Сандармох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сандармох
Український козацький хрест в урочищі «Сандармох»
Український козацький хрест в урочищі «Сандармох»
Країна: Російська Федерація
Місце розташування: Карелія, Медвежогорський район
Географічні координати: 62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д. / 62.86139° пн. ш. 34.72833° сх. д. / 62.86139; 34.72833Координати: 62°51′41″ пн. ш. 34°43′42″ сх. д. / 62.86139° пн. ш. 34.72833° сх. д. / 62.86139; 34.72833
Тип будівлі: меморіальне кладовище, пам'ятники з написами

Сандармох (рідше — Сандормох) — лісове урочище в Медвежогорському районі Карелії, за 19 км від м. Повенець, де на площі 10 гектарів у 1930-х роках органи НКВС вбили і поховали понад 9500 осіб 58 національностей. Серед жертв — переважно спецпоселенці і в'язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів системи ГУЛАГ СРСР, а також жителі навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям.

Віднайдено поховання жертв масових убивств громадськими активістами у липні 1997 року[1]. Радіо «Свобода» і газета «День» оголосили 2012 рік — Роком Сандармоху[2].

Зміст

Соловецький етап [ред.]

Встановлено, що Сандармох є спеціальною територією, яка використовувалася органами НКВД СССР для проведення масових страт цивільного населення. Зокрема, об'єкт Сандармох став місцем розстрілу так званого соловецького етапу 1937 року, в якому перебували відомі діячі культури, військовики, технічна інтелігенція, священство. 1111 з 1116 в'язнів соловецького етапу убиті працівником НКВД одним або двома пострілами в потилицю. Серед убитих — священик з Ватикану, котрий збирав дані про порушення прав людини в Радянському Союзі, видатні майстри культури, вчені, військові, державні діячі, священнослужителі з країн, окупованих СРСР, 198 осіб — вихідці з України, зокрема митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер'ян Підмогильний, професори-історики Олександр Бадан-Яворенко, Сергій Грушевський, Володимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький.[3].

Органи НКВД, а згодом КГБ і ФСБ РФ приховували місце масових убивств від родичів загиблих та громадськості. Завдяки спецоперації чекістів, восени 1937 р. соловецький етап взагалі загубився. Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак 1995 р. зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ в Архангельську знайдено оригінали документів, зокрема — розстрільні списки. Безпосереднім виконавцем масових убивств протягом 31 жовтня — 4 листопада був капітан НКВД Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВД Ленінградської області. Йому асистував помічник коменданта УНКВД Георгій Алафер або конвой.

Загалом ув'язнених було 1116: п'ять вироків не виконано, бо один в'язень помер, а чотирьох етаповано в інші місця.

2 липня 1997 р. спільна експедиція Карельського і Петербурзького «Меморіалів», у складі якої були, зокрема, Юрій Дмитрієв (Петрозаводськ), Ірина Фліге та Веніамін Іофе, виявила місце злочину сталіністів неподалік автомобільної траси Медвежогорськ-Повенець.

Пам'ять [ред.]

27 жовтня 1997, з нагоди 60-х роковин злочину сталіністів, тут уперше провели Дні пам'яті, організовані Міжнародним і Петербурзьким «Меморіалом». У них брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Вони встановили дерев'яний український хрест роботи скульптора Миколи Малишка та привезли світлини урочистостей.

1998 відкрито меморіальне кладовище «Сандармох», встановлено гранітний пам'ятник із абстрактним написом російською мовою — рос. «Люди, не убивайте друг друга!» (Люди, не вбивайте одне одного).

З 1997 р. щороку, 5—7 серпня, в час початку Великого терору 1937–1938 років, у лісі біля меморіальних знаків відбуваються православна та католицька панахиди, мітинги громадськості. У них беруть участь і представники України. Серед перших відвідали Сандармох кияни Шевченко Сергій Володимирович, Овсієнко Василь Васильович, Кіпіані Вахтанг Теймуразович, Гривачевський Борис Євгенович та інші творчі особистості, які розповіли про соловецьку трагедію в пресі й книжках «Українські Соловки», «Архіпелаг особливого призначення», «Світло людей», «Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті».

2004 року карельське товариство українців «Калина» спорудило гранітний козацький хрест «Убієнним синам України».[4]

Розстріляні українці [ред.]

Докладніше: Список Сандармоху

Інші відомі жертви [ред.]

А також білоруський міністр Флегонт Волинець, татарський громадський діяч Ізмаїл Фірдевс, грузинські князі Ніколай Ерістов та Яссе Андронников, католицький адміністратор Грузії Шио Батмалашвілі, професор історії ВКП(б) єврей Пінхус Ґлузман, черкеський письменник князь Холід Абуков, корейський діяч Тай До, православні єпископи Алексій (воронезький), Даміан (курський), Ніколай (тамбовський), Петро (самарський), лідер баптистів СССР Василь Колесников, представник Ватикану, отець Петер Вейґель тощо.

Див. також [ред.]

Примітки [ред.]

  1. ↑ Сандармох на сайті «Чудеса России»
  2. ↑ Спеціальний проект Радіо Свобода «Сандармох. 75 років розстрілу»
  3. ↑ Газета «Експрес» № 124 (6650) за 8-15 листопада 2012 року, стаття «Українська Голгофа»
  4. ↑ Пам'яті жертв соловецького розстрілу Львівська газета 4 вересня, 2007 року, № 155 (225)

Література [ред.]

  • С. О. Підгайний. Українська інтелігенція на Соловках.
  • Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії. К.: Сфера. Том 1. — 1997. Том 2 — 1998. Том — 3 — 1999.
  • Соловки: Сандормох… Левашово… Биківня… (Матеріали до науково-практичної конференції у Київській міськраді 27 — 28.04 2001 р.). К.: Український центр духовної культури. — 2001.
  • Юрий Дмитриев. Место расстрела Сандормох. — Петрозаводск: Барс, 1999.
  • Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Українські Соловки. — К.: ЕксОб, 2001.
  • Василь Овсієнко. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. — Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005.
  • Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. — К.: Фенікс, 2006.
  • Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — Київ: Фенікс, 2010.
  • Мемориальное кладбище Сандормох. 1937. 27 октября— 4 ноября (Соловецкий этап) /Сост. И. А. Резникова; сопровод. текст В. В. Иофе; Международное о-во «Мемориал». — С.-Петербург: НИЦ «Мемориал», 1997. — 172 с. — Б.т. (1111 биографических справок).
  • Дмитро Вєдєнєєв, Сергій Шевченко. Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті. — К.: Фенікс, 2010.

Посилання [ред.]

Відео [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сандармох&oldid=12576969