Розстріляне відродження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мамонтів Я.jpg
ВАПЛІТЕ Харків 1926.JPG
Антологія Юрія Лавріненка «Розстріляне відродження», назва якої започаткувала це поняття.
Родина Крушельницьких, початок 1930-тих рр. Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. У 1934-37 рр. Володимира, Тарас, Антін, Остап, Іван і Богдан були репресовані та страчені. Це фото стало символом винищення сталінським режимом української інтелігенції.

Розстрі́ляне відро́дження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, і яке знищив тоталітарний сталінський режим.

Термін «розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Вперше це формулювання з'явилося у листі Єжи Ґедройця до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року — як пропозиція назви антології української літератури 1917–1933 років, що її на замовлення Ґедройця підготував Лавріненко: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933 etc.“ Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва „Антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?»
Антологія «Розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці паризької «Культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.

Антологія представляє найкращі взірці української поезії, прози й есеїстики 1920-30-х рр. За це десятиліття (19211931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).

Початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «Слово».

Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.

Історичні передумови[ред.ред. код]

Це відродження було пов'язано з тим, що українські митці навіть за умов замовчування й заборони (пригадаймо Емський указ) створили тексти, гідні світового поціновування (М. Куліш, І. Франко, М. Коцюбинський), з довгоочікуваним набуттям Україною своєї державності, з датою українізації та різнобічних свобод, обіцяних революціями 1905–1917 рр.

Вийшовши в масі своїй з нижчих верств населення (службовці, різночинці, священики, робітники, селяни), нове покоління української еліти часто не мало можливості здобути систематичну освіту через війну, голод та необхідність заробляти насущний хліб. Але, працюючи «на грані», намагаючись використати будь-яку можливість ознайомитися із світовою культурою, розправити віками скуті крила творчості, вони просякалися найсучаснішими тенденціями і творили дійсно актуальне мистецтво.

Літературні об'єднання[ред.ред. код]

Головними літературними об'єднаннями були «Ланка» (пізніше «МАРС»), «Плуг», неокласики «Молодняк», «Спілка письменників західної України», ЛОЧАФ (об'єднання армії та флоту). Найвпливовішим був «Гарт», який пізніше був перейменований на «ВАПЛІТЕ» («Вільну Академію Пролетарської Літератури»).

Саме ВАПЛІТЕ в особі Миколи Хвильового розпочало славетну літературну дискусію 1925–1928 рр. і перемогло в ній, довівши наявність і необхідність національної, специфічної української літератури, орієнтованої на Європу, а не на Росію.

Новаторство[ред.ред. код]

Головними складниками новітньої еліти її світогляду був бунт, самостійність мислення та щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на особистість, а не на масу. За їх зовнішньою «радянськістю» ховалися глибокі пошуки й запити.

Проза поділялася на дві течії: сюжетна і безсюжетна. У безсюжетних творах головним було не речення чи слово, але підтекст, дух, «запах слова», як казав Хвильовий. Стиль сильних почуттів та проникнення в сутність явищ називається неоромантизмом чи експресіонізмом. У цьому напрямку працювали Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Андрій Головко, Юліан Шпол, Олекса Влизько, Лесь Курбас, Микола Куліш та багато інших.

Головна ідея новели «Я (Романтика)» Хвильового — розчарування в революції, кричущі суперечності і роздвоєння людини того часу. Головний персонаж — людина без імені, а значить, без індивідуальності, без душі. Заради революції він вбиває свою матір і карає себе думкою: чи варта була революція такої жертви.

У романі Валер'яна Підмогильного «Місто» вперше в українській літературі проявилися елементи філософії екзистенціалізму. Головний герой в прагненні насолоди йде від задоволення фізичного до найвищих релігійних потреб. Проте навіть в такій складній тематиці письменник не перетворює роман на просту оповідь «людної» філософії, а творчо осмислює її у застосуванні до нашого, національного світовідчуття.

У поезії найцікавішими є шукання символістів Олександра Олеся і Павла Тичини. У своїй збірці «Сонячні кларнети» Тичина відбив всю широту освіченого і тонкого розуму, який споглядає багатство української природи, бажаючи докопатися до її першопричин.

Коли Комуністична партія СРСР зрозуміла свою поразку, вона почала діяти забороненими методами: репресіями, замовчуванням, нищівною критикою, арештами, розстрілами. Перед письменниками стояв вибір: самогубство (Хвильовий), репресії і концтабори (Б. Антоненко-Давидович, Остап Вишня), замовчування (Іван Багряний, В. Домонтович), еміграція (В. Винниченко, Є. Маланюк), або писання програмових творів на уславлення партії (П. Тичина, Микола Бажан). Більшість митців була репресована і розстріляна.

Коли 1947 року Іван Багряний видав за кордоном свою поетичну збірку «Золотий бумеранг», другою назвою її було «Рештки загубленого, репресованого та знищеного». Твори здавалися до спецсховів, заборонялися, замовчувалися, багато з них були назавжди втрачені. Хоча й функціонували у самвидаві (Іван Багряний), рукописних копіях, виходили за кордоном.

Значення[ред.ред. код]

Трагічна доля покоління 20-30-х років демонструє всю силу українського духу, його творчий потенціал, необхідність свого шляху й незалежності від впливу інших культур. Культурний розвиток проходив за умов повної ідеологізації всього суспільства, масових репресій, переслідувань інакомислячих, особливо інтелігенції. Політика українізації замінялася поверненням політики русифікації. Найхарактернішою рисою, притаманною культурі України тих років, була її заідеологізованість. Культурні зрушення, що відбувалися в Радянському Союзі протягом довоєнних п'ятирічок, у т. ч. оволодіння грамотою мільйонами, формування нової генерації інтелігенції, розвиток науки, літератури, мистецтва — більшовицька партія розглядала як складові так званої культурної революції, основним змістом якої вона вважала утвердження марксистського світогляду, подолання впливу несумісних з ним ідеологій. Монополізувавши право на істину, сталінське керівництво нав'язувало суспільству надзвичайно убоге розуміння культури, звівши все багатство й різноманітність її функцій до обслуговування політичних цілей ВКП(б). Ця обставина справила негативний вплив на культурні процеси в Україні, ускладнивши й спотворивши їх.

Представники[ред.ред. код]

Представники інтелігенції, що належать до «розстріляного відродження» умовно поділяються на кілька груп, обумовлених їхнім життєвим шляхом під час та після сталінських репресій. Першу групу — безпосередніх жертв терору становлять письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені фізично, тобто страчені або померли в концтаборах, чи вчинили самогубство перебуваючи за півкроку від арешту. Попри те що більшість з них були реабілітовані ще наприкінці 1950-тих років, їхній мистецький чи науковий доробок, як правило, заборонявсь в СРСР й надалі, або принаймні ознайомлення з ним не заохочувалось радянською владою, замовчувалось те що такі діячі взагалі існували. До того ж багато, особливо пізніх, творів таких митців, було знищено репресивними радянськими органами в сталінський період. Наприклад, не збереглося практично жодного монументального твору Михайла Бойчука, який був засновником цілої школи монументального живопису. Проте після реабілітації, творчість тих небагатьох митців, що вцілому вкладалася в рамки соцреалізму, була визнана радянською владою, їхні твори передруковувались, як твори Пилипа Капельгородського, Івана Микитенка і навіть могли включатись до шкільних програм (окремі п'єси Миколи Куліша).

Частині репресованих й переслідуваних представників української-радянської інтелігенції, вдалось уникнути найвищої міри покарання і вижити в тюрмах і концтаборах. Причому декому з них вдалося навіть втікати з концтаборів (Іван Багряний). Відбувши свій строк Остап Вишня став слухняним співцем сталінсього режиму, а Борис Антоненко-Давидович, якого звільнили лише після реабілітації у 1957 році, до кінця життя залишався в опозиції до радянського режиму.

Третю умовну групу складають ті діячі культури, які уникли репресій, але через те, що їхній доробок теж був далеким від соцреалізму і вузьких партійних рамок, він був також засуджений радянською владою. Творчість таких осіб теж заборонялась й замовчувалась, твори вилучались зі сховищ і знищувались. Переважна більшість цих осіб померла до ще розгортання масових репресій (Леонід Чернов, Олександр Богомазов, Гнат Михайличенко), дехто врятувався завдяки тому, що відійшов від активної діяльності, як наприклад Марія Галич, дуже небагатьом вдалось вчасно емігрувати (Юрій Клен).

До четвертої групи належать митці «доби розстріляного відродження». Їхня творчість або чітко відповідала компартійним нормам, або ж у більшості випадків зазнала в період сталінських репресій значних змін. Страх за свою безпеку в умовах масового терору змушував швидко пристосовуватись, перетворюючись на пропагандистів від мистецтва. Твори Максима Рильського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Івана Кочерги й багатьох інших, створені в цей час, та в подальшому, не мають високої художної вартості, індивідуальності форм і стилів, та є типовими зразками соцреалістичного пропагандистського мистецтва.

У тридцяті роки була також знищена і велика кількість діячів культури старшого покоління, які стали відомими ще до радянської влади, і таким чином належать до покоління діячів початку XX століття, а не 1920-30-тих років. Це Людмила Старицька-Черняхівська, Микола Вороний, Сергій Єфремов, Гнат Хоткевич та інші. Проте завдяки політиці українізації вони активно включились в процеси з розбудови української літератури, культури, науки, що відбувались в УСРР, дехто з них задля цього повернулись з еміграції, як Микола Вороний, або спеціально переїхав з українських країв під владою Польщі як Антін Крушельницький з родиною.

Деякі представники розстріляного відродження[ред.ред. код]

Портрет Ім'я Народження Дата
смерті
Місце
смерті
Вік Обставини смерті Діяльність Реабіл
ітація
Яловий.jpg Яловий Михайло
Омелянович
(Юліян Шпол)
1895 06 05
с.Дар-Надежда
Полтавська
губернія
1937
11 03
Сандармох 42 Заарештовано в другій половині квітня 1933. Звинувачено в шпигунській діяльності, «шумськізьмі» та підготовці замаху на П. Постишева, засуджено до 10 років таборів. 9 жовтня 1937 р. особливою трійкою УНКВД Ленінградської обл. засуджено до розстрілу. Письменник. Член "Гарту", ВАПЛІТЕ (перший президент) 1957
06 19
MykolaHvylovyukraine.jpg Хвильовий
(Фітільов)
Микола
Григорович
1893 12 13
м. Тростянець
1933
05 13
Харків 39 В атмосфері тотального цькування і переслідування, покінчив життя самогубством, каталізаторами стали арешт Михайла Ялового та Голодомор Письменник, публіцист. Провідний письменних неоромантичного стилю. Один з основоположників пореволюційної української прози.
Val Pidmohil.gif Підмогильний
Валер'ян
Петрович
1901 02 02
c. Писарівка
Катерино
славська
губернія
1937
11 03
Сандармох 36 11 січня 1935 визнав, що належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Визнав тому, що, на його думку, «політика колективізації привела українське село до голоду». Закритий суд позбавив волі «терміном на десять років з конфіскацією особистого майна». 1937 р. особливою трійкою УНКВД Ленінградської обл. засуджено до розстрілу. Прозаїк, перекладач. Один з найвидатніших прозаїків і зачинатель
психологічного реалізму в літературі українського відродження.
1956 08 04
Григорій Косинка.JPG Косинка (Стрілець)
Григорій
Михайлович
1899 11 29
с. Щербанівка
Київська
губернія
1934
12 15
Київ 35 На поч. 1930-х рр. видання творів було заборонено. В листопаді 1934 заарештований. Під час судового процесу в грудні 1934 був звинувачений у приналежності до контрреволюційної терористичної організації і засуджений до розстрілу. Прозаїк. Член Аспис (1923–1924), «Ланка» і «МАРС». Майстер імпресіоністичної новели. 1957
10 19
Mykola Kulish.jpg Куліш
Микола
Гурович
1892 11 18 нс
Чаплинка
Таврійська
губернія
1937
11 03
Сандармох 44 На першому всесоюзному з'їзді радянських письменників, був оголошений буржуазно-націоналістичним драматургом. У грудні 1934, після похорону свого друга Івана Дніпровського, був заарештований органами НКВС. Драматург, режисер, громадський діяч, газетяр і редактор, педагог. Творець модерної української драматургії. 1956
08 04
Плужник Є.jpg Плужник
Євген
Павлович
1898 12 26 нс
Кантемирівка
Воронезька
губернія
1936
02 02
Соловки 37 У грудні 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у приналежності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 виїздною Військовою колегією Верховного суду СРСР разом з іншими письменниками засуджений до розстрілу (змінено на довготривале табірне ув'язнення). Поет, письменник, драматург, перекладач. Входив до «Аспис», «Ланка» та «МАРС». Поезії притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова. 1956
08
Семенко М3.jpg Семенко Михайль
(Михайло) Васильович
1892 12 31
с. Кибинці
Полтавська
губернія
1937
10 23
Київ 44 Заарештований 26 квітня 1937 р. Обвинувачений в «активній контрреволюційній діяльності». Серед іншого йому закидали спробу скинути Радянську владу в Україні за допомогою німецьких фашистів. На допитах 4, 7 та 8 травня 1937, «зізнався» у всіх звинуваченнях. 23 жовтня 1937 р. військовою колегією Верховного Суду СРСР на закритому засіданні засуджений до розстрілу. Поет, теоретик літератури. Лідер українського футуризму (панфутуризму), організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань. Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою. була
Поліщук В.jpg Поліщук
Валер'ян
Львович
1897 10 01 нс
с. Більче
Волинська
губернія
1937
10 09
Сандармох 40 У листопаді 1934 року заарештований органами ДПУ. 27-28 березня 1935 виїзна сесія Військової колеґії Верховного Суду СРСР засудила його на 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбував на Соловках, 9 жовтня 1937 року йому було винесено смертний вирок. Письменник, літературний критик, публіцист. була
Филипович.jpg Филипович
Павло
Петрович
1891 09 02
с. Кайтанівка
Київська
губернія
1937
11 03
Сандармох 46 Заарештований в серпні 1935 і суджений разом із Зеровим з початком 1936 за приналежність до шпигунсько-терористичної організації, що нею мав бути нібито семінар української літератури в Київському ІНО. 3асуджений на 10 років заслання в концтабори, перебував на Ведмежій Горі, потім на Соловках. Розстріляний 1937. Поет, літературознавець. Лідер неокласиків. після
1956
Зеров М.jpg Зеров
Микола
Костянти
нович
1890 04 26
м. Зіньків
1937
11 03
Сандармох 47 Наприкінці 1934 звільнено з ун-ту. У ніч із 27 на 28 квітня 1935 заарештований під Москвою. 20 травня відпроваджено до Київа. Звинувачення: керівництво контрреволюційною терористичною націоналістичною організацією. Військовий трибунал Київського військового округу розглянув судову справу на закритому судовому засіданні 1-4 лютого 1936 року без участі звинувачених й захисту. Засудив до 10 р. ув'язнення. Розстріляний 1937. Поет, літературознавець, перекладач. Лідер неокласиків, глибокий аналітичний критик, полеміст, майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії була
Mykhailo Drai-Khmara in 1925.jpg Драй-Хмара
(Драй)
Михайло
Опанасович
1889 10 10
Малі Канівці
Полтавська
губернія
1939
01 19
Колима 49 Заарештований 21 березня 1933, звинувачений в приналежності до контрреволюційної організації у Кам'янецькому ун-ті. Через брак доказів 11 травня 1933 випущений, 16 липня 1934 справа припинена. Звільнений під підписку про невиїзд. Другий арешт (6 вересня 1935) призвів до заслання на Колиму на 5 р. Вбитий на засланні. Поет, літературознавець, перекладач. Неокласик.
Володів 19 мовами.
1989
11 28
Свідзинський В.jpg Свідзинський
Володимир
Євтимович
1885 10 08 нс
с. Маянів, Подільська
губернія
1941
10 18
Непокрите 56 27 вересня 1941 Свідзінського заарештовано. Спалено живцем разом з іншими в'язнями в покинутій господарській будівлі у селі Непокритому під Салтовом, Харківська область Поет, перекладач.
Йогансен М.jpg Йогансен
Майк
(Михайло)
Гервасійович
1896 10 28 нс
Харків
1937
10 27
Київ 40 18 серпня 1937 року заарештований. 24 жовтня було обвинувачено в участі у антирадянській націоналістичній організації з 1932, яка ставила своєю метою повалення радвлади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду. Військова Колегія Верховного Суду СРСР 26 жовтня засудила до розстрілу. Письменник. Поет, автор пригодницьких романів. Один із засновників «Гарту» і ВАПЛІТЕ. 1958
Фальківський Д.jpg Фальківський
(Левчук)
Дмитро
Никанорович
1898 11 03
с. Великі Лепеси
(нині в
межах
м. Кобрин)
1934
12 16
Київ 36 Попри революційне минуле, офіційна критика ставилася недовірливо до його творчості. Коли в зв'язку з убивством С. Кірова було посилено терор, його разом з Г. Косинкою, О. Влизьком, К. Буревієм та іншими розстріляно в групі двадцять вісьмох. Поет, прозаїк, перекладач, сценарист. Належав до літературної групи «Ланка» (пізніше МАРС) після 1956
Олесь ДОСВІТНІЙ.jpg Досвітній
Олесь
(Скрипаль
-Міщенко
Олександр
Федорович)
1891 11 00
Вовчанськ
1934
03 03
Харків 42 7 грудня 1933 звинувачено у «приналежності до української контрреволюційної організації, яка намагалася повалити Радянську владу». 19 грудня заарештовано. Додано «участь в терористичній діяльності, зокрема підготовку замаху на Постишева». Судова «трійка» на закритому засіданні 23 лютого 1934 засудила до розстрілу. 3 березня Колегія ОДПУ залишила вирок без змін. Прозаїк, публіцист, сценарист, організатор кіновиробництва. Член «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП, а з 1932 член Спілки радянських письменників. 1955
25 10
Oleksa Vlyzko.jpg Влизько
Олекса
Федорович
1908 17 02 нс
ст. Боровйонка
Крестецького
повіт
Новгородська
губернія
1934
12 14
Київ 26 Після вбивства Кірова у грудні 1934 заарештований разом із численною групою діячів української культури, серед яких Косинка, Фальківський, Буревій, Антін, І. Крушельницькі, Мисик та ін. За приналежність до контрреволюційної терористичної організації виїзна сесія Військової колеґії Верховного Суду СРСР на закритому засіданні 14 грудня винесла смертний вирок. Письменник. Літературний шлях позначений динамічними шуканнями, різнорідністю форм, жанрів, тем. Класицизм, футуризм, «виробнича поезія» й агітка, і передусім активний вітаїстичний романтизм. 1958
Шкурупій.jpg Шкурупій
Гео
(Георгій)
Данилович
1903 04 20
м.Бендери
1937
08 12
Ленінград 33 Арештований 3 грудня 1934 за звинуваченням у приналежності до «київської терористичної організації ОУН».Двічі судимий. 27 квітня засуджений на 10 років таборів із подальшим трирічним обмеженням у політичних правах та конфіскацією майна. Покарання відбував на Соловках. Дружину з сином як родину ворога народу виселили з Києва. 25 листопада 1937 особлива трійка переглянула справу і засудила до розстрілу. Письменник, сценарист. Один з лідерів панфутуристів. 1957
Слісаренко О.jpg Слісаренко
(Снісар)
Олекса
Андрійович
1891 28 03 нс
х. Канівцевий
Харківська
губернія
1937
03 11
Сандармох 46 У квітні 1934 арештований ГПУ УРСР, у квітні 1935 військовий трибунал засудив до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках. У жовтні 1937 окрема трійка Управління НКВД РРСФР по Ленінградській області переглянула справу і засудила до розстрілу. Письменник. Цікавився футуризмом, був членом Спілки пролетарських письменників «Гарт», ВАПЛІТЕ. Після «самоліквідації» ВАПЛІТЕ разом з Йогансеном заснував «Техно-мистецьку групу А». була
Myroslav Irchan, Winnipeg.jpg Ірчан
Мирослав
(Баб'юк
Андрій
Дмитрович)
1897 08 14
с. П'ядики
Галичина
1937
11 03
Сандармох 40 28 грудня 1933 його в приміщенні ЦК КП(б)У після тривалої розмови з Постишевим заарештували за приналежність до націоналістичної укр. контрреволюційної організації. 28 березня року судова трійка і Колегія ГПУ «дали» 10 років Соловків. 9 жовтня 1937 судова трійка УНКВС Ленінградської обл. засудила до розстрілу. Письменник, публіцист, драматург, перекладач, літературознавець, журналіст, історик, видавець. 1956
04 03
Дмитро Бузько.jpg Бузько
Дмитро
Іванович
1891
Новомиргород
1937
11 14
Одеса 46 16 липня 1937 на зборах Одеської організації Спілки письменників у своєму виступі, обмовився, що помилятися можуть всі, навіть сам «великий, мудрий Сталін». На тих зборах «за контрреволюційний виступ» його виключають з СП, а 20 жовтня арештований і звинувачений в тому, що «у 1918–1920 рр. займав ряд посад у петлюрівських організаціях, був учасником націоналістичної організації, вів контрреволюційну агітацію на зборах письменників». 1 листопада трійка НКВС засудила до розстрілу. Прозаїк, сценарист. Автор науково-фантастичного роману. Був членом літературного об'єднання українських футуристів «Нова генерація» 1957
Volodymyr Yaroshenko.jpg Ярошенко
Володимир
Мусійович
1898 05 23 нс
с. Івахники
Полтавська
губеря
1937
10 23
Київ 39 У лютому-травні 1933 перебував під арештом за підозрою в належності до української націоналістичної контрреволюційної організації. У листопаді 1936 заарештовано вдруге, обвинувачено в належності до української націоналістичної терористичної організації і в липні 1937 засуджено до розстрілу. Письменник, байкар, драматург, літературний критик, сценарист. перекладач. 1962
10 13
Вороний.jpg Вороний
Марко
Миколайович
1904 03 18
Чернігів
1937
03 11
Сандармох 33 19 березня 1935 заарештований. Військовий трибунал Київського військового округу на закритому судовому засіданні 1-4 лютого 1936 засудив до 8 р. таборів. Покарання відбував у м. Кемь, потім на Соловках. Особливою трійкою управління НКВС Ленінградської області 9 жовтня 1937 засуджений до розстрілу. Поет, перекладач, дитячий поет. 1958
01 23
Vasyl Vrazhlyvy.jpg Вражливий
Василь
(Штанько
Василь
Якович)
1903
с.Опішня
Полтавська
губернія
1937
12 08
Соловки 34 Арештований під час масових арештів після вбивства Кірова у грудні 1934. Засудили 27—28 березня 1935 на 10 років концтаборів. Відбував заслання на Соловках. Постановою «трійки» УНКВС Ленінградської області повторно засуджений до розстрілу. Прозаїк, перекладач. Належав до «Плугу», потім увійшов до ВАПЛІТЕ, а після її ліквідації — «Пролітфронту». 1956
Пилипенко Сергій Володимирович.png Пилипенко
Сергій
Володимирович
1891 07 22 нс
Київ
1934
03
Київ 42 21 серпня 1933 виключено з партії. 29 листопада арештували. Звинувачення: «активний учаскик контрев. УВО, яка прагнула повалити Радвладу в Україні шляхом збройного повстання, особисто очолював терор. трійку в організації замаху на Голову РНК УРСР Чубаря». Трійка 23 лютого 1934 порушила клопотання перед Колегією ОДПУ про розстріл, що був затверджений 3 березня. Письменник, літературний критик, байкар. Засновник і голова «Плугу». 1957
04 30
Кость Буревій.jpg Буревій
Кость
Степанович
1888 08 02
Великі
Меженки

Воронезька
губернія
1934
12 15
Київ 46 З 1932 не міг знайти роботу. 13-15 грудня 1934 виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Києві за звинуваченнями «в організації підготовки терористичних актів проти працівників Радянської влади» було засуджено до розстрілу. Письменник, драматург, театрознавець, літературний критик. Активний учасник літературної дискусії 1925–1928. 1957
Микитенко І.jpg Микитенко
Іван
Кіндратович
1897 09 06
Рівне
Херсонська
губернія
1937
10 04
Київ 40 1937 виведений із складу секретаріату, Правління й президії СРПУ, знятий з посади головного редактора журналу «Радянська література», а 3 жовтня виключений з партії. 4 жовтня 1937 пішов в НКВС. Дані про подальшу долю дуже суперечливі, можливо самогубство. Начебто 18 жовтня знайдено його тіло Прозаїк, драматург. Один з керівників ВУСПП, а в 1932 член оргкомітету Спілки письменників СРСР.
Капельгородський П.jpg Капельгород
ський
Пилип
Йосипович
1882 11 27
Городище
Полтавська
губернія
1938
05
Полтава 55 19 березня 1938 року був заарештований, а 5 квітня 1938 р. «особливою трійкою» НКВС по Полтавській області було засуджено до розстрілу на підставі вигаданих звинувачень у націоналізмі. Письменник, публіцист, сатирик і гуморист, один із зачинателів української радянської літератури. 1956
01
Поліщук К2.jpg Поліщук
Клим
Лаврінович
1891 11 25
Краснопіль
Волинська
губернія
1937
11 03
Сандармох 45 У 1924 з дружиною приїхава в УРСР. 1930 заарештовано дружину, а потім і його. 2 січня 1931 року вони були засуджені до 10 років ув'язнення в таборах. Відбували покарання на Соловках. 9 жовтня 1937 справу було переглянуте і засуджено до розстрілу. Письменник, публіцист, автор історичних романів.
Hryhorii-epik.jpg Епік
Григорій
Данилович
1901 01 17
Кам'янка
Катерино
славська
губернія
1937
11 03
Сандармох 36 Заарештований 5 грудня 1934 за приналежність до контрреволюційної націоналістичної організації, що планувала терористичні акти проти керівників Компартії та уряду. Він без спротиву визнав свою вину. На початку 1935 написав листа на ім'я наркома В. Балицького, в якому розкаювався за злочинні наміри всієї групи і визнавав, що їх усіх варто постріляти, «як скажених псів». Листа на пленумі правління Спілки письменників України зачитав Постишев. У жовтні 1937 засуджено до розстрілу. Письменник, перекладач, публіцист. Входив до Спілки селянських письменників «Плуг», згодом пристав до ВАПЛІТЕ. 1956
Бобинський В.jpg Бобинський
Василь
Петрович
1898 09 11
Кристинопіль
1938
01 02
РРФСР 41 Заарештовано НКВС 1933 як члена УВО і 1934 засуджено до трьох років концтаборів. Працював на будівництві каналу Волга — Москва. 1937 знову заарештовано. Засуджено до розстрілу. Поет, перекладач. Писав еротичну лірику. Член «Західна Україна» та ВУСПП. 1956
10 26
Загул Дмитро Юрійович.jpg Загул
Дмитро
Юрійович
1890 08 28
Міліїве
Буковина
1944
літо
Колима 53 Арештований у лютому 1933, в травні крема трійка ГПУ ухвалила ув'язнити на 10 років в концтаборах за належність до контрреволюційної організації, яка готувала збройне повстання проти радянської влади. Покарання відбував на Забайкаллі (станція Урульга). 1943термін ув'язнення продовжено. Помер за нез'ясованих обставин. Поет, літературознавець, критик, публіцист, перекладач, педагог, громадський діяч. Поет-символіст. 1957
04 29
Соколовський О.gif Соколовський
Олександр
Олександрович
1896 09 08
Конотоп
1938
08 22
Київ 41 Як колишній есер, арештовувався 1920 і 1924. Востаннє заарештований 29 жовтня 1937 року. Було висунуто звинувачення в тому, що нібито 1932 він увійшов до складу антирадянської есерівської організації, а 1936 був перевербований в антирадянську українську націоналістичну організацію і очолив терористичну групу, яка ставила за мету насильницьке повалення радвлади. Засуджено до страти. Письменник-романіст. Член Спілки письменників СРСР з 1934 року. 1957
07 18
Чечвянський В2.jpg Чечвянський
(Губенко)
Василь
Михайлович
1888 03 11
х.Чечва
Полтавська
губернія
1937
07 15
Київ 49 Арештований 2 листопада 1936 у Харкові. «Зізнався», що є учасником контрреволюційного підпілля з 1933, «будучи зв'язаним з активними ворогами Радянської влади» Хвильовим, Вишнею, Кулішем, Вражливим, Поліщуком. Перевезений в Київ. Засудженний до розстрілу 14 липня. Письменник-гуморист. Член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП. була
Вухналь.jpg Юрій
Вухналь
(Іван
Дмитрович
Ковтун)
1906 10 05
Чорнобаївка
Харківська
губернія
1937
07 15
Харків 30 Арештований 2 листопада 1936. Йому було пред'явлено звинувачення: «участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка готувала терористичні акти проти керівників ВКП(б) і Радянського уряду». Винним себе не визнав. Військова Колегія Верховного Суду СРСР 14 липня 1937 засудила до розстрілу. Письменник. Писав романи, гуморески, фейлетони, нариси. Належав до літературних організацій «Плуг», «Молодняк», ВУСПП. 1958
11 04
Тась.jpg Дмитро
Тась
(Могилянський
Дмитро
Михайлович)
1901 01 28
Чернігів
1938
02 28
Московська
область
37 Заарештований органами НКВС 28 січня 1938 року. 25 лютого засуджений до розстрілу, вирок виконано 28 лютого 1938 року, імовірно в Московській області. Письменник, публіцист. Лірика Тася відзначається досконалістю форми. Критик Яків Савченко вважав його разом із Дмитром Фальківським представниками неосимволізму в українській літературі.
Curbas.jpg Курбас
Лесь
(Олександр
-Зенон
Степанович
Курбас)
1887 02 25
м. Самбір
1937
11 03
Сандармох 50 Були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Звільнено з посади директора театру. Заарештовано, вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім на Соловки. 1937 після повторного суду було розстріляно. Режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Творець модерного українського театру. 1957
Photo-boychuk-mykhaylo-lvovych.jpg Бойчук
Михайло
Львович
1882 10 30
с. Романівка
Галичина
1937
07 13
Київ 54 25 листопада 1936 органи НКВС заарештували, а 13 липня разом з учнями І. Падалкою та В. Седляром розстріляли. Його дружину стратили 11 грудня також як «шпигунку» і «дружину керівника націоналістичної терористичної організації серед художників». Долю цих чотирьох розділила більшість учнів Михайла Бойчука. Художник, маляр-монументаліст, педагог. Засновник школи українського моументального живопису, лідер бойчукістів. була
Падалка І.jpg Падалка
Іван
Іванович
1894 11 15
с.Жорнокльови
Полтавська
губернія
1937
07 13
Київ 42 13 липня 1937 Військова Колегія Верховного Суду СРСР засудила його як «учасника націонал-фашистської терористичної організації, що ставив за мету відторгнення України від СРСР та реставрацію капіталізму» до вищої міри покарання — розстрілу. Розстріляний разом з В. Седляром та їхнім вчителем М. Бойчуком. Художник. Бойчукіст. Брав участь у багатьох міжнародних виставках. 1958
02 01
Седляр В.jpg Седляр
Василь
Теофанович
1899 04 12
с.Жоржівка
Полтавська
губернія
1937
07 13
Київ 38 Розстріляний 13 липня 1937 в Києві разом з Іваном Падалкою та їхнім вчителем Михайлом Бойчуком. Художник. Працював у ділянках монументального і станкового малярства, станкової та книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. була

Масштаби репресій[ред.ред. код]

Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.[1]

Натомість, досить просто визначити приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю їх публікацій на початку і наприкінці 1930-х. Так, за оцінкою Об'єднання українських письменників «Слово» (організації українських письменників у еміграції), яку було надіслано 20 грудня 1954 року Другому Всесоюзному з'їздові письменників, 1930 року друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36 (13,9%). За даними організації, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними чи зісланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство.[2]

Ці дані добре узгоджуються з мартирологом українських письменників «Олтар скорботи» (чільний укладач — Олекса Мусієнко), який налічує 246 письменників-жертв сталінського терору. Це число в понад два рази перевищує загальну кількість згаданих там українських письменників репресованих іншими режимами, зокрема періодом нацистської окупації (55), брежнєвської епохи (29), російської імперії (11), австро-угорщини (3) та ін.[3] За іншими даними, з 260 українських письменників було репресовано 228.[4]

Для порівняння також слід зазначити, що станом на червень 1934 року лише 193 особи було офіційно визнано приналежними до Спілки письменників України, тільки 120 з яких були її дійсними членами.[5]

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]