Контактери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Контактери — особи, які стверджують, що мали досвідчений контакт з іншопланетянами. Питання щодо того чи має займатись контактерами уфологія - є спірним, адже досить добре ними займаються психологи і психіатри.

Ілюзії щодо контактерів[ред.ред. код]

  • Ілюзія розділення контактерів на кілька типів - викликана тим, що більшість хто розповсюджують інформацію про контактерів не мають елементарних знань в термінології і її походженні
  • Контактери відрізняються від людей своїми захопленнями або змінюють свої захоплення після контакту - насправді це ілюзія, яка виникла при значному впливі Уфоманії
  • Містифікація про секс із тими хто викрадає контактерів - на справді не виявлено ні одного достовірного контакту, що би підтверджувало це визначення
  • Містифікація розділення на корисний і негативний досвід.
  • Містифікація що про контактерів можна дізнатися правду на телебаченні чи наприклад в Інтернеті - переважна більшість тієї інформації є брехливою, і розповсюджується Уфоманами не аналізуючи, а ні психічний стан, а ні достовірність показань особи.
  • Заяви контактерів, що вони і лише вони можуть контактувати, і що вони мають різні місії для людства - є сигналом для тесту на шарлатанство.

Правда про контактерів[ред.ред. код]

  • Контактери не шукають слави на телебаченні чи пресі, і стараються уникати додаткових запитань від не фахівців психічних процесів. Інформація про контактерів переважно не є доступною для мережі Інтернет.
  • Контакером може бути будь-яка особа не залежно від становища в суспільстві і віку
  • Справжніх контактерів дуже мало, і дісно достовірні випадки доволі рідкі
  • Є досить багато людей що шукають славу, гроші, коло спілкування, вдаючи із себе контактера, масово вдаючись до піару по телебаченні і в мережі Інтернет, але таких людей при науковому аналізі виявити досить легко, притримуючись наукових методів аналізу на достовірність.

Американські дослідження психіки контактерів досвідченими психіатрами[ред.ред. код]

Джон Мек працював із людьми які звернулися до психіатрів, зі скаргами на те, що з ними сталось щось дивне [1], понад три роки, починаючи, з кінця 1992 року. За цей час Мек прийняв у себе понад сотню чоловік, а сімдесят шість з них (у віці від 2 до 57 років, 47 жінок і 29 чоловіків) задовольнили критеріям критеріям достовірності. Перебуваючи в повній свідомості або під гіпнозом, люди розповідали про те, що були викрадені іншопланетянами і доставлені на невідомий для них транспортний засіб. Емоційне ставлення пацієнтів відповідало описуваним подіям, за їх історіями не виявило ознак психічного розладу, яке могло б їх пояснити. 49 з числа цих пацієнтів піддавалися модифікованому гіпнозу: пройшли від одного до восьми сеансів тривалістю кілька годин. Таким чином, Мек застосовував прийоми психотерапії [2].

У своїй книзі [3] Мек пише: "Незважаючи на свій сорокарічний досвід роботи в галузі психіатрії, я виявився абсолютно не підготовлений до розповідей людей, які стверджували, що вони були викрадені прибульцями. Я довго вивчав психіатрію, працював з дорослими і дітьми, займався психоаналізом і завжди вважав своєю сильною стороною здатність виділяти особливості душевного стану, вірно оцінювати підгрунтя і значення того, що мені кажуть пацієнти. І раптом до мене стали звертатися люди, що повідомляли те, чого, згідно з загальноприйнятим уявленням про дійсність, взагалі не могло бути... З феноменом викрадень я познайомився в січні 1990 року завдяки Баду Хопкінсу, нью-йоркському художнику, який пропрацював з викраденими більше десяти років. В історіях цих людей, з якими я знайомився через Хопкінса, а потім і самостійно, мене найбільше вразила послідовність, а також значний збіг деталей в оповіданнях різних людей, незнайомих між собою, не завжди охоче ділилися своїми враженнями. Треба зауважити, що більшість викрадених побоювалися натрапити на недовіру, викликати глузування оточуючих..."

Дослідження контактерів в Україні[ред.ред. код]

Дослідженням психіки контактерів в України займається Дослідницький Центр "EIBC" [1]

Методи дослідження адекватності:

  • Анкетування [2]
  • Статегічне спілкування із блефом
  • Тестування "Точка опори 1" [3]
  • Тестування "Точка опори 2" [4]
  • Тестування "Неіснуюче створіння" [5]

Методи аналізу на достовірність:

  • Спостереження за жестами та мімікою [4]
  • Почеркознавчий аналіз
  • Виїзд на місця появи феномену контакту, із аналізом місцевості, замірами та взяттям проб і зразків предметів навколишнього середовища [6][7][8]
  • Спроби ототожнити випадок

В кінці дослідження оформлюється звіт перевірки [9], де вказується висновок:

  • Особа свідчить правдиво і явище мало місце
  • Особа свідчить не правдиво, і виявлено певні фальсифікації в показаннях
  • Особа свідчить правдиво, але випадок вдалось ототожнити із іншим відомим явищем-процесом, наприклад із досвідом контакту із потустороннім світом, чи галюцинаціями.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Matheson, Terry Matheson (1998). Alien Abduction: Creating A Modern Phenomenon. Prometheus Books. ISBN 1-57392-244-7
  2. Mack, John E. (1975). Borderline States In Psychiatry. New York: Grune & Stratton. ISBN 0-8089-0878-2.
  3. Мек Дж. "Встречи с пришельцами" -Крон-Пресс ISBN 5-232-01071-9, 978-5-232-01071-3
  4. Калитюк І."Проблематика дослідження близьких контактів" - Методологія і практика дослідження аномальних явищ/ Збірник наукових праць. Під заг. ред. Білика А. С./«Науковий світ» — К.: УНДЦА «Зонд», 2010"

Посилання[ред.ред. код]