Гіпноз
Гіпно́з або Навіювання (грец. υπνος — сон) — тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням її обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. У загальнішому сенсі гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини через загальмованому певним способом свідомість, що приводить до несвідомого виконання різних команд і реакцій, що знаходиться при цьому в штучно-викликаному стані загальмованості організму — дрімоти або псевдосна.
У сучасних уявленнях на відміну від уявлень, висловлених Павловим І. П., гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку і тіла. З точки зору сучасних уявлень, гіпнотичний стан є пост-стресовою реакцією організму. У відповідь на гіпногенний стрес запускаються природні адаптаційні механізми, чим і обумовлені такі гіпнотичні феномени, як анальгезія, анестезія, амнезія та багато інших. Саме наявністю гіпногенного стресу і поетапної адаптації до стресу обумовлений в більшості випадків терапевтичний ефект у ході гіпнотерапії (у цьому випадку вплив та реакцію організму і психіки можна порівняти як до адаптації до будь-якого не специфічні стресу. Подібним способом обумовлений і терапевтичний ефект від будь-яких фізіо-процедур і емоційно-стресової терапії).
Відповідно особа, спеціаліст, який володіє технікою гіпнозу називається гіпнотизер.
Див. також [ред.]
