Типи співацьких голосів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Існує безліч систем класифікації співацьких голосів. Деякі з них враховують силу голосу, тобто те, наскільки голосно співак може співати, інші — наскільки рухливий, віртуозний, чіткий голос співака, і інше.

Найчастіше використовується класифікація, що враховує діапазон голосу і стать співака. За цими критеріями вирізняють 6 груп голосів, кожна з яких поділяється на більш вузькі підтипи:[1]

Жіночі голоси Сопрано (високий) Колоратурне
Лірико-колоратурне
Ліричне
Лірико-драматичне
Драматичне
Мецо-сопрано (середній) Ліричне
Низьке
Контральто (низький)
Чоловічі голоси Тенор (високий) Альтіно
Ліричний (di grazia)
Мецо-характерний (spinto)
Драматичний (di forza)
Баритон (середній) Ліричний
Драматичний
Бас (низький) Високий (cantanto)
Центральний
Низький (profundo)

Існує також категорія співаків-чоловіків, які співають в діапазоні жіночого голосу. Цей тип голосів рідкісний, але досі використовується, в основному, в опері. У музиці бароко багато ролей було написано для кастратів — співаків чоловічої статі, які в хлоп'ячому віці зазнали кастрації для збереження високого, як у жінки, голосу. В сучасному вокальному виконавстві ці ролі може виконувати контратенор або тенор, який володіє розвиненою технікою співу фальцетом.

Голос професійного оперного співака — це дві октави повноцінного однорідного звучання із згладженими регістровими переходами. Крім того, передбачається вгорі і внизу діапазону якийсь «запас» можливостей приблизно в межах терції для більш вільного взяття, зручності та природності при виконанні граничних нот.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Класифікація згідно з джерелом: А.П. Иванов Искусство пения. — Голос-пресс, 2006. — С. 37. — ISBN 5-7117-0124-х.