Користувач:Buruneng/Ігор Вайнер
Ігор Вайнер (справжнє ім'я Зіновій Арнольдович Вайнер[1]), по прізвиську «Ігорка» (нар.14 лютого 1902 — 3 листопада 1937) — український архітектор, діяч контрреволюції. Відомий своїм саботажем радянської експансії у західноукраїнському регіоні, зокрема у Вінниці.
Ігор Вайнер допомагав письменникам і художникам 1920-х і початку 1930-х років сховатися від тоталітарного режиму Сталіна. Був близьким другом Миколи Зерова, поета-неокласика, і поділяв ідеї виживання національної ідентичності. Загинув під час Великого терору серед інших представників страченого Відродження[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Ігор Вайнер вивчав архітектуру в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича у місті Чернівці. Протягом 1920 року писав наукові дослідження під керівництвом професора Київського архітектурного інституту Миколи Зерова, через деякий час вони стали близькими друзями. Під час своєї роботи Вайнер познайомився з відомими художниками та поетами, брав активну участь у дебатах сучасної політики[1]. З 1924 по 1928 роки Ігор Вайнер працював міським архітектором у Чернівецькій ініціативі реконструкції, відновлюючи Новоселицьку синагогу[3] та ряд інших історичних будівель, а також боровся з популістськими та пропагандистськими імпульсами радянського режиму. На початку 1930-х років Вайнер використав відпустку, щоб відвідати США, Каліфорнію для вивчення сучасної архітектури в Pacific Union College. Після повернення в Україну через рік він продовжував організовувати зустрічі поетів[4].
Культурна діяльність, яку обрав Ігор Вайнер разом з Миколою Зеровим, врешті-решт закінчилася фатально. Під час масових розстрілів місцевої культурної спільноти, використовуючи свої знання про старі чернівецькі будівлі, він допомагав приховувати художників від репресій[4]. Його ініціатива була успішною протягом 6 років, але в якийсь момент трійка НКВС виявила його роль[5].
У квітні 1935 року Вайнера разом із другом Миколою Зеровим було заарештовано у Вінниці[2] і засуджено до 10 років ув'язнення у спецтабір на Соловки. Особлива трійка НКВС Ленінградської області засудила його до смертної кари 9 жовтня 1937 року. Вайнера розстріляли 3 листопада 1937 року у Сандармоху, Карелія[6].
Пам'ять[ред. | ред. код]
Ігор Вайнер значиться у списку архітекторів, що будували малу залу Національного палацу мистецтв «Україна» в місті Києві.
Одна із вулиць міста Вінниці носить ім'я Ігоря Вайнера.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Лавріненко Ю. А. Розстріляне відродження: Антологія 1917—1933: Поезія — проза — драма — есей / Підгот. тексту, фахове редагування і передм. проф. Наєнка М. К. — К.: Вид. центр "Просвіта", 2001. — 794 с.
- ↑ а б List of repressed persons, archival investigation files which are stored in the State Archive of the Vinnytsia region (PDF). State Archive of the Ukraine.
- ↑ Boris Khaimovich, Novoselitsa Synagogue (Kiev, 2016), p. 48.
- ↑ а б Простір свободи. Україна на шпальтах паризької "Культури". Підготувала Богуміла Бердиховська. К.: Критика — 2005 р., 528 с.
- ↑ О.С. Рубльов. Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2012. — Т. 9: Прил — С. — С. 265. ISBN 978-966-00-1290-5.
- ↑ These horrible words: Solovki, Sandormokh& V., 21.05.2000, Ovsienko, Kyiv.