Користувач:Buruneng/Ігор Вайнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ігор Вайнер (справжнє ім'я Зіновій Арнольдович Вайнер[1]), по прізвиську «Ігорка» (нар.14 лютого 1902 3 листопада 1937) — український архітектор, діяч контрреволюції. Відомий своїм саботажем радянської експансії у західноукраїнському регіоні, зокрема у Вінниці.

Ігор Вайнер допомагав письменникам і художникам 1920-х і початку 1930-х років сховатися від тоталітарного режиму Сталіна. Був близьким другом Миколи Зерова, поета-неокласика, і поділяв ідеї виживання національної ідентичності. Загинув під час Великого терору серед інших представників страченого Відродження[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Ігор Вайнер вивчав архітектуру в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича у місті Чернівці. Протягом 1920 року писав наукові дослідження під керівництвом професора Київського архітектурного інституту Миколи Зерова, через деякий час вони стали близькими друзями. Під час своєї роботи Вайнер познайомився з відомими художниками та поетами, брав активну участь у дебатах сучасної політики[1]. З 1924 по 1928 роки Ігор Вайнер працював міським архітектором у Чернівецькій ініціативі реконструкції, відновлюючи Новоселицьку синагогу[3] та ряд інших історичних будівель, а також боровся з популістськими та пропагандистськими імпульсами радянського режиму. На початку 1930-х років Вайнер використав відпустку, щоб відвідати США, Каліфорнію для вивчення сучасної архітектури в Pacific Union College. Після повернення в Україну через рік він продовжував організовувати зустрічі поетів[4].

Культурна діяльність, яку обрав Ігор Вайнер разом з Миколою Зеровим, врешті-решт закінчилася фатально. Під час масових розстрілів місцевої культурної спільноти, використовуючи свої знання про старі чернівецькі будівлі, він допомагав приховувати художників від репресій[4]. Його ініціатива була успішною протягом 6 років, але в якийсь момент трійка НКВС виявила його роль[5].

У квітні 1935 року Вайнера разом із другом Миколою Зеровим було заарештовано у Вінниці[2] і засуджено до 10 років ув'язнення у спецтабір на Соловки. Особлива трійка НКВС Ленінградської області засудила його до смертної кари 9 жовтня 1937 року. Вайнера розстріляли 3 листопада 1937 року у Сандармоху, Карелія[6].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Ігор Вайнер значиться у списку архітекторів, що будували малу залу Національного палацу мистецтв «Україна» в місті Києві.

Одна із вулиць міста Вінниці носить ім'я Ігоря Вайнера.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Лавріненко Ю. А. Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: Поезія — проза — драма — есей / Підгот. тексту, фахове редагування і передм. проф. Наєнка М. К. — К.: Вид. центр "Просвіта", 2001. — 794 с.
  2. а б List of repressed persons, archival investigation files which are stored in the State Archive of the Vinnytsia region (PDF). State Archive of the Ukraine.
  3. Boris Khaimovich, Novoselitsa Synagogue (Kiev, 2016), p. 48.
  4. а б Простір свободи. Україна на шпальтах паризької "Культури". Підготувала Богуміла Бердиховська. К.: Критика — 2005 р., 528 с.
  5. О.С. Рубльов. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2012. — Т. 9: Прил — С. — С. 265. ISBN 978-966-00-1290-5.
  6. These horrible words: Solovki, Sandormokh& V., 21.05.2000, Ovsienko, Kyiv.