Користувач:Ostap49/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Жан Гріцфельдт[ред. | ред. код]

Ostap49/Чернетка
Жан Гріцфельдт

Жан Гріцфельдт – український модельєр, який отримав популярність завдяки своїм інноваційним ідеям показів та авангардному дизайну. Його модні перфоманси проходили на незвичних локаціях, серед яких злітна смуга київського аеропорту «Бориспіль»[1], супермаркет, столичний «Палац одружень»[2], арена цирку, залізничний вокзал, музей, льодова арена та інші.

Понад 10 років займається створенням одягу та презентацією своїх колекцій на тижнях моди в Україні (Ukrainian Fashion Week) та з 2022 року за кордоном – в Німеччині (Mercedes-Benz Fashion Week Berlin), Фінляндії (Helsinki Fashion Week), Грузії (Tbilisi Fashion Week). Ім'я «короля епатажу» Жана Гріцфельдта стало синонімом неординарності в українській модній індустрії.

Дитинство та освіта[ред. | ред. код]

Жан Гріцфельдт народився в Києві у 1989 році. З юних років він виявляв неабиякий інтерес до моди та дизайну, часто створюючи ескізи власного дизайну одягу та експериментував з різними тканинами і силуетами.[3]

Пізніше він продовжив вивчати дизайн одягу в Київському національному університеті технологій та дизайну, який закінчив у 2011 році.[4]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Після отримання вищої фахової освіти Гріцфельдт відкрив власну торгову марку модного одягу під своїм іменем Jean Gritsfeldt і швидко привернув увагу ЗМІ сміливими та нетрадиційними фешн-інфоприводами. У 2012 році його запросили продемонструвати свою випускну студентську колекцію на Ukrainian Fashion Week — одній із найважливіших модних подій в Україні. З тих пір Жан став регулярним учасником UFW.[5]

Колекції[ред. | ред. код]

Роботи Жана Гріцфельдта були показані в українських та міжнародних медіа: Vogue, Harper's Bazaar, Elle та ін.[6][7]

  • Born in Kyiv. Sculptor of Love FW 2023/24 (Mercedes-Benz Fashion Week Berlin) — SS 2023[8]
  • Free People Must Stand Together (Helsinki Fashion Week) — reminiscence collection dedicated to the 10th anniversary of life's work[9]
  • Earth Is a Cradle of Love for a New World Without War FW 2022/23 (Mercedes-Benz Fashion Week Berlin) — SS 2022[10]
  • We Are Hostages of the Constellations FW 2021/22 (Montgolfieria)[11]
  • Love Kyiv SS 2021[12]
  • Out of System FW 2020/21[13]
  • Centaurs’ Racing SS 2020[14][15]
  • Hirko! FW 2019/20
  • Electrogipsy SS 2019[16]
  • Frozen Star FW 2018/19[17]
  • Eupraine SS 2018[18]
  • Doping FW 2017/18[19]
  • Fragments of Summer SS 2017[20]
  • Circus of Life FW 2016/17[21]
  • First Night SS 2016[22]
  • Revolution Is Not My Boyfriend FW 2015/16[23]
  • Hollywood Is Dead SS 2015
  • Virginity FW 2014/15
  • Awakening Of Atlantis SS 2014[24]
  • Divine Caviar FW 2013/14[25]
  • The Black Unicorn FW 2012/13[26]

Український дизайнер має на меті піднімати престиж України в світі моди.

Інша діяльність[ред. | ред. код]

20 лютого 2019 року Жан Гріцфельдт став наставником учасників прем’єрного проекту Нового каналу «Подіум»[27]

Окрім дизайну одягу, Жан Гріцфельдт займається діджеїнгом[28] та пише пісні в жанрі романтичний денс-поп. У 2021 році випустив дебютний кліп на авторську пісню.[29]

Таран Микола Михайлович[ред. | ред. код]

Таран Микола
Таран Микола Михайлович
Загальна інформація
Національність українць
Народження 22 серпня 1990(1990-08-22) (33 роки)
Дніпро
Спорт
Країна Україна
Вид спорту легка атлетика
Участь і здобутки
Нагороди
Медаль до 30-річчя України за спортивні заслуги (2021).

Микола Михайлович Таран (нар. 22 серпня 1990, Дніпропетровськ, Україна) — український бігун-ультрамарафонець (дистанція від 21 км до 100 км), офіційний рекордсмен України[30], єдиний і перший українець, який двічі пробіг 73 км в Норвегії (Осло)[31][32].

Був представником України на забігах в Норвегії (6 разів)[33], Польща (4 рази), Латвія (1 раз), Прага (2 рази)[34], Франція (1 раз)[35], Угорщина (1 раз), Словаччина (1 раз), Лос-Анджелес (1 раз)[36], Нью-Йорк (1 раз)[37].

Почесний учасник всесвітньої естафети Біг миру задля гармонії 600 км (World Garmony run 600 km)[38]

Призер (2 місце) екстремальні змагання Spartan Race Ultra 50 км+60 перешкод[39] (24 серпня 2019, Польща).

Учасник загального рекорду України з підтягування від перекладини (Івано-Франківськ, 2013)

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Микола народився 22 серпня 1990 року у місті Дніпропетровськ в робочій сім'ї. Його батьки: батько Михайло Миколайович Таран за фахом працівник нафтогазової справи, мати Любов Василівна Таран колишня медсестра. Має старшого брата - Олександра (1989), проживає за кордоном (Нью-Йорк).

У 8 років почав займатися спортом. Займався дзюдо, волейболом, легкою атлетикою, важкою атлетикою. Їздив часто від цих спортивних секцій на літні збори в Карпати.

Навчання[ред. | ред. код]

В 1998-2008 році навчався в Небилівській загально-освітній школі I-IIIст. (зараз ліцей) (Небилів, Рожнятівський р-н). В 2008-2013 році навчався в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу, спеціальність буріння. В університеті теж займався легкою атлетикою.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

В 2016 році офіційно пробіг 21 км в Одесі[40].

В 2016 році офіційно пробіг 42 км (три марафони): Латвія, Угорщина, Словаччина.

Наступні марафони були в Норвегії[41], Польщі[42], Чехії[43], Франції[44].

В 2018 році представляв Україну на Skechers Performance Los Angeles Marathon 2018 в Лос-Анджелесі.[45]

В 2018 році став почесним членом всесвітнього бігового руху "Біг миру задля гармонії" 600 км.[46]

В 2018 році представляв Україну у напівмарафоні Staten Island Half Marathon 2018  в Нью-Йорку.

В 2018 році став першим українцем, який пробіг Oslo Triple 73 км в Норвегії (Осло) 16 місце.[47]

В 2019 році пробіг другий раз Oslo Triple 73 км в Норвегії (Осло) 11 місце.[48]

В 2019 екстремальні змагання забіг із перешкодами Spartan Race Ultra 50 км (призер 2 місце, Польща).[49]

В 2021 пробіг перші офіційні 100 км в Одесі.[50]

Учасник двох велосоток в Україні (Львів, Одеса).

Нагороди[ред. | ред. код]

2019 р. призер 2 місце  на екстремальних змаганнях Spartan Race 50 км+60 перешкод (Польща)[51].

2020 р. офіційний рекордсмен України "Перший українець, який двічі пробіг 73 км в Норвегії" (Осло)[52]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Медаль до 30-річчя України за спортивні заслуги (2021).

Рекорди[ред. | ред. код]

Перший українець, який двічі пробіг 73 км в Норвегії[53] (Осло, Норвегія 2018, 2019 рр.)

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Микола є офіційним бренд-амбсадором німецького спортивного харчування Nutrixxion[54]

  1. ↑ Український дизайнер знайшов незвичайне місце для нового показу. znaj.ua (укр.). 3 вересня 2017. Процитовано 7 червня 2023.
  2. ↑ Червоне весілля: Jean Gritsfeldt осінь-зима 2019/2020. vogue.ua (укр.). 3 лютого 2019. Процитовано 7 червня 2023.
  3. ↑ Жан Грицфельдт в интервью Viva! рассказал о своем настоящем имени и карьере певца. viva.ua (рос.). 24 травня 2018. Процитовано 7 червня 2023.
  4. ↑ https://www.facebook.com/eva.nik.98 (17 квітня 2021). Жан Грицфельдт: биография, карьера и личная жизнь. ABSURDU.NET (ru-RU) . Процитовано 7 червня 2023.
  5. ↑ https://www.facebook.com/portal.hochu. О моде, конкуренции, фамилии и... волосах: большое интервью с дизайнером Жаном Грицфельдтом (ЭКСКЛЮЗИВ) | HOCHU.UA. hochu.ua (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
  6. ↑ Obasi, Di Chidozie (26 липня 2021). 5 brand tedeschi da scoprire direttamente dalla Frankfurt Fashion Week. Harper's BAZAAR (it-IT) . Процитовано 7 червня 2023.
  7. ↑ Jean Gritsfeldt | BoF Fashion Week. The Business of Fashion (брит.). Процитовано 7 червня 2023.
  8. ↑ Неделя моды в Берлине: эпатаж, скандал и мать Илона Маска – DW – 21.01.2023. dw.com (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
  9. ↑ Berlin Fashion Week: Interview mit Jean Gritsfeldt. fashionweek.berlin (нім.). 30 серпня 2022. Процитовано 7 червня 2023.
  10. ↑ Weitermachen, auch wenn die Bomben fallen : Wie ein Designer den Krieg in der Ukraine erlebt. Der Tagesspiegel Online (de-DE) . ISSN 1865-2263. Процитовано 7 червня 2023.
  11. ↑ read, FASHION 2 min (9 червня 2021). Jean Gristfelt Colelction – We are hostages of the constellations: the beginning of the world | Flanelle Magazine (амер.). Процитовано 7 червня 2023.
  12. ↑ Виноградова, Ксюша (26 серпня 2020). Love Kyiv: тіктокери-мільйонники в зйомці Jean Gritsfeldt. INSIDER UA (ua-UA) . Процитовано 7 червня 2023.
  13. ↑ Вне системы: Жан Грицфельдт презентовал коллекцию Out Of System. viva.ua (рос.). 1 лютого 2020. Процитовано 7 червня 2023.
  14. ↑ Jean Gritsfeldt Archives. Adam Katz Sinding (амер.). Процитовано 7 червня 2023.
  15. ↑ Модели в ярких нарядах и профессиональные жокеи: Жан Грицфельдт представил коллекцию в конном клубе. ТСН.ua (рос.). 2 вересня 2019. Процитовано 7 червня 2023.
  16. ↑ Вокзальна романтика: Jean Gritsfeldt весна-літо 2019. vogue.ua (укр.). 3 вересня 2018. Процитовано 7 червня 2023.
  17. ↑ Fashion-шоу Jean Gritsfeldt. Коллекция Iceberg. Сезон осень-зима 2018/19. Fashion-шоу Jean Gritsfeldt. Коллекция Iceberg. Сезон осень-зима 2018/19. Процитовано 7 червня 2023.
  18. ↑ Nast, Condé (7 вересня 2017). Jean Gritsfeldt Kiev Spring 2018 Collection. Vogue (амер.). Процитовано 7 червня 2023.
  19. ↑ Бэкстейдж показа Jean Gritsfeldt осень-зима 2017/2018.
  20. ↑ Показ новой коллекции Jean Gritsfeldt весна-лето 2017. OREST (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
  21. ↑ Nast, Condé (21 березня 2016). Jean Gritsfeldt Ukraine Fall 2016 Collection. Vogue (амер.). Процитовано 7 червня 2023.
  22. ↑ First Night : лукбук осенней коллекции Jean Gritsfeldt. officiel-online.com (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
  23. ↑ Лукбук коллекции «Revolution is not my boyfriend» Jean Gritsfeldt осень-зима 2015/16. officiel-online.com (рос.). Процитовано 7 червня 2023.
  24. ↑ Бэкстейдж показа коллекции Жана Грицфельдта "Awakening of Atlantis". bit.ua Медіа про життя і технології в ньому. 25 жовтня 2013. Процитовано 7 червня 2023.
  25. ↑ Ukrainian Fashion Week FW/2013-2014: «Divine Caviar» by Jean Gritsfeldt. arsgera.livejournal.com. Процитовано 7 червня 2023.
  26. ↑ Украинский дизайнер назвал 3 главных цвета этой зимой: видео. 24 Канал (рос.). 9 січня 2021. Процитовано 7 червня 2023.
  27. ↑ Жан Гріцфельдт став ментором «Подіуму».
  28. ↑ Пісні українських артистів про війну в Україні: добірка найкращих треків.
  29. ↑ Звездные гости и танцы на площади: Жан Грицфельдт презентовал дебютный клип на большом экране в Киеве. ТСН.ua (рос.). 21 квітня 2021. Процитовано 7 червня 2023.
  30. ↑ admin (10 листопада 2020). Перший українець, який двічі здолав ультрамарафонську дистанцію на міжнародних змаганнях (73 км). Національний Реєстр Рекордів України (укр.). Процитовано 24 липня 2022.
  31. ↑ Vogue.ua. Run the World: Микола Таран — про досвід марафонів у різних країнах світу. Vogue UA. Процитовано 24 липня 2022.
  32. ↑ Бігун Микола Таран про те, як бути першим українцем, який взяв участь у Лос-анджелеському марафоні. Marie Claire - женский журнал - все о моде, звездах и красоте (ru-RU) . 25 червня 2020. Процитовано 24 липня 2022.
  33. ↑ Прикарпатець Микола Таран пробіг 73 км у Норвегії і встановив рекорд. Галицький Кореспондент (укр.). 15 листопада 2020. Процитовано 13 серпня 2022.
  34. ↑ Лідія, Автор: Бойко (11 травня 2018). Вулицями Праги: прикарпатець подолав марафон у 42 кілометри. ФОТО. Місто (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
  35. ↑ Прикарпатець фінішував на найлегендарнішому марафоні в Парижі. Агенція новин Фіртка. Процитовано 13 серпня 2022.
  36. ↑ Український бігун-марафонець розповів, як подолав відстань у 42 кілометри. Фото. doba.te.ua. Процитовано 13 серпня 2022.
  37. ↑ Франківець пробіг марафон у Нью-Йорку. ФОТО.
  38. ↑ Ukraine - Україна | World Harmony Run. www.worldharmonyrun.org. Процитовано 13 серпня 2022.
  39. ↑ 50 км плюс 60 перешкод. Микола Таран став призером естремальних змагань Spartan Race Ultra 50 км | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
  40. ↑ Odesa Half Marathon 2016 – головна бігова подія Одеси | ТАВРИЯ В ОДЕСЬКИЙ ПІВМАРАФОН. odesahalfmarathon.org (укр.). 23 червня 2016. Процитовано 13 серпня 2022.
  41. ↑ www.redbull.com https://www.redbull.com/ua-uk/oslo-triple-73-dosvid-biguna-ukraina. Процитовано 13 серпня 2022. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  42. ↑ Прикарпатець фінішував на міжнародних змаганнях Spartan Race Ultra 50 km (фото). Галицький Кореспондент (укр.). 26 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2022.
  43. ↑ Лідія, Автор: Бойко (11 травня 2018). Вулицями Праги: прикарпатець подолав марафон у 42 кілометри. ФОТО. Місто (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
  44. ↑ Прикарпатець фінішував на найлегендарнішому марафоні в Парижі. Агенція новин Фіртка. Процитовано 13 серпня 2022.
  45. ↑ Український бігун-марафонець розповів, як подолав відстань у 42 кілометри. Фото. doba.te.ua. Процитовано 13 серпня 2022.
  46. ↑ | Біг миру заради гармонії (ru-RU) . Процитовано 13 серпня 2022.
  47. ↑ Oslo Triple: прикарпатець подолав 73 км на змаганнях в Норвегії (фото). Галицький Кореспондент (укр.). 30 вересня 2019. Процитовано 13 серпня 2022.
  48. ↑ Oslo Triple: прикарпатець подолав 73 км на змаганнях в Норвегії (фото). Галицький Кореспондент (укр.). 30 вересня 2019. Процитовано 13 серпня 2022.
  49. ↑ Прикарпатець фінішував на міжнародних змаганнях Spartan Race Ultra 50 km (фото). Галицький Кореспондент (укр.). 26 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2022.
  50. ↑ Ультрамарафонець з Прикарпаття пробіг 100 кілометрів в Одесі | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
  51. ↑ 50 км плюс 60 перешкод. Микола Таран став призером естремальних змагань Spartan Race Ultra 50 км | ВІКНА. Новини Калуша та Прикарпаття. Vikna (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
  52. ↑ admin (10 листопада 2020). Перший українець, який двічі здолав ультрамарафонську дистанцію на міжнародних змаганнях (73 км). Національний Реєстр Рекордів України (укр.). Процитовано 24 липня 2022.
  53. ↑ Куліковська, Автор: Тетяна (16 листопада 2020). Прикарпатець Микола Таран встановив рекорд України. Місто (укр.). Процитовано 13 серпня 2022.
  54. ↑ Темрява з дна пильно вдивлялась в мене і від цього ставало моторошно й смертельно страшно... nutrixxion.com.ua. Процитовано 13 серпня 2022.

Агрокебети[ред. | ред. код]

«Агрокебети» («кебета» - здібність, уміння, хист, розум – за Академічним тлумачним словником[1]) - магістерська програма у галузі аграрної освіти, що реалізується з 2019 року в українських аграрних університетах[2].

Програму започатковано під егідою асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»[3]. Ідея, яку закладено в проект – модернізація аграрної освіти за рахунок залучення аграрних компаній до процесу. Компанії-учасниці програми зобов’язуються виділяти спеціалістів зі штату в якості менторів для студентів програм «Агрокебети»[4].

Ментор допомагає студенту у проходженні виробничої практики на підприємстві, супровід у розробці теми дипломної роботи, а також участь у захисті студентом диплому. Виробнича практика для студентів програми триває шість місяців та проходить на виробництві компаній-партнерів. За бажанням, студент може проходити практику на виробництві, з яким він має попередні домовленості.

Ще один напрямок роботи з компаніями-учасницями – візити на підприємство. Організацією візитів займається команда проекту, забезпеченням візитів – компанія, що приймає.

Історія[ред. | ред. код]

В 2019-2020 навчальному році програму було започатковано на базі Факультету аграрного менеджменту Національного університету біоресурсів та природокористування України (НУБіП)[5]. У грудні 2020 року відбувся (в онлайн-режимі) перший випуск програми «Агрокебети» (link).

В 2020-2021 навчальному році до програми доєднались п’ять регіональних університетів[6]:

Через ситуацію з коронавірусом в Україні з весни 2020 року більшість навчальних завдань були переведені онлайн. Гостьові лекції від спеціалістів з різних галузей були об’єднані у проект «Агрокебети Лекторій». Лекції читали запрошені експерти: економіст Романа Шеремета[7], Анастасія Волкова, засновниця стартапу Flurosat[8] та інші.

Організації-партнери У 2020-2021 навчальному році програму на базі Херсонського державного аграрного університету підтримав Європейський банк реконструкції та розвитку[9]. Команда «Агрокебети» та ЄБРР започаткували проект «Удосконалення магістерської програми з агрономії на півдні України».

З 27 січня 2021 році до програми приєдналось Агенство США з міжнародного розвитку (USAID)[10]. Спільний проект охоплює роботу в Луганському національному аграрному університеті[11] та Таврійському державному агротехнологічному університеті[12].

Компанії-партнери[ред. | ред. код]

Наглядова рада[ред. | ред. код]

  • Алекс Ліссітса, президент асоціації «Український Клуб аграрного бізнесу», Генеральний директор ІМК
  • Володимир Коломоєць, керівник Київського офісу «Padersen & Partners»
  • Сергій Кравчук, Генеральний директор «Галс Агро»
  • Дмитро Скорняков, Генеральний директор «HarvEast»[13]
  • Ольга Трофімцева, Голова Правління Асамблеї аграрних палат України, в.о. міністра аграрної політики і продовольства України у 2019 році
  • Юрій Мельник, Перший заступник голови правління МХП
  • Юлія Порошенко, засновниця Agrohub, співзасновниця Radar Tech
  • Олена Волошина, керівник діяльності Міжнародної фінансової корпорації (IFC) в Україні
  • Владислава Магалецька, Голова Державної служби з питань харчових продуктів та захисту споживачів
  • Станіслав Ніколаєнко, ректор НУБІП
  • Інна Мєтєлєва, заступник голови з питань AgriFood Tech в Українській асоціації фінтех та інноваційних компаній (UAFIC), екс-заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
  • Станіслав Сторожук, бізнес-менеджер New Holland в Україні та Молдові
  • Тетяна Іщенко, Директор державної установи «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти»
  • Анатолій Остапчук, Декан факультету аграрного менеджменту НУБІП

Шишман Ганна Федорівна[ред. | ред. код]

Ostap49/Чернетка
Шишман Ганна Федорівна
Народилася
Маріуполь
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна

Шишман Ганна Федорівна (народилася у місті Маріуполь у 1984 році) – український державний та суспільний діяч.

Голова Державного агентства рибного господарства України з 5 листопада 2020 року[14]

Має багаторічний досвід роботи в галузі рибного господарства України та нормопроектування.

Освіта[ред. | ред. код]

Магістр права, НУ «Одеська юридична академія».

Аспірантка Інституту рибного господарства НААН України.

Володіє знанням англійської та грецької мов.

Кар’єра[ред. | ред. код]

2020 – по теперішній час - Голова Державного агентства рибного господарства України

2020 (до листопада) – 2018 займалася індивідуальною юридичною практикою

2018 – 2015 – юрисконсульт у підприємствах аквакультури, зокрема займалася правовим забезпеченням діяльності підприємств рибного господарства, аквакультури та реалізації рибної продукції

2015 – 2014 - помічник заступника директора з правових питань ДП «Український інститут промислової власності», займалася розробкою нормативно-правового забезпечення для врегулювання питань застосування права промислової власності, імплементація Угоди про Асоціацію з ЄС

2014 – 2013 – юрисконсульт, начальник відділу підвищення кваліфікації, викладач дисциплін "Комерційне право","Трудове право" у Відокремленому структурному підрозділі "Інститут післядипломної освіти Київського національного університету будівництва і архітектури"

2013 - головний спеціаліст юридичного відділу Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві

2013 - 2010 - головний спеціаліст юридичного відділу Азовського басейнового управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства

2004 - секретар судових засідань районного суду м. Маріуполя.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З 2018 по 2020 роки очолювала Громадську раду при Держрибагентстві (з 2017 року була заступником Голови громадської ради, з 2015 року була членом Громадської ради).

З 2014 по 2016 роки була заступником голови Громадської ради при Мінрегіоні.

З 2016 року національний експерт Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН з юридичних питань рибальства та аквакультури.

Є головою Громадської спілки «Перша рибна біржа».

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Заміжня. Має двох доньок.

Магалецька Владислава Валеріївна[ред. | ред. код]

Ostap49/Чернетка
Магалецька Владислава Валеріївна
Народилася
Київ
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна

Магалецька Владислава Валеріївна (народилась 24.11.1978 у місті Київ) – український державний та суспільний діяч. Голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (з 04 листопада 2020 року[15]). Кандидат технічних наук (2005)[16].

З 17 вересня 2014 року[17] по 13 липня 2016 року[18] обіймала посаду Заступниці міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції.

Має багаторічний досвід роботи в аграрному секторі, є експертом у сфері корпоративного управління, розробки та реалізації стратегій, адміністрування проєктів, управління персоналом.

Освіта[ред. | ред. код]

У 2001 році з відзнакою закінчила факультет кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та здобула кваліфікацію магістра.

У 2005 році отримала науковий ступінь кандидата технічних наук.[19]

У 2015 році отримала вчене звання доцента Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Кар’єра[ред. | ред. код]

З 2004 до 2007 року входила до Ради Директорів компанії «Пальміра-Рута» (гуртова та роздрібна торгівля), з 2007 до 2010 року була членом правління «Київської інвестиційної групи» (український фінансово-промисловий холдинг), де відповідала за стратегічне управління.

З 2009 року працювала на керуючих позиціях в агропромисловій галузі.

У 2014 році була призначена заступником Міністра аграрної політики та продовольства України[20]. Займалася розробкою стратегій[21] та впровадженням проєктів з відкриття нових ринків, аграрного страхування[22], діджиталізації, співпраці з міжнародними інститутами.

У 2016 році працювала радником[23] Міністра аграрної політики та продовольства України та координувала діяльність із захисту інтересів українських виробників на закордонних ринках.

З 2016 року була віце-президентом SigmaBleyzer Investment Group[24][25] та віце-президентом AgroGeneration.

Розпорядженням Кабінету міністрів України № 1369-р від 04.11.2020 призначена головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів[26].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Владислава Магалецька була членом Національної ради реформ України[27], членом координаційної ради Аспен-Україна, членом асоціації реформаторів REMBUS.

З липня 2019 року була співголовою комітету з питань агропродовольчого бізнесу Спілки українських підприємців[28], з травня 2020 року – віце-президентом Спілки українських підприємців.

Приділяє значну увагу благодійності: бере участь у проєктах благодійного фонду «Дар» та багатьох інших.

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Заміжня, має трьох синів.

Цитати[ред. | ред. код]

«Захист прав власності, чесна судова система, дерегуляція та ефективна боротьба із корупцією — це основа успіху для залучення інвестицій». (НВ, грудень 2020)[29]

«Нам потрібно перестати будувати соціалізм із корупційним обличчям. Не можна платити копійки спеціалістам і очікувати якісних та швидких послуг. Не можна знищувати матеріально-технічну базу і вимагати нових і модернових сервісів. Не можна повністю зупинити корупцію за допомогою лише покарань — це не вдалося нікому в світі, навіть у Китаї». (НВ, листопад 2020)[30]

«Ніхто не повинен «тонути» в папірцях та оббивати пороги у чиновників. В умовах карантину зменшення соціальних контактів, які надає диджиталізація, – це вкрай важлива умова для зменшення поширення вірусу». (Економічна правда, листопад 2020).[31]

«Для мене ніколи не існувало обмежень, завжди вважала: якщо ти - професіонал і людина з позитивною енергією, то може вийти дуже багато»[32].

«Якість — це значить робити свою роботу добре, навіть коли ніхто не бачить».[33]

«Наше життя наповнене обмеженнями і страхами, які ми самі ставимо перед собою. Руйнуючи їх, ми вчимо себе, що мета, наповнена сенсом і добротою, мотивує, як ніщо інше». (НВ, жовтень 2016)[34]

  1. ↑ КЕБЕТА – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 28 травня 2021.
  2. ↑ Агрокебети - новітня магістерська програма. agrokebety.com. Процитовано 28 травня 2021.
  3. ↑ Агрокебети - новітня магістерська програма. agrokebety.com. Процитовано 28 травня 2021.
  4. ↑ Агрокебети 2019: перший сезон. Ми стартуємо. ucab.ua. Процитовано 28 травня 2021.
  5. ↑ Про перспективи розвитку – у співбесідах з керівниками структурних підрозділів. nubip.edu.ua. Процитовано 28 травня 2021.
  6. ↑ «І кожен фініш – це, по суті, старт» - відбулись захисти магістерських робіт студентами-учасниками проєкту "Агрокебети". nubip.edu.ua. Процитовано 28 травня 2021.
  7. ↑ Провідний науковець Роман Шеремета прочитає лекцію про поведінкову економіку — City HUB. cityhub.media. Процитовано 28 травня 2021.
  8. ↑ Гостьова лекція д-ра Анастасії Волкової в проекті "Агрокебети". nubip.edu.ua. Процитовано 28 травня 2021.
  9. ↑ В Україні за допомогою ЄБРР реалізовуватимуть проєкт з навчання аграрних менеджерів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
  10. ↑ В Україні за допомогою ЄБРР реалізовуватимуть проєкт з навчання аграрних менеджерів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
  11. ↑ ДЛЯ СТУДЕНТІВ СХОДУ УКРАЇНИ ТА АЗОВСЬКОГО РЕГІОНУ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ МАГІСТЕРСЬКА ПРОГРАМА “АГРОКЕБЕТИ-СХІД” – Луганський національний аграрний університет (укр.). Процитовано 28 травня 2021.
  12. ↑ У Таврійському ДАТУ розпочнеться реалізація проєкту «Агрокебети-Схід». Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного (укр.). 19 березня 2021. Процитовано 28 травня 2021.
  13. ↑ Дмитрий Скорняков назначен генеральным директором HarvEast | HARVEAST. harveast.com. Процитовано 28 травня 2021.
  14. ↑ Kitsoft. Кабінет Міністрів України - Про призначення Шишман Г. Ф. Головою Державного агентства рибного господарства України. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 11 лютого 2021.
  15. ↑ Про призначення Рутицької В.В. заступником Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. zakon.rada.gov.ua. 17 вересня 2014. Процитовано 13 січня 2021.
  16. ↑ Про звільнення Рутицької В.В. з посади заступника Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. zakon.rada.gov.ua. 13 липня 2016. Процитовано 13 січня 2021.
  17. ↑ Про звільнення Рутицької В.В. з посади заступника Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. zakon.rada.gov.ua. 13 липня 2016. Процитовано 13 січня 2021.
  18. ↑ Про звільнення Рутицької В.В. з посади заступника Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 13 січня 2021.
  19. ↑ Рутицька Владислава Валеріївна. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 13 січня 2021.
  20. ↑ Про призначення Рутицької В.В. заступником Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. zakon.rada.gov.ua. 17 вересня 2014. Процитовано 13 січня 2021.
  21. ↑ Владислава Рутицька представила основні проекти в рамках Стратегії на 2015-2020 роки (презентація). agro.me.gov.ua (ua) . Процитовано 13 січня 2021.
  22. ↑ «Ринок аграрного страхування має бути максимально прозорим», - Владислава Рутицька. agro.me.gov.ua (ua) . Процитовано 13 січня 2021.
  23. ↑ Владислава Рутицька: «Російський ринок розпестив нашого виробника». LB.ua. Процитовано 13 січня 2021.
  24. ↑ Агрокомпаніями України вміло керують жінки, генеруючі внутрішні інвестиції. Seeds (укр.). 17 лютого 2020. Процитовано 13 січня 2021.
  25. ↑ Владислава Магалецкая (экс-Рутицкая): «Сегодня каждый инвестор боится незащищённости и неопределённости» | БІЗНЕС. biz.ligazakon.net. Процитовано 13 січня 2021.
  26. ↑ Про призначення Магалецької В.В. Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 13 січня 2021.
  27. ↑ 5 напрямків інтеграції українського законодавства до європейського на найближчі роки. agropolit.com. 5 лютого 2020. Процитовано 13 січня 2021.
  28. ↑ «Проблема ринку землі не в поганих законах, а в їх невиконанні» - Юридична Газета. yur-gazeta.com. Процитовано 13 січня 2021.
  29. ↑ Зона вільної торгівлі з Ізраїлем. Які переваги отримає Україна. nv.ua (укр.). Процитовано 13 січня 2021.
  30. ↑ Smart-реформи для системи: зроби або програй. nv.ua (укр.). Процитовано 13 січня 2021.
  31. ↑ Диджитал против коррупции и неэффективности. Экономическая правда (рос.). Процитовано 13 січня 2021.
  32. ↑ WoMo-портрет: Владислава Рутицкая. womo.ua (рос.). Процитовано 13 січня 2021.
  33. ↑ Член Наглядової Ради "АГРОКЕБЕТИ" - Владислава Магалецька. agrokebety.com. Процитовано 13 січня 2021.
  34. ↑ Біг із перешкодами чи зона комфорту?. nv.ua (укр.). Процитовано 13 січня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Ostap49/Чернетка&oldid=39661086