Кіберпанк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
SonyCenterAtNight.jpg

Кіберпанк (Cyberpunk) — напрямок фантастики, що виник в 1980-х роках; концентрується на комп'ютерах чи інформаційних технологіях. В творах цього жанру події часто відбуваються у віртуальному просторі, часто розмиті кордони між реальним і віртуальним світом. Популяризатором терміну кіберпанк вважається Гарднер Дозуа - редактор «Журналу наукової фантастики Айзека Азімова», який видавав Айзек Азімов. В 1980 році Брюс Ветке написав коротке оповідання «Кіберпанк» і передав його «Журналу наукової фантастики Айзека Азімова». Одним з класиків цього жанру став Вільям Гібсон з романом «Нейромансер», який був опублікований в 1984 році.

Кіберпанк, як жанр фантастики, був фактично заснований на початку 1980-х років письменником-фантастом Вільямом Гібсоном. Після видання роману «Нейромансер» (1984) Вільям Гібсон визнається літературним лідером жанру. Кіберпанк з'явився значною мірою на противагу так званій "гуманістичній фантастиці". Більшість творів жанру кіберпанк орієнтовані на молодіжну, протестну аудиторію. Загальна особливість найкращих творів жанру полягає в тому, що втілений у них художній світ є технологічною утопією (як у творах стімпанку) або антиутопією. У світі кіберпанку високий технологічний розвиток часто сусідить із соціальним розшаруванням, убогістю, безправ'ям, вуличною анархією в міських нетрях. Після низки комерційно успішних екранізацій образи і мотиви кіберпанку отримали розвиток у кінематографі, альтернативній музиці, графічних творах (особливо аніме) і в комп'ютерних іграх. Через інтерес масової аудиторії до альтернативної історії останнім часом свої позиції зміцнили автори стімпанку. Нині меншпоширеними стали такі відгалуження жанру як кібертреш і нанопанк. Під останнім маються на увазі твори літератури і живопису, присвячені соціальним аспектам застосування нанотехнологій. У нанопанку розглядаються можливості маніпуляції матерією на молекулярному та атомарному рівні, у тому числі створення речовин із властивостями самопрограмування («розумна матерія»). Показуються перспективи і небезпеки, пов'язані з застосуванням програмованих молекулярних пристроїв-нанороботів.

«Класичні кіберпанківські персонажі були маргіналами, одинаками, знедоленими людьми, що живуть за гранню, як правило, в безвихідному майбутньому, в якому повсякденне життя піддалося стрімким технічним змінам, де існує всюдисуща цифрова інфосфера і насильницькі модифікації людського тіла».
Лоренс Персон.[1]

Історія жанру[ред.ред. код]

Слово кіберпанк вигадав письменник Брюс Бетке, який в 1980 році опублікував однойменне оповідання[2] . До кіберпанку як такого оповідання не має прямого відношення. Просто один з героїв оповідання, хакер, носить характерну панківську зачіску. Однак, саме це слово було використано редактором Гарднером Дозуа (англ. Gardner Dozois) в його рецензії на романи Вільяма Гібсона. Пізніше саме це слово і саме в тому сенсі, в якому Дозу узагальнив стилістику Гібсона, і стало визначенням кіберпанку як жанру [3]. Воно відоме як критерій Дозуа: «High tech. Low life» (« Високі технології. Низьке життя»). Друга частина критерію має на увазі не тільки бідність, а й незахищеність, безправ'я, безперспективність.

« Все, що можна зробити зі щуром, можна зробити і з людиною. А зі щуром ми можемо зробити майже все. Про це важко думати, але це правда. І це не зникне, якщо ми закриємо на це очі. Ось що таке кіберпанк.  »

Кіберпанк як жанр наукової фантастики був популяризований на початку 80-х років минулого століття мешкаючим в Канаді письменником-фантастом Вільямом Гібсоном. Після видання роману «Нейромант» (англ. Neuromancer, 1984, іноді перекладається як «Нейромантик») Вільям Гібсон став найвідомішим письменником в цьому жанрі. Потім до кіберпанку звернулося чимало обдарованих і дуже різних за стилем американських письменників-фантастів, серед яких можна виділити Брюса Стерлінга, Руді Рюкера та Майкла Свонвіка. Своєрідний пост-кіберпанківський стиль характерний також для футуристичних романів Ніла Стівенсона .

Дехто вважає, що кіберпанк з'явився в значній мірі на противагу утопічній фантастиці, і що на його появу вплинув розвиток інформаційних технологій на початку 80-х років, який не знаходив адекватного відображення в традиційній науковій фантастиці того часу. Кіберпанк же був спрямований в основному на найближче майбутнє, був технічно точним і вимагав від читача гарної поінформованості в питаннях розвитку технологій, особливо комп'ютерних та мережевих.

В основному твори кіберпанку орієнтовані на молодіжну, протестну аудиторію. Сюжетом кіберпанківських творів часто стає боротьба хакерів з могутніми корпораціями. Головний позитивний персонаж часто представляється кіберзлочинцем, маргіналом без системної освіти. А мотивація негативних персонажів пов'язана із їх приналежністю до правлячих світом транснаціональним корпораціям, або залежністю від них. Загальна особливість найкращих творів жанру полягає в тому, що втілений у них художній світ представлений технологічною антиутопією. У світі кіберпанку високий технологічний розвиток часто є сусідом з глибоким соціальним розшаруванням, убогістю, безправ'ям, вуличною анархією в міських нетрях. Після ряду комерційно успішних екранізацій образи і мотиви кіберпанку отримали розвиток в кінематографі, альтернативній музиці, графічних творах (особливо аніме) і в комп'ютерних іграх .

Автори творів кіберпанку ставали лауреатами премій «Г'юго» і «Неб'юла». У зв'язку з цікавістю масової аудиторії до альтернативної історії останнім часом свої позиції зміцнили автори стімпанку. У наші дні деяке поширення набули такі відгалуження жанру як кібертреш та нанопанк.

Автори[ред.ред. код]

Фільми[ред.ред. код]

  • Нірвана (Nirvana)
  • Особлива думка (Minority Report)
  • Платіжний чек (Paycheck)
  • Сканування мозку (Brainscan, 1994)
  • Джоні Мнемонік (Johnny Mnemonic, 1995)
  • Авалон (Avalon, 2001)
  • Версія 1.0 (One point 0, 2004)
  • Той, що біжить по лезу (Blade Runner, 1982-92)
  • Згадати все (Total Recall, 2012)

Відеоігри[ред.ред. код]

  • Deus Ex
  • I Have No Mouth, and I Must Scream

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]