Кочедик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кочедик

Кочеди́к — плоске вигнуте шило з дерев'яною ручкою для плетіння лаптей, а також виготовлення виробів з лику або берести .

Історично кочедик був одним з найпоширеніших знарядь праці [1] . Зустрічалися металеві та кістяні кочедики, останні виготовлялися з розщеплених кісток тварин і зустрічалися зокрема, в литовців Свєнцянського повіту Віленської губернії [2] . В якосьті кочедика могла використовуватися гілочка з вигнутим сучком [3] . Лапотний інструмент також використовувався для виготовлення інших предметів з лубу, наприклад різних судин, а також для здирання кори з дерев. Сталеві кочедики, що зустрічалися в українців, використовувалися також як кресала для висікання вогню. У росіян, кочедик, також відомий під назвою кочеток, колочик, котач, милиць, свайка, швайка . У білорусів зустрічалися такі назви, як качадик, швайка, а в українців — швайка [2] .

На передачу інструменту існувало декілька табу. Насамперед до інструменту не повинна торкатися жінка, тому що в такому разі він може завдати шкоди господарю або його дружині. Це пов'язували з «ревнощами» інструменту, тим що він «любить» тільки свого господаря: «Він майстра гірше за бабу ревнує. Для хлопа просто не зручний, а ось бабі — смерть». Якщо в російській традиційні культурі інструменти прийнято було передавати у спадок, то з шилом для лаптів ситуація протилежна. У разі смерті майстра його було прийнято класти до нього в труну («щоб і на тому світі лапоточки плів»), тому що в іншому випадку кочедик і померлий ставали небезпечними [4] . Володимир Даль навів декілька народних приказок пов'язаних з інструментом: «Його звідси кочедиком не виколупаєш, прижився". Кочедижник - рослина папороті, папороть, купоротник. Такий працьовитий, що помер із кочедиком у руках! Не поспішай язиком, поспішай кочедиком, працюй. Чоловік кочедиком, а чистомийка (чистоплюйка) язиком. Кочедиком хати не зважиш, не вижереш. Лапті сплів без кочедика, а дружину взяв без попа, вкрав» [5] . Шило використовувалося в дівочих ворожіннях: хліб і кочедик клали в лапті та кидали їх за ворота. Після цього бігли і хапали один із них: лапоть із хлібом обіцяв багатого нареченого, з кочедиком — бути незаміжньою («вдома сидіти, лапті плести») [6] .

Етимологія[ред. | ред. код]

Правопис слова має багато варіантів (кочетик, кочеток, коточок, коточок), дослідники не одностайні в визначенні етимології слова, та його слов'янське походження підтверджується багатьма дослідниками [7] . О. Ягінцева описує позиції М. Фасмера («шило для плетіння лаптів» не вказуючи точної етимології, оскільки не має вагомих версій), Г. А. Іллінського (виводить походження слова з кочан, кочерга без пояснення закінчення основи -дик ), Н В. Горяєва (поєднання -дик порівнює з литовськими словами dīg-ùs «колючий, з голками», daigīti ), А. Г. Преображенського («У першій частині корінь *кук- (власне гак); друга частина -дик (замість * дік) відповідає, на думку Горяєва, лит. dīgùs. Перше допустимо, друге невірно, та пропонує два варіанти виведення в залежності від використаного варіанту слова:

  1. кочетига - від кочет (в одному зі значень - гак);
  2. коточіга - від кот (у значенні "плести") і чіга (на думку Ягінцевої, можливе значення "чурка, дерев'яна ручка").

Ягінцева вважає, що слово має не просто слов'янське походження, а є «російською інновацією». На її думку, « семантика слова одночасно пов'язана з чимось вигнутим, кривим і водночас із способом плетіння лаптей» [7] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Андрей Михайлович Белавин. Кочедык // Страницы истории земли Пермской. — Книжный мир, 1995. — С. 168.
  2. ↑ а б Зеленин, 1991, с. 205.
  3. ↑ Беловинский, Байбурин, Конт, 2004, с. 240.
  4. ↑ Добровольская В. Е. «Лапоть с лаптем, а сапог с сапогом»: запреты и предписания, связанные с изготовлением обуви в Северной и Центральной России // Антропологический форум. — 2010. — Вип. 13-online (14 травня). — С. 75–95. — ISSN 1815-8870.
  5. ↑ Даль, 1881, с. 183.
  6. ↑ Корепова, 2009, с. 160.
  7. ↑ а б Кочедык // Ольга Ягинцева. Этимологическое исследование некоторых диалектных названий предметов домашнего обихода [Архівовано 2017-12-03 у Wayback Machine.]. Тарту, 2014. С. 86-90.

Література[ред. | ред. код]

  • Беловинский Л. В., Байбурин А. К., Конт Ф. Полузабытые слова и значения: словарь русской культуры XVIII-XIX веков / Отв. ред. А. Байбурин, Н. Решетников / Изд. Университета Париж - Сорбонна и Европейского университета в Санкт-Петербурге при поддержке РГНФ и Assotiation Henri Durand (France). — СПб., М. : Европейский дом: Знак, 2004. — 680 с.
  • Кочедык // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. — Т. 2. (рос.)
  • Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография / Пер. с нем. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]] : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — 512 с. — (Этнографическая библиотека)
  • Корепова К. Е. Русские календарные обряды и праздники. Нижегородского Поволжья. — СПб. : Тропа Троянова, 2009. — 479 с. — (Русская этнография) — ISBN 978-5-89798-068-0.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кочедик&oldid=42360442