Сопрано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сопрано (італ. soprano, від sopra — зверх, понад) — найвищий співочий голос. Сопрано володіють в основному жінки та діти.

Діапазон сопрано

Існує три основні різновиди жіночих сопрано: драматичне, ліричне і колоратурне. Бувають також лірико-драматичне та лірико-колоратурне сопрано. Драматичне сопрано відрізняється великою силою звучання у всьому діапазоні, щільним нижнім регістром. Ліричному властива м'ягкість тембру, гнучкість та велика виразність. Для колоратурного характерні прозорість тембру, легке та вільне звучання у верхньому реєстрі, що може доходити до фа третьої октави, іноді до соль третьої октави.

Різновиди сопрано[ред.ред. код]

У вітчизняній літературі виділяють три основні види сопрано:

  • Колоратурне сопрано (італ. soprano di coloratura або італ. Soprano leggero) — характерні рухливість у виконанні фіоритур, пасажів тощо, прозорість тембру, легкість і свобода звучання у верхньому регістрі[1]. Діапазон — від с1 до f3.
Деякі партії колоратурного сопрано -
  • Ліричне сопрано (італ. Soprano lirico) — властива м'якість тембру, гнучкість і велика виразність в кантилені[1]. Діапазон — від с1 до d3.
Деякі партії ліричного сопрано -
  • Драматичне сопрано (італ. Soprano drammatico) відрізняється силою звучання на всьому діапазоні, щільним нижнім регістром[1] Композитори наділяють таким голосом героїнь з вольовими характерами, нерідко — з драматичною долею.
Деякі партії драматичного сопрано -

Лірико-драматичне сопрано, в західній літературі він нерідко подається як Spinto soprano — це голос, якому доступні як легкі верхи ліричного сопрано, так і драматичний звук у середньому регістрі.

Деякі партії лірико-драматичного сопрано:

Існує і детальніше розрізнення. Наприклад, в західній літературі колоратурне сопрано поділяється на лірико-колоратурне і драматико-колоратурне (англ. Dramatic coloratura soprano), при чому цей поділ може не збігатися з вітчизняним поділом на колоратуру та лірико-колоратуру, наприклад, партія Цариці ночі («Чарівна флейта») в радянській музичній енциклопедії віднесена до лірико-колоратурних[5], тоді як в англомовних — до драматико-колоратурних[4].

Вирізняють в західній літературі також Soubrette, що походить від «субретки» — акторське амплуа, традиційного комедійного персонажу, жвавої, дотепної, спритної служниці, що допомагає панам в їх любовних інтригах. Ролі в операх — Церліна (Дон Жуан), Барбаріна (Весілля Фагіро, обидві — В.А. Моцарт), Серпіна (Служниця-пані, Перголезі)[4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в сопрано у Великій радянській енциклопедії (рос.).
  2. а б в г Михеева В. Л. «Музыкальный словарь в рассказах». — Изд. «Советский композитор», 1984
  3. Классификация голосов
  4. а б в г д е ж и к Boldrey (1994),Guide to Operatic Roles and Arias, cited below
  5. http://enc-dic.com/enc_music/Soprano-6757.html И. Г. Лицвенко.//Музична енциклопедія, М., 1973—82

Література[ред.ред. код]

  • Boldrey, Richard (1994). Guide to Operatic Roles and Arias. Caldwell Publishing Company. ISBN 9781877761645. 
  • Boldrey, Richard; Robert Caldwell, Werner Singer, Joan Wall and Roger Pines (1992). Singer's Edition (Light Lyric Soprano): Operatic Arias - Light Lyric Soprano. Caldwell Publishing Company. ISBN 9781877761027. 
  • Boldrey, Richard; Robert Caldwell, Werner Singer, Joan Wall and Roger Pines (1992). Singer's Edition (Soubrette): Operatic Arias - Soubrette. Caldwell Publishing Company. ISBN 9781877761034. 
  • Coffin, Berton (1960). Coloratura, Lyric and Dramatic Soprano, Vol. 1. Rowman & Littlefield Publishers, Inc. ISBN 9780810801882. 

Див. також[ред.ред. код]