Гіпноз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Гіпно́з, навіювання (грец. υπνος — «сон») — тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням її обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов'язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. У загальнішому сенсі гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини через загальмовану певним способом свідомість, що приводить до несвідомого виконання різних команд і реакцій, що знаходиться при цьому в штучно-викликаному стані загальмованості організму — дрімоти або псевдосна.

У сучасних уявленнях на відміну від уявлень, висловлених Павловим І. П., гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку і тіла. З точки зору сучасних уявлень, гіпнотичний стан є пост-стресовою реакцією організму. У відповідь на гіпногенний стрес запускаються природні адаптаційні механізми, чим і обумовлені такі гіпнотичні феномени, як анальгезія, анестезія, амнезія та багато інших. Саме наявністю гіпногенного стресу і поетапної адаптації до стресу обумовлений в більшості випадків терапевтичний ефект у ході гіпнотерапії (у цьому випадку вплив та реакцію організму і психіки можна порівняти як до адаптації до будь-якого не специфічні стресу. Подібним способом обумовлений і терапевтичний ефект від будь-яких фізіо-процедур і емоційно-стресової терапії).

Відповідно особа, спеціаліст, який володіє технікою гіпнозу називається гіпнотизер.

Термінологія[ред.ред. код]

У «Російсько-українському медичному словнику», виданому у 1920 р. під головуванням професора Корчак-Чепурківського максимально повно подавалася питома народна українська лексика або, в разі відсутності потрібних українських слів, терміни творилися із морфем української мови, максимально уникаючи запозичень. Але в 1930-ті роки з'явилися спеціальні бюлетені, у яких були надруковані цілі низки українських медичних термінів, що підпадали під заборону. Серед інших, з ужитку був вилучений і термін «навіювання»[1], який здавна використовувся для означення гіпнозу[2]. Стилістично збагачена вже на той час українська медична національна лексика була повністю знекровлена і майже зникла з фахового спілкування.

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]