Містифікація що про контактерів можна дізнатися правду на телебаченні чи наприклад в Інтернеті - переважна більшість тієї інформації є брехливою, і розповсюджується Уфоманами не аналізуючи, а ні психічний стан, а ні достовірність показань особи.
- Заяви контактерів, що вони і лише вони можуть контактувати, і що вони мають різні місії для людства - є сигналом для тесту на шарлатанство.
Правда про контактерів [ред.]
- Контактери не шукають слави на телебаченні чи пресі, і стараються уникати додаткових запитань від не фахівців психічних процесів. Інформація про контактерів переважно не є доступною для мережі Інтернет.
- Контакером може бути будь-яка особа не залежно від становища в суспільстві і віку
- Справжніх контактерів дуже мало, і дісно достовірні випадки доволі рідкі
- Є досить багато людей що шукають славу, гроші, коло спілкування, вдаючи із себе контактера, масово вдаючись до піару по телебаченні і в мережі Інтернет, але таких людей при науковому аналізі виявити досить легко, притримуючись наукових методів аналізу на достовірність.
Американські дослідження психіки контактерів досвідченими психіатрами [ред.]
Джон Мек працював із людьми які звернулися до психіатрів, із жалобами, що щось дивне із ними сталось [1], понад три роки, починаючи, з кінця 1992 року. За цей час Мек прийняв у себе понад сотню чоловік, а сімдесят шість з них (у віці від 2 до 57 років, 47 жінок і 29 чоловіків) задовольнили критеріям критеріям достовірності. Перебуваючи в повній свідомості або під гіпнозом, люди розповідали про те, що були викрадені іншопланетянами і доставлені на невідомий для них транспортний засіб. Емоційне ставлення пацієнтів відповідало описуваних подій, за їх історіями не виявило ознак психічного розладу, яке могло б їх пояснити. 49 з числа цих пацієнтів піддавалися модифікованому гіпнозу: пройшли від одного до восьми сеансів тривалістю кілька годин. Таким чином, Мек застосовував прийоми психотерапії [2].
У своїй книзі [3] Мек пише: "Незважаючи на свій сорокарічний досвід роботи в галузі психіатрії, я виявився абсолютно не підготовлений до розповідей людей, які стверджували, що вони були викрадені прибульцями. Я довго вивчав психіатрію, працював з дорослими і дітьми, займався психоаналізом і завжди вважав своєю сильною стороною здатність виділяти особливості душевного стану, вірно оцінювати підгрунтя і значення того, що мені кажуть пацієнти. І раптом до мене стали звертатися люди, що повідомляли те, чого, згідно з загальноприйнятим уявленням про дійсність, взагалі не могло бути... З феноменом викрадень я познайомився в січні 1990 року завдяки Баду Хопкінсу, нью-йоркському художнику, який пропрацював з викраденими більше десяти років. В історіях цих людей, з якими я знайомився через Хопкінса, а потім і самостійно, мене найбільше вразила послідовність, а також значний збіг деталей в оповіданнях різних людей, незнайомих між собою, не завжди охоче ділилися своїми враженнями. Треба зауважити, що більшість викрадених побоювалися натрапити на недовіру, викликати глузування оточуючих..."
Дослідження контактерів в Україні [ред.]
Дослідженням психіки контактерів в України займається Дослідницький Центр "EIBC" [1]
Методи дослідження адекватності:
- Анкетування [2]
- Статегічне спілкування із блефом
- Тестування "Точка опори 1" [3]
- Тестування "Точка опори 2" [4]
- Тестування "Неіснуюче створіння" [5]
Методи аналізу на достовірність:
- Спостереження за жестами та мімікою [4]
- Почеркознавчий аналіз
- Виїзд на місця появи феномену контакту, із аналізом місцевості, замірами та взяттям проб і зразків предметів навколишнього середовища [6][7][8]
- Спроби ототожнити випадок
В кінці дослідження оформлюється звіт перевірки [9], де вказується висновок:
- Особа свідчить правдиво і явище мало місце
- Особа свідчить не правдиво, і виявлено певні фальсифікації в показаннях
- Особа свідчить правдиво, але випадок вдалось ототожнити із іншим відомим явищем-процесом, наприклад із досвідом контакту із потустороннім світом, чи галюцинаціями.
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Matheson, Terry Matheson (1998). Alien Abduction: Creating A Modern Phenomenon. Prometheus Books. ISBN 1-57392-244-7
- ↑ Mack, John E. (1975). Borderline States In Psychiatry. New York: Grune & Stratton. ISBN 0-8089-0878-2.
- ↑ Мек Дж. "Встречи с пришельцами" -Крон-Пресс ISBN 5-232-01071-9, 978-5-232-01071-3
- ↑ Калитюк І."Проблематика дослідження близьких контактів" - Методологія і практика дослідження аномальних явищ/ Збірник наукових праць. Під заг. ред. Білика А. С./«Науковий світ» — К.: УНДЦА «Зонд», 2010"
