Косогорський металургійний завод
54°07′22″ пн. ш. 37°33′33″ сх. д. / 54.122861° пн. ш. 37.559389° сх. д.
 | |
| Тип | бізнес і підприємство |
|---|---|
| Форма власності | публічна компанія |
| Засновано | 1897 |
| Штаб-квартира | Коса Гора |
| Виторг | ▲23 448 102 000 ₽ (2021)[1] |
| Чистий прибуток | ▲1 343 527 000 ₽ (2021)[1] |
| Активи | ▲11 718 539 000 ₽ (2021)[1] |
| Власний капітал | 28 472 874 ₽ (2021)[1] |
| Співробітники | 1720 осіб (2021)[1] |
| kmz-tula.ru | |
 Косогорський металургійний завод у Вікісховищі | |
Косогорський металургійний завод (рос. Косогорский металлургический завод, до 1924 року — Судаковський металургійний завод, з 1926 року — КМЗ імені Ф. Е. Дзержинського) — металургійний завод з неповним металургійним циклом у мікрорайоні Коса Гора міста Тула в РФ. Заснований 1887 року російсько-бельгійським акціонерним товариством. Спеціалізується на виробництві чавуну і феромарганцю, а також промислових відливок, художнього литва та деяких інших товарів.[2] Один з двох основних виробників ливарного чавуну в РФ, виплавляє 30,7 % його виробництва в РФ (друге місце після ВАТ «Тулачермет»).[3]
Історія[ред. | ред. код]
Будівництво заводу у селі Судакове було розпочате за участі бельгійського капіталу 1886 року, він називався Судаковським металургійним заводом. Перший чавун отримано 1887 року. 1898 року введена в експлуатацію 2 доменна піч. Піку виробництва досягнуто 1899 року з виплавкою 91 тис. т чавуну, потім спостерігався спад виробництва у зв'язку з економічним спадом в Російській імперії. 1905 року завод через це тимчасово зупинено. 1913 року було розпочато реконструкцію заводу. 1914 року на ньому виплавлено 80 тис. т чавуну. 1915 року для утилізації доменного шлаку на заводі побудовано цементний цех, також розпочато виробництво снарядів.[4]
1917 року зупинено доменну піч № 1, 1918 року — доменну піч № 2, а також зупинено електростанцію і виробництво цементу. Завод націоналізовано. З 1926 року завод отримав назву «Косогорський металургійний завод імені Ф. Е. Дзержинського». 1932 року задуто доменну піч № 3 корисним об'ємом 697 м³. 1941 року під час Другої світової війни завод було евакуйовано на Урал у місто Лисьва, у 1942 році відновлено його работу.[4]
Протягом 1950-х — 1980-х років на заводі відбувалися реконструкції і модернізації діючих потужностей, вводилися в експлуатацію нові цехи і дільниці. 1992 року завод став акціонерним товариством. 2006 року розпочато широку модернізацію заводу.[4]
Сучасність[ред. | ред. код]
Завод має 3 доменних печі об'ємами ДП № 1 — 1066 м³, ДП № 2 — 462 м³, ДП № 3 — 740 м³, ливарний цех потужністю 7 тис. т на рік — 6000 тис. т чавунного лиття і 1000 т сталевого лиття. На заводі також діють дільниця металургійних брикетів і управляння з переробки шлаків та інші підрозділи.[5]
2014 року завод відвантажив 493,9 тис. т чавуну, 67,7 тис. т феромарганцю, виробив 182,9 тис. штук шлакоблоків, 131,4 тис. т шлакового щебеню, 9,7 тис. т відвального шлаку. На заводі в 2014 році працювало 1843 особи.[6] Завод
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д https://www.e-disclosure.ru/portal/files.aspx?id=6312&type=2&attempt=1
- ↑ Покупателям. Сайт ВАТ "Косогорського металургійного заводу" http://www.kmz-tula.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано грудень 2015. (рос.)
- ↑ Производство чугуна в России [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]. // Морские порты. — № 5, 2013 на сайте «Морские вести» России http://morvesti.ru/ [Архівовано 4 грудня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
- ↑ а б в История. Сайт ВАТ "Косогорського металургійного заводу" http://www.kmz-tula.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано грудень 2015. (рос.)
- ↑ Производство. Сайт ВАТ "Косогорського металургійного заводу" http://www.kmz-tula.ru. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано грудень 2015. (рос.)
- ↑ Косогорский металлургический завод. Сайт ВАТ "Косогорського металургійного заводу" http://www.kmz-tula.ru. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано грудень 2015. (рос.)