Сопрано

Сопрано (італ. soprano, від sopra — зверх, понад) — найвищий співочий голос. Сопрано володіють в основному жінки та діти.

Діапазон сопрано

Існує три основні різновиди жіночих сопрано: драматичне, ліричне і колоратурне. Бувають також лірико-драматичне та лірико-колоратурне сопрано. Драматичне сопрано відрізняється великою силою звучання у всьому діапазоні, щільним нижнім регістром. Ліричному властива м'ягкість тембру, гнучкість та велика виразність. Для колоратурного характерні прозорість тембру, легке та вільне звучання у верхньому реєстрі, що може доходити до фа третьої октави, іноді до соль третьої октави.

Різновиди сопрано

У вітчизняній літературі виділяють три основні види сопрано:

• Колоратурне сопрано (італ. soprano di coloratura або італ. Soprano leggero) — характерні рухливість у виконанні фіоритур, пасажів тощо, прозорість тембру, легкість і свобода звучання у верхньому регістрі. Діапазон — від с¹ до f³.

Деякі партії колоратурного сопрано -

• • Цариця ночі (Чарівна флейта, Моцарт)
  • Джильда (Ріголетто, Дж. Верді)
  • Розіна (Севільський цирульник, Дж. Россіні
  • Снігуронька (Снігуронька, М. Римський-Корсаков)
  • Людмила (Іван Сусанін, М. Глінка).

• Ліричне сопрано (італ. Soprano lirico) — властива м'якість тембру, гнучкість і велика виразність в кантилені. Діапазон — від с¹ до d³.

Деякі партії ліричного сопрано -

• • Віолетта (Травіата, Верді),
  • Іоланта (Іоланта, П. Чайковський),
  • Маргарита (Фауст, Ш. Гуно)
  • Наташа (Війна і мир, С. Прокоф'єв)

• Драматичне сопрано (італ. Soprano drammatico) відрізняється силою звучання на всьому діапазоні, щільним нижнім регістром Композитори наділяють таким голосом героїнь з вольовими характерами, нерідко — з драматичною долею.

Деякі партії драматичного сопрано -

• • Тоска (Тоска, Дж.Пуччіні),
  • Турандот (Турандот, Дж. Пуччіні)
  • Ельза (Лоенргін, Р. Вагнер)

Лірико-драматичне сопрано, в західній літературі він нерідко подається як Spinto soprano — це голос якому доступні як легкі верхи ліричного сопрано, так і драматичний звук у середньому регістрі.

Деякі партії лірико-драматичного сопрано:

• • Аїда (Аїда, Дж. Верді),
  • Чіо-Чіо-Сан (Мадам Баттерфляй, Дж.Пуччіні),
  • Тетяна (Євгеній Онєгін, П. Чайковський)
  • Ліза (Пікова дама, П. Чайковський)

Існують і детальніше розрізнення. Наприклад, в західній літературі колоратурне сопрано поділяється на лірико-колоратурне і драматико-колоратурне (англ. Dramatic coloratura soprano), при чому цей поділ може не збігатися з вітчизняним поділом на колоратуру і лирико-колоратуру, наприклад партія Цариці ночі («Чарівна флейта») в радянській музичній енциклопедії віднесена до лірико-колоратурних, тоді як в англомовних — до драматико-колоратурних.

Вирізняють в західній літературі також Soubrette, що походить від «субретки» — акторське амплуа, традиційного комедійного персонажу, жвавої, дотепної, спритної служниці, що допомагає панам в їх любовних інтригах. Ролі в операх — Церліна (Дон Жуан), Барбаріна (Весілля Фагіро, обидві — В.А. Моцарт), Серпіна (Служниця-пані, Перголезі).

Література

• Boldrey, Richard (1994). Guide to Operatic Roles and Arias. Caldwell Publishing Company. ISBN 9781877761645. 
• Boldrey, Richard; Robert Caldwell, Werner Singer, Joan Wall and Roger Pines (1992). Singer's Edition (Light Lyric Soprano): Operatic Arias - Light Lyric Soprano. Caldwell Publishing Company. ISBN 9781877761027. 
• Boldrey, Richard; Robert Caldwell, Werner Singer, Joan Wall and Roger Pines (1992). Singer's Edition (Soubrette): Operatic Arias - Soubrette. Caldwell Publishing Company. ISBN 9781877761034. 
• Coffin, Berton (1960). Coloratura, Lyric and Dramatic Soprano, Vol. 1. Rowman & Littlefield Publishers, Inc. ISBN 9780810801882. 

Див. також

• Театр
• Опера
• Софі Арну( оперна співачка, сопрано)
• Портрет актора в ролі