Секс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Коїтус. Ілюстрація з «Tacuinum Sanitatis», середньовічної книги про здоровий спосіб життя, XIV ст.

Секс (лат. sexusстать, статеві відносини) — категорія близьких людських відносин, що спрямована на задоволення статевого потягу (у вузькому сенсі коїтус), зумовлена інстинктом розмноження і є однією з основних фізіологічних потреб організму людини.

Основні форми статевого життя

Одна з можливих класифікацій різних форм сексуальних відносин була запропонована російським сексологом Г. С. Васильченко[1]. Він ділить форми статевого життя на екстрагенітальні і генітальні.

Екстрагенітальні форми статевого життя

Танець
Гейша

Платонічна любов

Першою серед екстрагенітальних форм статевого життя є платонічна любов, яка являє собою близькі (любовні) стосунки між двома людьми, які не супроводжуються сексом у вузькому сенсі цього слова. Статеве життя може обмежуватися цією формою унаслідок неможливості інтимних стосунків у парі з огляду на вік партнерів або їх стану здоров'я, або за відсутності взаємного прагнення партнерів до генітальних контактів. Однак у більшості випадків ця форма є перехідною, любовні стосунки тягнуть за собою інші види статевої активності.

Танці

Докладніше: Танці

Танцювальні рухи в багатьох випадках пов'язані з тісним контактом між партнерами, грають важливу роль в процесі знайомства. Еротизм багатьох видів танцю (наприклад, танго) незаперечний. Дана форма також є перехідною.

Гейшизм

Докладніше: Гейша

Назва цієї форми походить від японського назви професійних артисток, які розважають своїх клієнтів (гостей) танцем, співом, проведенням чайної церемонії, бесідою. Гейша є втіленням жіночності, і, всупереч поширеній думці, не є повією. У її професійні обов'язки не входить сексуальне обслуговування своїх клієнтів: якщо гейша і віддається будь-кому, то відбувається це виключно по її волі. Суть даної форми статевого життя складає духовне, а не тілесне спілкування.

Генітальні форми статевого життя

Сурогатні і замісні форми статевої активності

Полюції
Природнє, мимовільне (найчастіше відбувається під час сну і часто супроводжується приємними сновидіннями) виверження сперми у юнаків і чоловіків. Може виникати при довгому сексуальному утриманні.
Мастурбація
Форма задоволення індивідом статевого потягу шляхом подразнення власних ерогенних зон або ерогенних зон партнера. В основному мастурбація пов'язана з подразненням так званих безумовних ерогенних зон, до яких належать геніталії, але можуть піддаватися стимуляції і інші ерогенні зони (анус, молочні залози).
Фінгерінг
Спосіб досягнення статевого збудження жінки і її статевої стимуляції при впливі пальцем руки на зовнішні статеві органи, клітор, піхву, або на задній прохід жінки (чоловіка). Фінгерінг проводиться індивідом собі або гетеро-гомосексуальним партнером, представляючи один із типів мастурбації, що не включає стимуляцію іншим об'єктом, крім пальця, і чоловічу мастурбацію.
Петтінг
Отримання оргазм а збудженням різних ерогенних зон ( поцілунки, обійми, погладжування, спільне тертя геніталій та ін.) , при виключенні самого статевого акту. Ця форма займає проміжне положення між мастурбацією і справжнім статевим зносинами. Петтінг може бути поверховим і глибоким.

«Нормативний» гетеросексуальний коїтус

Докладніше: Статевий акт

Основною формою статевого життя у більшості людей є статевий акт (коїтус), під яким мається на увазі введення статевого члена чоловіка під піхву жінки. За тривалістю коїтус ділять на швидкий і продовжений, за ступенем завершеності - на завершений, передчасно завершений, незавершений і перерваний. Існує безліч різновидів позицій і ситуацій, в яких може здійснюватися статевий акт.

Замісні форми коїтусу

Коли здійснення природного статевого акту небажано або неможливо, або на додаток до нього, можуть використовуватися замісні форми коїтусу: вестибулярний коїтус (тертя статевого члена до зовнішніх статевих органів жінки без проникнення у піхву), міжбедренний коїтус (вікхаріта), Нарвасадата (введення статевого члена між молочних залоз).

Також до таких форм статевого акту може бути віднесений анальний секс, при якому статевий член вводиться в анальний отвір партнера (протилежної або тої ж статі).

Орально-генітальні контакти

Докладніше: Оральний секс

При орально-генітальних контактах статеве збудження і задоволення досягається пестощами статевих органів партнера ротом або язиком. Орально-генітальні контакти можуть як доповнювати інші форми статевого життя, так і бути єдиною формою статевих відносин між партнерами. Існують декілька видів орально-генітальних контактів:

  • Кунілінгус — сексуальне збудження жінки шляхом впливу на клітор і вульву губами, ротом або зубами.
  • Фелляція (мінет) — вплив на статевий член ротом, язиком, зубами або горлом.
  • Анілінгус — стимуляція задньопрохідної області язиком або губами.
  • Іррумація — виконання активних рухів статевим членом в ротову порожнину і горло партнера.
  • Teabagging — переміщення чоловіком мошонки в ротову порожнину партнера.

Метою орального сексу може бути не тільки отримання сексуального задоволення, але і демонстрація переваги над партнером, його приниження; особливо це характерно для соціальних низів і кримінального середовища[2].

Сексуальні дії з тваринами

Докладніше: Зоофілія
Зоофілія

Потяг людини, спрямоване на тварин, отримання статевого задоволення від сексуальних дій з тваринами, називається зоофілії. Об'єктами, на які спрямовано статевий потяг в таких ситуаціях зазвичай виступають домашні тварини: кози, вівці, коні, собаки та ін. Людина в зоосексуальних контактах може виступати як в ролі активного, так і в ролі пасивного партнера.

Дослідження показують, що сексуальні контакти з тваринами в сучасному суспільстві досить поширені, причому переважає жіноче зоофілія, в основному у формі впливу язиком тварини (собаки чи кішки) на статеві органи[3].

Сексуальна орієнтація

Сексуальна орієнтація - вибір сексуального партнера за фізиологічними, психологічними чи моральними ознаками та схильність до певного типу людей в якості цього партнеру.

Розрізняють гетеросексуальні (hetero - різний, різностатевий - тобто між чоловіком і жінкою) і гомосексуальні (homo- однаковий, одностатевий) статеві контакти. Відповідно виділяється сексуальна орієнтація - перевага тої чи іншої статі: гетеро- (потяг до протилежної статі), бі- (до обох статей), і гомосексуальна (до своєї статі) орієнтації. З погляду психіатрії, сама по собі сексуальна орієнтація не може вважатися патологічною, проте у ряді культур гомо- і бісексуальна орієнтація вважається чимось неправильним і часто або висміюється, або відкрито переслідується.

Техніка сексу

Перші дослідження мистецтва плотської любові з описом сексуальних позицій і технік з'явилися, мабуть, в стародавній Індії. У середні століття був уже цілий ряд методичних посібників, зводів правил і настанов (сутр — санскр. सूत्र, «нить»),які присвячені індуїстському богові Ка́ма і ка́ма (санскр. काम kāma?) — одній з чотирьох пурушартх, цілей людського життя. На рубежі XIX і XX століть кілька таких сувоїв було привезено до Англії для перекладу та зберігання. Найбільш відома «кама-сутра» Ватсьяяна і дещо менш відома «Ананга Ранга» («Гілки персика»).

У цих трактатах говориться, що описувані прийоми призначені для повноти прояви любові між чоловіком і жінкою допомогою їх тілесної близькості.

У другій половині XX століття а після Сексуальної революції вийшов цілий ряд популярних книг, присвячених техніці сексу.

Сексуальні комплекси

У літературі під сексуальним комплексом розуміються мають негативну емоційну забарвлення уявлення особистості (відчуття незадоволеності, страху, гріха), пов'язані зі статевими стосунками, що роблять істотний, а іноді й визначальний вплив як на статеве життя, так і в цілому на поведінка[4].

Виділяють комплекси, притаманні чоловікам (комплекс мачо, едипів комплекс та ін.), жінкам (комплекс Мессаліни, комплекс Електри та ін.) і обом статям (комплекс меншовартості комплекс паніки та інші).

Сексуальні комплекси є різновидом психологічних проблем, не пов'язаних з захворюваннями. Їх корекція здійснюється з використанням методів психотерапії.

Типи сексуальної активності

Гіперсексуальність

Асексуальність

Докладніше у статті Асексуальність

Досі ведуться дискусії з приводу того, чи слід вважати асексуальність четвертої орієнтацією або статевою конституцією. Також все ще немає єдиної думки з приводу визначення асексуальності, особливо стосовно того, позбавлений асексуал статевого потягу взагалі або ж, у рамках визначення, може мати відносно слабо виражене статевий потяг.

Єдиної для всіх «норми інтенсивності статевого життя» не існує - але середня (статистично) частота статевих контактів в постійних гетеросексуальних парах складає, за різними оцінками, від декількох разів на тиждень до декількох разів на місяць. Найлогічніше визначати таку норму виходячи не з яких-небудь статистичних досліджень (результат яких представляє усереднення за великою вибіркою опитаних), а з індивідуальних особливостей конкретної пари.

Див. також

Література

Примітки

  1. Васильченко Г. С. Половая жизнь человека // Сексопатология. М., 1990. С. 41—45.
  2. Дерягин Г. Б. Криминальная сексология. Курс лекций для юридических факультетов. М., 2008. С. 77. ISBN 978-5-93004-274-0.
  3. Дерягин Г. Б. Криминальная сексология. Курс лекций для юридических факультетов. М., 2008. С. 124. ISBN 978-5-93004-274-0.
  4. Дерягин Г. Б. Криминальная сексология. Курс лекций для юридических факультетов. М., 2008. С. 124. ISBN 978-5-93004-274-0

Посилання