Корисний ідіот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Корисний ідіот (англ. useful idiot) — в політичному жаргоні, термін, яким називали прибічників Радянського Союзу в Західних країнах. Малось на увазі, що корисний ідіот наївно бачив себе союзником Радянського Союзу, а насправді цинічно ним використовувався. Наразі, цим терміном позначають людей введених в оману політичним рухом, терористичним угрупуванням, ворожою державою або підприємством.

Історія[ред.ред. код]

Словосполучення використовували в англійській мові для позначення ідіотів, здатних виконувати корисну працю[1].

Перше відоме використання у західних мас-медія сталось в статті 1948 року в італійській газеті італ. L'Umanita, на яку посилалась стаття в New York Times про італійську політику[2].

1987 р. Грант Харіс, головний бібліограф-консультант Бібліотеки Конгресу США, заявив: «Ми не змогли знайти жодної схожої фрази серед опублікованих праць Леніна»[3].

Поширена хибна версія, згідно з якою авторство терміну належить Леніну. Однак, це словосполучення в надрукованих працях Леніна не зустрічається; при цьому, джерела посилаються на вислів Леніна у викладенні Юрія Анненкова: «культурні верстви Західної Європи та Америки не здатні розбиратись в сучасному стані справ … ці верстви слід вважати за глухонімих та діяти по відношенню до них, виходячи з цього положення»[4]. В інших джерелах авторство приписують Карлу Радеку[5].

Російська служба Бі-Бі-Сі наводить таке пояснення[6]:

Вираз «корисні ідіоти» на Заході часто приписують Леніну, хоча фахівці мають сумнів стосовно його авторства. Зазвичай, так називають західних інтелектуалів, які підтримують Радянську владу, не розуміючи, що вона пов'язана із Сталінськими репресіями, Голодом, та іншими життєвими негараздами в Росії.

Приклади використання[ред.ред. код]

«Корисними ідіотами» часто називають заради приниження тих, хто підтримує погану справу через свою «наївну» віру в роботу заради загального блага.

Наприклад, деякі коментатори обрали цей термін для позначення людей, які ненавмисно підтримують ісламський тероризм. Так, Ентоні Браун в статті в газеті The Times написав:[7]

Деякі елементи привілейованих верств британського суспільства проявляли відверту симпатію Адольфу Гітлеру. В наші дні подібну підтримку мають ісламісти. В 1930-ті це був Едвард VIII, аристократи та Daily Mail; сьогодні це активісти лівих рухів, The Guardian та деякі підрозділи BBC. Можливо вони і не прагнуть світової теократії, але вони, подібно західним захисникам Радянського Союзу — корисні ідіоти.

Брюс Торнтон (Bruce Thornton), професор Університету штату Каліфорнія у Фресно:

Ленін називав їх «корисними ідіотами», — людей, які живуть в ліберально-демократичних країнах, котрі, надаючи моральну та матеріальну підтримку тоталітарній ідеології, насправді, власними руками в'яжуть петлю, на якій їх згодом повісять. Питання, чому вільні та заможні люди так несамовито прагнуть знищити і перше, і друге, досі залишається відкритим. Сьогодні корисних ідіотів можна знайти і серед прибічників примирення, рефлексивного антиамериканізму, та сентиментального ідеалізму, вони намагаються протистояти необхідним заходам, які здійснюють по відношенню до ще однієї ідеології, яка ненавидить свободу — радикального ісламу.

Оригінальний текст (англ.)

Lenin called them "useful idiots," those people living in liberal democracies who by giving moral and material support to a totalitarian ideology in effect were braiding the rope that would hang them. Why people who enjoyed freedom and prosperity worked passionately to destroy both is a fascinating question, one still with us today. Now the useful idiots can be found in the chorus of appeasement, reflexive anti-Americanism, and sentimental idealism trying to inhibit the necessary responses to another freedom-hating ideology, radical Islam.

FrontpageMag.com

В документальній передачі 2010 р. на Бі-Бі-Сі серед корисних ідіотів Сталіна були названі деякі відомі британські письменники, зокрема: Герберт Велс та Доріс Лесінг, ірландський письменник Джордж Бернард Шоу, американський журналіст Волтер Дюранті[8] та співак Пол Робесон[9].

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. John Bell Bouton. Round the block: An American novel. D. Appleton and company, 1864. С. 238.
  2. "COMMUNIST SHIFT IS SEEN IN EUROPE; Tour of Two Italian Leaders Behind Iron Curtain Held to Doom Popular Fronts", Arnold Cortesi; New York Times June 21, 1948 p. 14
  3. Boller, Jr., Paul F.; George, John (1989). They Never Said It: A Book of Fake Quotes, Misquotes, and Misleading Attributions. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-505541-1. 
  4. Константин Душенко. Словарь современных цитат. ЭКСМО, 2006. С. 264
  5. Политика. №1, 1990. Издательство ЦК КП Эстонии. С. 105.
  6. Ходорковский просит Лондон не идти на сделки с Кремлем
  7. Browne, Anthony (August 1, 2005). «Fundamentally were useful idiots». The Times (London). Процитовано May 27, 2010. 
  8. див. Заперечення Голодомору
  9. Useful Idiots - Part One