Кордова (Аргентина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інші географічні об'єкти з назвою Кордова
Кордова
Córdoba
Герб
Герб Кордови
Кордова
Кордова
Розташування міста на мапі провінції Кордова
Розташування міста на мапі провінції Кордова
Основні дані
Країна Аргентина Аргентина
Регіон Кордова
Засноване 6 липня 1573
Населення 1 330 023 особи (перепис 2010)[1]
Агломерація 1 378 000 осіб
Площа міста 576 км²
Густота населення 2309 осіб/км²
Поштові індекси 5000
Телефонний код +54 351; 3543
Географічні координати 31°25′00″ пд. ш. 64°11′ зх. д. / 31.41667° пд. ш. 64.183° зх. д. / -31.41667; -64.183Координати: 31°25′00″ пд. ш. 64°11′ зх. д. / 31.41667° пд. ш. 64.183° зх. д. / -31.41667; -64.183Функції {{#coordinates:}} було передано некоректні аргументи
Часовий пояс UTC-3
Висота над рівнем моря 352-544 м
Поділ міста 410 районів
Міська влада
Веб-сторінка www.cordoba.gov.ar
Мер міста Даніель Гьякоміно
Кордова (Аргентина)
Кордова
Кордова

Ко́рдова (ісп. Córdoba, скорочено CBA, читається як Аудіо ['korðoβa]опис файлу) — місто в Аргентині, столиця провінції Кордова. Місто розташоване в центральному районі Аргентини, неподалік від географічного центру країни. Населення становить близько 1,33 млн мешканців (2010)[2]. Це друге за населенням, економічним, політичним і культурним значенням місто країни.

Історія[ред.ред. код]

Мапа міста 1889 року
Муніципалітет Кордови у XIX ст.
Авіафабрика у 1940-1950 роках
Кордовасо

Місто було засноване 6 липня 1573 року конкістадором Херонімо Луїсом де Кабрерою, який назвав поселення на честь однойменного іспанського міста — Кордова-де-Нуева-Андалусія (ісп. Córdoba de la Nueva Andalucía — Кордова Нової Андалусії). Одночасно із заснуванням міста було створено його герб[3].

1577 року влада вирішила перемістити Кордову на південний берег річки Сукіа[4].

1580 року розпочалося будівництво кафедрального собору Кордови, яке завершилося 1758 року. 1599 року місто стало центром місіонерської діяльності єзуїтів у регіоні[5]. 1608 року вони заснували у Кордові послушництво, а 1610 року — коледж, який 1613 року перетворився на Університет. Національний університет Кордови є найстарішим в Аргентині і четвертим за давністю в Америці[6].

1687 року було засновано один з найстаріших у країні Коледж Монсеррат[7], яким у 1687—1767 роках керували єзуїти.

1699 року Кордова стала центром єпархії Тукуман. Таким чином, місто перетворилося на адміністративний, релігійний і освітній центр регіону[8].

Згідно з даними перепису 1760 року, населення Кордови становило 22 000 мешканців, з яких 1500 були іспанцями, а решта метисами, мулатами і неграми.

1776 року іспанський король Карл III створив віце-королівство Ріо-де-ла-Плата. 1785 року місто Кордова стало столицею Інтендантства Кордова-де-Тукуман, яке об'єднувало території сучасних провінцій Кордова, Ла-Ріоха і регіону Куйо.

1784 року до міста прибув губернатор-інтендант Рафаель де Собремонте. За його правління у Кордові було створено систему поліції, розширено в'язницю, розбито парки, впроваджено систему освітлення вулиць і водопровід, побудовано міст над річкою Ла Каньяда.

1806 року під час англійських вторгнень в Ріо-де-ла-Плату до Кордови тимчасово було перенесено столицю віце-королівства. 29 червня 1829 року у Кордові відбулася битва між генералом Хосе Марією Пасом і каудільйо Факундо Кірогою.

У квітні 1854 року Університету Кордови і Коледжу Монсеррат було надано статус національних.

1871 року у місті було відкрито обсерваторію.

1876 року до міста було проведено залізницю. У липні 1878 року розпочала роботу перша лінія трамваїв.

1 січня 1881 року у Кордові почав функціонувати перший рагс в Аргентині. Перший шлюб у ньому було укладено 27 січня[9].

На початок XX ст. у місті налічувалося 90 000 жителів.

1927 року у Кордові відкрилася Військова Фабрика Літаків — одне з перших промислових підприємств у місті і наріжний камінь важкого машинобудування Аргентини. У 1940-х роках фабрика стала однією з найбільших і найвідоміших у світі. З 1952 року на фабриці розпочався випуск моторів, автомобілів, мотоциклів, човнів, тракторів, парашутів та різноманітних машин[10].

15 січня 1939 року річка Ла Каньяда вийшла з берегів і затопила центральну частину міста. Після цього розпочалися роботи по укріпленню берегів ріки, які завершилися 1944 року.

У 1954 році на підприємствах Кордови працювало понад 67 тисяч робітників. 1955 року у місті стала до роботи фабрика «Industrias Kaiser Argentina» — перше серійне виробництво автомобілів у Аргентині, яке випускало 30 000 машин на рік.

16 вересня 1955 року у Кордові спалахнуло збройне повстання, яке невдовзі повалило диктатуру Хуана Домінго Перона.

У травні 1969 року у місті пройшов ряд громадських виступів, який отримав назву Кордовасо (ісп. Cordobazo). 1970-ті роки пройшли у Кордові неспокійно. Після військового перевороту 1976 року у місті й околицях відбувалися заворушення.

1978 року Кордова стала одним з міст, яке приймало Чемпіонат світу з футболу.

З 1970-х років у Кордові почався спад виробництва. Випуск автомобілів скоротився на половину, а тракторів на чверть. Місто повільно втрачало своє значення як індустріальний центр[11].

У 2000 році «Єзуїтський квартал» (ансамбль будівель, що включає резиденцію прелата, церкву, університет, школи і чотири заміські місії) став об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

Під час кризи 2001—2002 років в Аргентині Кордова знову стала центром промисловості Аргентини.

2006 року місто було назване культурною столицею Америки.

Економіка[ред.ред. код]

Компанія Silica networks
Заводи Кордови

З другої половини 20 століття Кордова — центр аргентинської авіаційної промисловості. Також розвинені машинобудування, харчова, шкіряна промисловість.

Промисловість міста розвинена значно сильніше, ніж сільське господарство. У Кордові знаходяться заводи по виробництву автомобілів марок Renault, Fiat, Iveco, Marcopolo і Volkswagen, які випускають близько 25% машин в Аргентині[12].

На 2006 рік із загальної кількості у 49 281 підприємств 21 423 (43%) належали до комерційного сектору, 20 449 (41%) до сфери послуг і 6.984 (14%) до виробництва. Водночас саме виробництво становить найбільш значиму галузь економіки Кордови[13].

У 2007 році частка Кордови у ВВП Аргентини склала 3,65%[14].

Останнім часом місто швидко росте і розвивається. У Кордові з'явилося багато нових комерційних центрів, компаній сфери інформаційних технологій, новий міжнародний аеропорт, завдяки чому місто перетворилося на важливий економічний центр Меркосур[15]. Навколо Національного Університету Кордови розвиваються високотехнологічні виробництва.

У місті знаходяться підприємства компаній HP, Motorola, IBM, Intel, Gameloft, R&D, Totvs, Indra та інших[16][17].

Після кризи в Аргентині 2001 року в Кордові розпочався бум будівництва, яке зросло на 158%.

Рівень безробіття на 2008 рік становить 6,5%[18]. Кількість жителів за межею бідності становить 12,7%[19].

Клімат[ред.ред. код]

Клімат міста помірний з добре вираженими порами року. Зими не дуже холодні та з невеликою кількістю опадів. Літа вологі, з теплими днями та прохолодними ночами, часті грози та град. Вітри зі сходу та заходу нечасті та слабкі. Навесні дмуть сильні вітри з півночі і північного сходу[20].

Річна кількість опадів близько 800 мм. Середня річна температура за XX ст. 18 °C. Середній максимум січня 31 °C, мінімум 17 °C. Середній максимум липня 19 °C, мінімум 4 °C. Снігопадів майже не буває, за весь час спостережень вони реєструвалися лише у 1984, 2007 і 2009[21][22]. У місті часті торнадо[23].

Клімат Кордови
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній
максимум, °C
29,3 28,5 26,6 24,2 20,9 17,9 17,5 20,2 21,8 25,8 27,1 28,6 25,2
Середня
температура, °C
23,5 22,4 20,4 17,2 13,8 10,4 10,0 12,5 14,5 18,8 21,0 22,9 18
Середній
мінімум, °C
17,4 16,7 15,0 11,7 8,1 4,6 4,0 6,0 7,8 11,8 14,6 16,9 12,1
Норма
опадів, мм
167.7 111.8 108.9 56.2 19.0 3.5 24.8 10.3 32.3 80.1 107.7 147.6 770.5
Джерело: http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=30&provincia=C%F3rdoba&ciudad=C%F3rdoba

Освіта[ред.ред. код]

Факультет права Національного Університету Кордови

Рівень неграмотності у Кордові серед жителів віком понад 10 років становить 0,8%[24].

33,13% осіб старше 15 років мають повну середню освіту і неповну вищу, а 12,23% мають повну вищу освіту, що значно вище ніж у середньому по провінції і країні[25].

У Кордові є достатня кількість освітніх закладів усіх рівнів, зокрема приватні та державні університети. Найважливішими серед них є:

  • Національний університет Кордови (ісп. Universidad Nacional de Córdoba) — найстаріший університет Аргентини, заснований 1613 року. У ньому навчається близько 115 тисяч студентів і 7 тисяч аспірантів[26] на 90 спеціальностях на 12 факультетах. Також до складу університету входять 98 науково-дослідницьких інститутів і 3 центри післядипломної освіти, 20 бібліотек, 14 музеїв, 2 обсерваторії і 2 коледжа[27]. Також вишу належить суперкомп'ютер Крістіна, найпотужніший в Аргентині.
  • Католицький університет Кордови (ісп. Universidad Católica de Córdoba), заснований 8 червня 1956 року. У ньому навчаються близько 10 тисяч студентів на 11 факультетах[28].
  • Національний технологічний університет (ісп. Universidad Tecnológica Nacional),
  • Університет XXI століття (ісп. Universidad Empresarial Siglo 21) — приватний навчальний заклад
  • Університет Блеза Паскаля (ісп. Universidad Blas Pascal) — приватний навчальний заклад, заснований 1990 року
  • Університет Аеронавтики (ісп. Instituto Universitario Aeronáutico), заснований 1947 року. Підпорядковується військово-повітряним силам Аргентини
Університети Кордови:
1. Національний Університет Кордови. 2. Національний технологічний університет. 3. Католицький університет Кордови. 4. Університет Блеза Паскаля. 5. Університет XXI століття. 6. Університет Аеронавтики.

Транспорт[ред.ред. код]

Старий трамвай Кордови
Залізничний вокзал

У місті Кордова розвинена система громадського транспорту:

  • автобуси — 10 ліній і 700 машин
  • тролейбуси — 3 лінії і 35 машин
  • таксі — 4000 машин
  • маршрутні таксі (ісп. remises) — 3000 машин
  • міський поїзд, відкритий 2009 року. Наразі працює лише одна експериментальна лінія
  • до 1965 року у місті функціонувала мережа трамваїв, 2005 року було затверджено план її відновлення[29]

Найдешевшими і найпопулярнішими видами транспорту є автобуси і тролейбуси. Також планується спорудження метрополітену у Кордові на 4 лінії і 29 станцій.

Місто має такі шляхи сполучення:

  • міжнародний аеропорт Ingeniero Ambrosio Taravella
  • залізниця, також планується спорудження високошвидкісної лінії потягів
  • автошляхи:
    • провінційні траси № E53, E54, 74, 112, 88, 5, E55
    • національні траси № 9, 19, 36, 20

Туризм[ред.ред. код]

Центр міста
Центр міста
Площа Сан-Мартіна
Площа Сан-Мартіна
Архітектура Кордови

В центрі Кордови збереглися будівлі колоніального часу, що привертають велике число туристів. У 2000 році «Єзуїтський квартал» (ансамбль будівель, що включає резиденцію прелата, церкву, університет, школи і чотири заміські місії) став об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

У 2007 році Кордову відвідали 1 737 331 осіб. У квітні 2008 року більшість туристів були з Німеччини, Бразилії, Ізраїлю, США, Франції і Чилі[30].

У центрі міста переважають висотні будинки, але не хмарочоси (зазвичай не вище 17 поверхів). Найвища будівля Кордови башта Ангела має 30 поверхів. Багато вулиць у центрі виконані у стилі ар деко.

У Кордові є 1200 га зелених насаджень, серед яких 641 парк і 110 скверів[31]. Парк Сарм'єнто — один із найдавніших у Південній Америці, має стиль Belle Époque.

У місті є ботанічний сад і зоопарк, у якому живуть більше тисячі тварин.

Театр Сан-Мартіна

Найвідоміші театри Кордови:

  • Театр Сан-Мартіна (ісп. Teatro del Libertador San Martín)
  • Муніципальний театр комедії (ісп. Teatro Municipal Comedia)
  • Королівський театр (ісп. Teatro Real)

Найбільші музеї міста:

  • Музей образотворчих мистецтв (ісп. Museo Superior de Bellas Artes Evita)
  • Провінційний музей образотворчих мистецтв Еміліо Караффа (ісп. Museo Provincial de Bellas Artes Emilio Caraffa)
  • Музей релігійного мистецтва Хуан де Техеда (ісп. Museo de Arte Religioso Juan de Tejeda)
  • Провінційний історичний музей Маркес де Собремонте (ісп. Museo Histórico Provincial Marqués de Sobremonte)
  • Музей природничих наук (ісп. Museo de Ciencias Naturales)
  • Музей Сан Альберто (ісп. Museo San Alberto)
  • Ібероамериканський музей ремесел (ісп. Museo Iberoamericano de Artesanías)
  • Музей Хенаро Пас (ісп. Museo Genaro Pérez).

Найвідоміші церкви міста:

Українці у Кордові[ред.ред. код]

У 1926 році у місті було засновано українську організацію взаємодопомоги (ісп. Asociación de ayuda mutua), яка ставила на меті надання економічної допомоги новоприбулим українським іммігрантам. [32]

Видатні особистості[ред.ред. код]

У місті Кордова народилися чотири аргентинські президенти:

Міста-побратими[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.lavoz.com.ar/ciudadanos/censo-2010-en-argentina-somos-40091359-y-en-cordoba-3304825
  2. http://www.lavoz.com.ar/ciudadanos/censo-2010-en-argentina-somos-40091359-y-en-cordoba-3304825
  3. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/default.asp?ir=8_2
  4. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/default.asp?ir=55_3_1
  5. http://www.argentinaturismo.com.ar/cordobacapital/historia.php
  6. http://www.unc.edu.ar/institucional/patrimoniodelahumanidad
  7. http://www.cnm.unc.edu.ar/paginas/historia.htm
  8. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/default.asp?ir=8_2
  9. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/default.asp?ir=16_3
  10. http://www.edutecne.utn.edu.ar/historia-industria/hist-ind3.pdf
  11. http://www.edutecne.utn.edu.ar/historia-industria/hist-ind7.pdf
  12. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/docs/informacionestrategica/sie/06-Economia.pdf
  13. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/docs/informacionestrategica/sie/Cifras5.pdf
  14. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/imagenes/Diseno/Gu%EDa%20Estadistica%5CCAPITULO%205%20-%20ECONOMIA%202008.pdf
  15. http://www.cordoba.com.ar/Destacada/00338.html
  16. http://www.lavoz.com.ar/09/09/27/Cordoba-entro-mapa-tecnologico.html
  17. http://www.lavoz.com.ar/suplementos/economia/09/09/27/nota.asp?nota_id=554496
  18. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/docs%5Cempleo%5CInforme%20de%20coyuntura%202008.doc
  19. http://www.diaadia.com.ar/?q=content/segun-el-indec-en-cordoba-hay-28-mil-pobres-menos
  20. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/default.asp?ir=8_10
  21. http://www.lavoz.com.ar/07/07/09/secciones/sociedad/nota.asp?nota_id=88961
  22. http://www.dayanabarrionuevo.com/el-clima-de-cordoba-descripcion-y-consulta-on-line/
  23. http://www.pagina12.com.ar/diario/sociedad/3-29792-2003-12-27.html
  24. http://www.indec.gov.ar/nuevaweb/cuadros/5/educacion_7.xls
  25. http://www.mininterior.gov.ar/municipales/busqueda/amplia_info.asp?ID=CBA100
  26. http://www.unc.edu.ar/institucional/perfil/estadisticas
  27. http://www.unc.edu.ar/institucional/organizacion
  28. http://www.ucc.edu.ar/
  29. http://www.tranviasdecordoba.org.ar/nueva_abasto.htm
  30. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/imagenes/Diseno/Gu%EDa%20Estadistica%5CCAPITULO%205%20-%20ECONOMIA%202008.pdf
  31. http://www.cordoba.gov.ar/cordobaciudad/principal2/docs/informacionestrategica/sie/05-UrbanisticoyVivienda_Cap1.pdf
  32. Los ucranios en la República Argentina

Посилання[ред.ред. код]