Користувач:V.Fedyk/пісочниця/Едмонд Гамільтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едмонд Мур Гамільтон
англ. Edmond Moor Hamilton
Народився 21 жовтня 1904(1904-10-21)
Янгстаун, Огайо, США
Помер 1 лютого 1977(1977-02-01) (72 роки)
Ланкастер, Каліфорнія, США
Національність американець
Діяльність фантастика, комікси, прозаїк
Мова творів англійська
Роки активності 1926 - 1977рр.
Напрямок космічна опера
Жанр наукова фантастика, детектив, триллер

Едмонд Мур Гамільтон (англ. Edmond Moore Hamilton; 12 жовтня 1904 – 1 лютого 1977) — американський письменник-фантаст середини XX століття.[2]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Народився у Янгстауні (штат Огайо, США), ріс там же та поблизу Нью-Касла (штат Пенсильванія). Будучи обдарованим, закінчив вищу школу в 14 років і поступив до коледжу (Вестмінстерський коледж, Нью-Вашингтон, Пенсильванія), але покинув його у 17.

Письменницька діяльність

[ред. | ред. код]

Гамільтону приписують авторство першої збірки, що у результаті стала зародженням жанру наукової фантастики, "Жах на астероїді та інші оповідання планетарного жаху" (The Horror on The Asteroid and Other Tales of Planetary Horror), яка побачила світ у 1936-ому році. Вона складалась із таких оповідань: "Жах на астероїді" ("The Horror on the Asteroid"), "Проклята галактика" (“The Accursed Galaxy"), "Людина, яка могла бачити все" ("The Man Who Saw Everything" або "The Man With the X-Ray Eyes"), "Мозок Землі" ("The Earth-Brain"), "Бог-монстр Мамута" ("The Monster-God of Mamurth") та "Людина, яка еволюціонувала" ("The Man Who Evolved").

Його діяльність у напрямку наукової фантастики розпочалась із публікації короткого оповідання "Бог-монстр Мамута" "The Monster God of Mamurth", яке з’явилось у класичному журналі альтернативної фантастики "Weird Tales" у серпні 1926. Гамільтон швидко стане помітним учасником незабутньої групи письменників журналу "Weird Tales", яку зібрав Фарнсворт Райт. Також у ній були Говард Лавкрафт та Роберт Говард. Е. Гамільтон опублікує 79 фантастичних робіт в цьому журналі між 1926 та 1948 роками, що й зробить його найбільш плодовитим дописувачем у цьому виданні (тільки Сіб’юрі Квін та Август Дерлет з’являлись на сторінках частіше). Гамільтон стане другом та співавтором із кількома ветеранами "Weird Tales", такими як Е. Гофман Прайс та Отіс Адельберт Клайн. Та що найбільш важливо, він заведе близьку дружбу із Джеком Вільямсоном, про що останній згадає у своїй автобіографії "Диво-дитина" ("Wonder's Child"), що буде видана у 1984р. Наприкінці 1930-их років "Weird Tales" надрукувала кілька приголомшливих оповідань Гамільтона, одним із яких є видане у липні 1938р. "Він той, хто має крила" ("He That Hath Wings"), що стало одним із його найбільш популярних та найчастіше друкованих матеріалів.

У період наприкінці 1920-их та початку 1930-их років Гамільтон писав для всіх журналів наукової фантастики, також для деяких інших працював у жанрах жахів та триллеру. Він був дуже популярним як автор космічних опер — субжанру, який створив разом із Е.Е. Смітом (також знаним як Док). Його оповідання "Острів божевілля" ("Wonder Stories", травень 1933р.) виграло першу премію Жуля Верна,як найкраща науково-фантастичне оповідання року (це перша премія, що призначалась за результатами голосування шанувальників, передувала премії Х’юго). В період 1930-их, під час економічної кризи Великої Депресії, Гамільтон також пише детективні та кримінальні оповідання. Будучи продуктивним у цьому жанрі, він деколи бачив по 4-5 своїх оповідань виданими кожного місяця тих років; у лютневому виданні 1937-го року журналу "Popular Detective" було надруковано три оповідання Гамільтона, одне з яких було підписано справжнім іменем, а двоє інших — псевдонімами. В 1940-их роках, Е. Гамільтон зосереджує зусилля на франшизі Капітана Ф’ючера, що орієнтувалась на підліткову читацьку аудиторію та хоч і принесла йому багато шанувальників, але розхитала репутацію в пізніші роки, коли наукова фантастика почала переходити від космічної опери у інші напрямки. Письменник завжди асоціювався із екстравагантним, романтичним та пригодницьким стилем наукової фантастики, найкращим, можливо, представником якої є його роман "Зоряні королі". Та коли наукова фантастика почала ставати більш продуманою, пригодницька досконалість його творів почала здаватись більш старомодною, банальною та застарілою.

В 1946р. Гамільтон розпочинає співпрацювати із DC Comics, пишучи історії для персонажів Супермена[1] та Бетмена. Однією з його найбільш відомих історій про Супермена була "Супермен під червоним сонцем" ("Superman Under the Red Sun"), яка вийшла у світ у 1963р. в трьохсотому номері журналу "Action Comics" та мала численні спільні елементи з його романом "Місто у час кінця світу" ("City At World's End")[2], що побачив світ у 1951р. Він послужив інструментом для раннього росту серії Легіону супергероїв, як перший із його регулярних авторів та написав багато концептів цього легіону в Всесвіті DC. Також ним було написано й інші роботи для DC, включаючи короткочасні серії Chris KL-99Strange Adventures), які були вільною варіацією капітана Ф’ючера. Гамільтон завершив роботу із коміксами в 1966р.

В 1969 р. компанія "MacFadden-Bartell Corporation" (Нью-Йорк), опублікувала збірку коротких оповідань "Земля Чужих та інші історії" ("Alien Earth and Other Stories",520-00219-075), де оповідання Гамільтона "Земля Чужих" ("Alien Earth", 1949) було представлене разом із повістями Айзека Азімова, Роберта Блока, Рея Бредбері та Артура Кларка та інших.

Одруження та співпраця

[ред. | ред. код]

31 грудня 1946 р. у Сен-Ґабріелі (штат Каліфорнія) Гамільтон одружився з Лі Брекет — письменницею та сценаристкою, та переїхав до Кінсмена (штат Огайо). Після цього він написав одні з найкращих своїх робіт, включаючи романи "The Star of Life" (1947), "The Valley of Creation" (1948), "City at World's End" (1951[3]) та "The Haunted Stars" (1960). В більш зрілій стадії своєї кар’єри Гамільтон відходить від романтичних та фантастичних елементів, що були присутні у його ранніх творах, щоб надати перевагу реалістичності історій. Як приклад можна навести "What's It Like Out There?" (видавництво "Thrilling Wonder Stories", грудень, 1952), яку найчастіше передруковували та включали в збірники.

Хоча Гамільтон та Лі Брекет працювали разом близько чверті століття, вони рідко публікували результати своєї співпраці. Для прикладу "Старк та зоряні королі" ("Stark and the Star Kings") не виходив друком аж до 2005 року. На початку 60-их вважалось, що поки Лі Брекет тимчасово покинула фантастику, щоб писати сценарії до кінофільмів, Гамільтон перевіряв та розширював два її ранніх твори: "Black Amazon of Mars" та "Queen of the Martian Catacombs". Відредаговані романи були опубліковані під назвами "People of the Talisman" та "The Secret of Sinharat" (1964).

Едмонд Гамільтон помер у 1977 році у Ланкастері (штат Каліфорнія) через ускладнення, що виникли після операції на нирках. Роком перед тим студія "Toei Animation" розпочала виробництво аніме-адаптації його серії "Captain Future", а також "Tsuburaya Productions" на основі серії "Star Wolf" випустила токусацу-серіал, який було показано на японському телебаченні у 1978 році. Адаптація "Captain Future" пізніше було експортовано у Європу, що посприяло створенню нової аудиторії шанувальників (переважно у Франції та Німеччині), іншої, ніж 25 років до того.

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]

Капітан Ф’ючер або Капітан Майбутнє (Captain Future)

[ред. | ред. код]
  • 01 Captain Future and the Space Emperor (1940)
  • 02 Calling Captain Future (1940)
  • 03 Captain Future's Challenge (1940)
  • 04 The Triumph of Captain Future (1940) (reprinted as Galaxy Mission)
  • 05 Captain Future and the Seven Space Stones (1941)
  • 06 Star Trail to Glory (1941)
  • 07 The Magician of Mars (1941)
  • 08 The Lost World of Time (1941)
  • 09 Quest Beyond the Stars (1942)
  • 10 Outlaws of the Moon (1942)
  • 11 The Comet Kings (1942)
  • 12 Planets in Peril (1942)
  • 13 The Face of the Deep (1943)
  • 15 Star of Dread (1943)
  • 16 Magic Moon (1944)
  • 18 Red Sun of Danger (1945) (reprinted as Danger Planet)
  • 19 Outlaw World (1946)

Volumes #14 (Worlds to Come, 1943) and #17 (Days of Creation, 1944) were written by Joseph Samachson while #20, The Solar Invasion (1946) was by Manly Wade Wellman. The main series was followed by a set of seven novelettes from 1950-1951: "The Return of Captain Future", "Children of the Sun", "The Harpers of Titan", "Pardon my Iron Nerves", "Moon of the Unforgotten", "Earthmen No More" and "Birthplace of Creation".

Міжзоряний патруль (Interstellar Patrol)

[ред. | ред. код]

A space opera sequence based on the seminal "Crashing Suns". With the exception of "The Sun People", the stories were assembled as Crashing Suns in 1965.

  1. "Crashing Suns" (1928)
  2. "The Star-Stealers" (1929)
  3. "Within the Nebula" (1929)
  4. Outside the Universe (1929)
  5. "The Comet-Drivers" (1930)
  6. "The Sun People" (1930)
  7. "The Cosmic Cloud" (1930)

Зоряні королі (The Star Kings)

[ред. | ред. код]

A space opera sequence: the first, The Star Kings, is a reworking of The Prisoner of Zenda while Return to the Stars is a fixup of four stories: "Kingdoms of the Stars", "The Shores of Infinity", "The Broken Stars" and "The Horror from the Magellanic". A crossover between this universe and Brackett's, "Stark and the Star Kings", was released in 2005, having originally been submitted to The Last Dangerous Visions. Two further stories in the same universe, "The Star Hunter" (1958) and "The Tattooed Man" (1957), were reissued in 2014 as The Last of the Star Kings.

  1. The Star Kings (1949)
  2. Return to the Stars (1968)
  3. "Stark and the Star Kings" (2005)
  4. The Last of the Star Kings (2014)

Зоряний Вовк (Starwolf)

[ред. | ред. код]

Міжзоряні пригоди найманця Морґана Чейна

  1. The Weapon from Beyond (1967)
  2. The Closed Worlds (1968)
  3. World of the Starwolves (1968)

Інші романи

[ред. | ред. код]
  • The Fire Princess (1938)
  • A Yank at Valhalla (1950) (also appeared as The Monsters of Juntonheim)
  • Tharkol, Lord of the Unknown (1950) (also appeared as The Prisoner of Mars)
  • City at World's End (1951)
  • The Sun Smasher (1959) (also appeared as Starman Come Home)
  • The Star of Life (1959)
  • The Haunted Stars (1960)
  • Battle for the Stars (1961)
  • The Valley of Creation (1964)
  • Fugitive of the Stars (1965)
  • Doomstar (1966)
  • The Lake of Life (1978)

Збірки

[ред. | ред. код]
  • The Horror on the Asteroid and Other Tales of Planetary Horror (1936)
  • Murder in the Clinic (1946)
  • What's It Like Out There? and Other Stories (1974)
  • The Best of Edmond Hamilton (1977)
  • Kaldar: World of Antares (1998)
  • The Vampire Master and Other Tales of Terror (2000)
  • Stark and the Star Kings (2005) (with Leigh Brackett)
  • Two Worlds of Edmond Hamilton (2008)
  • The Sargasso of Space and Two Others (2009)

Зібрання творів

[ред. | ред. код]

В 2009-ому році видавництво "Haffner Press" випустило у світ дві перших книги з серії повного зібрання прозових праць Гамільтона. В першому із шести томів було зібрано перші чотири романи про Капітана Ф’ючерса (Капітана Майбутнє), що були видані приблизно в один і той же час. Раніше, в 2010р. було анонсовано вихід в світ додаткових томів.

  • The Metal Giants and Others, The Collected Edmond Hamilton, Volume One (2009)
  • The Star-Stealers: The Complete Tales of the Interstellar Patrol, The Collected Edmond Hamilton, Volume Two (2009)
  • The Universe Wreckers, The Collected Edmond Hamilton, Volume Three (2010)
  • The Reign of the Robots, The Collected Edmond Hamilton, Volume Four (2014)
  • The Six Sleepers, The Collected Edmond Hamilton, Volume Five (2014)
  • The Collected Captain Future, Volume One (2009)
  • The Collected Captain Future, Volume Two (2010)
  • The Collected Captain Future, Volume Three (2014)

День Едмонда Гамільтона та Лі Брекет

[ред. | ред. код]

18 липня 2009р. у Кінсмені, штат Огайо, святкували День Гамільтона.[4]

16 жовтня 2010р. (106-а річниця із дня народження Е. Гамільтона), історичне об’єднання Кінсмена та видавництво "Haffner Press" організовували День Едмонда Гамільтона та Лі Брекет в Кінсмені, штат Огайо. [3]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Fortress: Superman
  2. [1]
  3. Bibliography: City at World's End. Isfdb.org. Retrieved March 28, 2011
  4. Edmond Hamilton Day, Locus Online, July 2009

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]