Контактор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Малогабаритний контактор для встановлення на DIN рейку
Потужні електропневматичні контактори постійного струму з щілинними дугогасними камерами (1) і без. Електровоз ВЛ11
Умовне графічне позначення контактора на принципових електричних схемах

Конта́ктор (рос. контактор, англ. contactor, нім. Schütz n, Schaltschütz n, Kontaktgeber m) — двопозиційний контактний електричний апарат з самоповерненням, призначений для частих комутацій струмів, що не перевищують передбачених струмів перевантаження, який приводиться в дію двигунним (неручним) приводом[1].

Призначення[ред.ред. код]

Контактори відносяться до комутаційних апаратів і використовуються для замикання або розмикання електричних кіл, якими проходить великий струм. Основним призначенням контакторів є керування (вмикання та вимикання) обладнанням — електродвигунами, освітлювальними системами, промисловими електричними печами тощо. На відміну від вимикачів та відмикачів контактори повинні здійснювати комутації з досить великою частотою (до 1200 циклів на годину). Відтак ці апарати повинні мати високу механічну й електричну зносостійкість. Найчастіше контактори використовуються в магнітних пускачах.

Види контакторів[ред.ред. код]

Контактори розрізняють у залежності від середовища, у якому знаходяться головні контакти — повітряні, газові, вакуумні тощо. За родом струму головного кола їх поділяють на контактори постійного та змінного струму.

В залежності від числа силових контактів розрізняють контактори однополюсні та двополюсні. Однополюсний контактор має рухомий і нерухомий, а двополюсний — два рухомі і два нерухомі контакти. Привід контактора може бути пневматичним або електромагнітним, в залежності від цього розрізняються контактори електропневматичні та електромагнітні.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ДСТУ 2848-94 Апарати електричні комутаційні. Основні поняття. Терміни та визначення.

Джерела[ред.ред. код]