Континуум Гернсбека
| Континуум Гернсбека | ||||
|---|---|---|---|---|
| The Gernsback Continuum | ||||
| Жанр | наукова фантастика, кіберпанк | |||
| Форма | оповідання | |||
| Автор | Вільям Гібсон | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1981 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Канада | |||
| Попередній твір | Джонні Мнемонік (оповідання) | |||
| Наступний твір | Уламки голографічної троянди | |||
|
| ||||
«Континуум Гернсбека» (англ. The Gernsback Continuum) — науково-фантастичне оповідання американо-канадського письменника Вільяма Гібсона, вперше опублікована у антології «Universe 11» у 1981 році. Пізніше його було передруковано в збірці Гібсона «Burning Chrome» і в «Mirrorshades» під редакцією Брюса Стерлінга.
Головні герої[ред. | ред. код]
- Оповідач — американський фотограф і працівник «Берріс-Вотфорд».
- Коен — знайомий головного героя, працівник лондонського видавництва «Берріс-Вотфорд».
- Діалта Даунс — спеціаліст по архітектурі американських будівель, ініціаторка найновішого журналу «Берріс-Вотфорд».
- Мерв Кін — журналіст-фрілансер знавець багатьох конспірологічних теорій.
Сюжет[ред. | ред. код]
Коен і Діалта Даунс поручають головному герою фотографувати американські будівлі для ілюстрованого журналу «Повітряне місто майбутнього: Завтра якого ніколи не було».
Головний герой фотографую каліфорнійські заправки, завод «Кока-Кола», кінотеатри п'ятого показу. Однак, готуючись знімати будівлю зразка мангівської марсіанської архітектури, бачить над собою літак, схожий на роздутий бумеранг із дванадцятьма двигунами.
Після цього, оповідач приїжджає до Мерва Кіна, і той йому пояснює йому, що побачене ним було «семіотичним привидом» (науково-фантастичний образ, який вкорінився у суспільство, що почало з'являтися їм у вигляді галюцинацій). Він рекомендує головному персонажу подивитися на телевізорі: ігрові шоу, мильні опери або порно[1].
Фотограф поїхав від Кіна, попередньо з'ївши «таблетку стимулятора, що кришиться». Після довгої поїздки на машині він зупинився на узбіччі і заснув, стомлений від втоми. Прокинувшись, він побачив місто Тусон втраченого майбутнього, ніби списаний з декорацій для фільмів «Метрополіс» і «Зовнішність майбутнього».
Завершивши роботу, фотограф виїхав у Сан-Франциско, взяв квитки на літак до Нью-Йорка і в спробі позбутися залишків видіння, що його лякали, купив газети з новинами про бензинову кризу та ядерну загрозу. У кіоску чоловік розказував йому «У якому божевільному світі ми живемо», на що головний герой відповів: «Або ще гірше він міг би бути ідеальним».
Цікаві факти[ред. | ред. код]
- Назва оповідання відсилає на Г’юго Гернсбека, піонера пульп-журналу наукової фантастики.
- «Континуум Гернсбека» був адаптований у 1993 році як Tomorrow Calling, короткометражний телефільм Тіма Леандро для Film4 Productions. Спочатку фільм був показаний на Channel 4, а також був представлений на Британському кінофестивалі 4–10 жовтня 1996 року[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Aguirre, Peio (1 вересня 2011). Semiotic Ghosts: Science Fiction and Historicism. Afterall: A Journal of Art, Context and Enquiry. Т. 28. с. 124—134. doi:10.1086/662977. ISSN 1465-4253. Процитовано 8 серпня 2022.
- ↑ William Gibson aleph - Adaptations. www.antonraubenweiss.com. Процитовано 8 серпня 2022.