Король слухає
| Опера «Король слухає» | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Un re in ascolto | ||||
| Композитор | Лучано Беріо | |||
| Мова лібрето | італійська | |||
| Перша постановка | 7 серпня 1984 | |||
| Місце першої постановки | Haus für Mozartd | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
«Король слухає» (італ. Un re in ascolto) — опера Лучано Беріо на власне лібрето італійською мовою. Написана в 1981-83 роках, вперше поставлена у Зальцбурзі 7 серпня 1984 року під орудою Лоріна Маазеля, режисер — Гетц Фрідріх.[1] У Лондоні вперше поставлена 9 лютого 1989 у Королівському театрі Ковент-Гарден.[2][3][4]
Лібрето опери базується на ідеях італійського письменника Італо Кальвіно, а також включає уривки з лібрето німецьких авторів XVIII століття Фрідріх Айншеделя і Фрідріха Вільгельма Готтера, заснованих на п'єсі Шекспіра «Буря», а також поеми Вістена Г'ю Одена «Море і дзеркало[en]». Сам композитор визначав свій твір радше як azione musicale (музичне дійство), ніж оперу. Твір складається з двох частин, що містять 19 розділів.
Дійові особи та перші виконавці[ред. | ред. код]
| Партії | Тип голосу | Прем'єрна постановка, 7 серпня 1984 року
(Диригент: Лорін Маазель) |
|---|---|---|
| Просперо, антрепренер і ключова роль | бас-баритон | Тео Адам |
| Реґіста (театральний режисер) | тенор | Гайнц Цеднік |
| Протаґоніста | колоратурне сопрано | Патріція Вайз |
| сопрано I | Каран Армстронґ | |
| сопрано II | Сільвія Ґрінберґ | |
| П'ятниця | читання | Гельмут Лонер |
| Аріель | мім | Самі Молхо |
| nurse | меццо-сопрано | Ґабріела Зіма |
| дружина | меццо-сопрано | Анна Ґонда |
Короткий зміст[ред. | ред. код]
Опера оповідає про царя міфічного царства, який, будучи відірваним від своїх володінь, всю інформацію про своє царство отримує із почутих ним розмов. Тим часом мандрівна трупа планує поставити «Бурю» Шекспіра і цар відвідує її репетиції. Цар уявляє себе в ролі Проспера, йому здається, що дія у п'єсі оповідає про події в його царстві і він приходить до стану психологічного колапсу, а трупа виїжджає так і не поставивши п'єсу.
Запис[ред. | ред. код]
- Luciano Berio: Un re in ascolto (Theo Adam, Heinz Zednik, Sylvia Greenberg, Gabriele Sima, Helmut Wildhaber, Patricia Wise, Karan Armstrong, Rohangiz Yachmi, Anna Gonda, Helmuth Lohner; Vienna Philharmonic; Conductor: Lorin Maazel) CD 1999. Label: Col Legno 20005
Література[ред. | ред. код]
- David Osmond-Smith. "Re in ascolto, Un", Grove Music Online, ed. L. Macy (accessed March 2008), grovemusic.com (subscription access).
- Viking Opera Guide ed. Holden (Viking, 1993)
- The publisher's description [Архівовано 25 лютого 2012 у Wayback Machine.] — Universal Edition
- ↑ Loveland, Kenneth, «Reports: Salzburg» (October 1984). The Musical Times, 125 (1700): p. 588.
- ↑ Vogt, Matthias Theodor (translated by Stewart Spencer), «Listening as a Letter of Uriah: A Note on Berio's Un re in ascolto(1984) on the Occasion of the Opera's First Performance in London (9 February 1989)» (July 1990). Cambridge Opera Journal, 2 (2): pp. 173—185.
- ↑ Belinfante, David, "Luciano Berio's Un re in ascolto (February 1989). The Musical Times, 130 (1752): pp. 70-71.
- ↑ Northcott, Bayan, «Notes on Auden: 2. Life after Britten?» (February 1993). The Musical Times, 134 (1800): pp. 68-72.
|
