Типи співацьких голосів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Існує безліч систем класифікації співацьких голосів. Деякі з них враховують силу голосу, тобто те, наскільки голосно співак може співати, інші - наскільки рухливий, віртуозний, чіткий голос співака, і інше.

Найчастіше використовується класифікація, що враховує діапазон голосу і стать співака. За цими критеріями вирізняють 6 груп голосів, кожна з яких ділиться на більш вузькі підтипи[1].

Чоловічі голоси Тенор (високий) Альтіно
Ліричний ( di grazia)
Меццо-характерний ( spinto)
Драматичний ( di forza)
Баритон (середній) Ліричний
Драматичний
Бас (низький) Високий ( cantanto)
Центральний
Низький ( profundo)
'Жіночі голоси' Сопрано (високий) Колоратурне
Лірико-колоратурне
Ліричне
Лірико-драматичне
Драматичне
Мецо-сопрано (середній) Ліричне[2]
Низьке
Контральто (низький)

Існує також категорія співаків-чоловіків, які співають в діапазоні жіночого голосу. Цей тип голосів рідкісний, але досі використовується, в основному, в опері. У музиці бароко багато ролі були написані для кастратів - співаків чоловічої статі, які в хлоп'ячому віці зазнали кастрації для збереження високого, як у жінки, голоси. В сучасному вокальному виконавстві ці ролі може виконувати контратенор або тенор, який володіє розвиненою технікою співу фальцетом.

Голос професійного оперного співака - це дві октави повноцінного однорідного звучання із згладженими регістровими переходами. Крім того, передбачається вгорі і внизу діапазону якийсь «запас» можливостей приблизно в межах терції для більш вільного взяття, зручності та природності при виконанні граничних нот.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Класифікація згідно з джерелом: А.П. Иванов Искусство пения. — Голос-пресс, 2006. — С. 37. — ISBN 5-7117-0124-х
  2. Большая советская энциклопедия