Макс Фасмер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макс Фасмер (шкільна фотографія)

Макс Фа́смер, Макс Юліус Фрідріх Фасмер (нім. Max Julius Friedrich Vasmer, рос. Максиміліан Романович Фасмер; *28 лютого 1886, Санкт-Петербурґ — †30 листопада 1962, Західний Берлін), видатний мовознавець, славіст, етимолог і лексикограф, член кількох німецьких академій, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, чл.-кор. АН СРСР. Автор робіт про слов'янські мови, історію розселення народів у Східній Європі, дослідження східноєвропейської антропонімії й топонімії, впливу слов'янських мов на албанську тощо. Етногенетичні праці Фасмера ґрунтувалися на широкому використанні водних назв, географічних назв взагалі й історичних матеріалів. Наукова праця Фасмера зосереджувалася навколо двох головних комплексних питань: етимологія і прабатьківщина слов'ян, зокрема східних. Найвідомішою працею Фасмера є етимологічний словник російської мови.

Біографія[ред.ред. код]

Російський період[ред.ред. код]

Макс Фасмер народився в Санкт-Петербурзі, у купецькій родині російських німців. У 1903 закінчив відому класичну гімназію Карла Мая. З 1903 по 1907 навчався в Санкт-Петербурзькому університеті, вивчав порівняльне мовознавство і славістику. Серед його вчителів були філологи Бодуен де Куртене і О. О. Шахматов.

У 19061909 Фасмер випустив свою першу відому лексикографічну працю — Греко-слов'янські етюди де досліджувався вплив грецької мови на слов’янські. Третю частину "Етюдів" Фасмер захистив у 1909 як маґістерську дисертацію, за неї він одержав премію імені М. І. Міхельсона від Імператорській Санкт-Петербурзької Академії наук. У процесі створення "Етюдів" Фасмер їздив у Грецію, де вивчав діалекти грецької мови, а також албанську мову. За власними словами, він уже тоді мав намір створити російський етимологічний словник і вважав це головним завданням своєї наукової діяльності.

У 19081910 Фасмер навчався в університетах у Кракові, Відні і Граці. Основна робота цього періоду Kritisches und Antikritisches zur neueren slavischen Etymologien, яка вилилася у створення основної праці філолога.

У 1910 Фасмер склав іспити на право читання лекцій і одержав посаду приват-доцента в Санкт-Петербурзькому університеті. Одночасно з 1912 він на посаді професора слов'янської філології й індоєвропейського мовознавства викладав на Вищих жіночих Бестужевських курсах.

У 1914 у Москві була видана робота Фасмера Дослідження в області давньогрецької фонетики, пізніше — у 1915 — він захистив її як дисертацію.

У 19171918 Фасмер — професор індогерманського мовознавства і слов'янській філології на Філологічному факультеті Саратовського університету.

Фасмер у Дерпті[ред.ред. код]

Після жовтневого перевороту Фасмер, перебуваючи у Фінляндії, вирішив не повертатися в Саратов і переїхав у Дерпт, нині Тарту, Естонія. У 19181921 Фасмер викладав у Дерптському університеті на посаді ординарного професора. Під час своєї роботи в Дерпті Фасмер брав участь у поверненні евакуйованої в Вороніж у Першу світову війну університетської бібліотеки (на підставі мирного договору між Естонією і РРФСР від 2 лютого 1920). Одночасно він переправив із Росії і свою особисту бібліотеку, яку згодом надав у користування німецьким славістам і сам використовував у своїх роботах.

Фасмер у Лейпцигу[ред.ред. код]

У 1921 Фасмер отримав запрошення з Лейпцига. З 1921 по 1925 він обіймав посаду ординарного професора історико-філологічного відділення філософського факультету Лейпцигського університету, працював на кафедрі слов'янської філології. Одночасно в 1921 він став содиректором Індогерманського інституту, інституту Південно-Східної Європи й Ісламу і Державного науково-дослідного інституту індогерманістики. Також у 1923 Фасмер став ординарним членом філолого-історичного класу Саксонської Академії Наук. Протягом багатьох років Фасмер працював над первісними межами й поширенням східних слов'ян, установивши північну межу іранських впливів (Die Iranier in Südrussland, 1923), південну і східну межу балтських впливів і південну межу фінських впливів (Beiträge zur historischen Völkerkunde Osteuropas, I — IV, 1932 — 36), як також межі впливів вікінгів (Wikingerspuren in Russland, 1931, та ін.). Ці праці мають основоположне значення також для проблем походження української мови.

У 1924 Фасмер заснував журнал "Zeitschrift für slavische Philologie" ("Журнал слов'янської філології"), що незабаром став одним з провідних європейських славістичних видань і виходить дотепер. У журналі поряд з іншими статтями публікувалися і статті самого Фасмера з етимології слів російської мови.

Берлінський період. Стокгольм[ред.ред. код]

У 1925 Фасмер переїхав у Берлін. З 1925 по 1945 рр. Фасмер — ординарний професор Слов'янського інституту в Берлінському університеті Фрідріха-Вільгельма.

У 19251933 Фасмер видає Нариси слов'янської філології й історії культури (Grundriss der slavischen Philologie und Kulturgeschichte, Berlin, Leipzig, 1925-1933). І серед них його робота - підсумок поглядів на прабатьківщину слов'ян Прабатьківщина слов'ян (Die Urheimat der Slaven) (1926) та Східно-слов'янська етнографія (Russische (Ostslavische) Volkskunde) (1927), написана за пропозицією Фасмера видатним радянським етнографом Дмитром Зеленіним, яка і дотепер лишається найґрунтовнішим і найавторитетнішим описом етнографії українців, білорусів та росіян. Усього передбачалося випустити 90 томів «Нарисів...», світ же побачили тільки 12 випусків.

У 19321936 вийшла його робота в чотирьох томах Нариси історичної етнології Східної Європи (Beitrage zur historischen Volkerkunde Osteuropas, Berlin, 1932-36), де, зокрема, розповідалося про розселення фінських племен в центральній Росії.

У 1926 Фасмер брав участь у науковій конференцію в Мінську. 14 січня 1928 Фасмер обраний іноземним членом-кореспондентом по розряду лінґвістики (слов'янська філологія) Відділення гуманітарних наук Академії наук СРСР.

У 19371938 Фасмер як запрошений професор читав лекції в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Також він виступав з лекціями в 19301931 у Лунді, Уппсалі, Стокгольмі, у 19371941 — у Софії, Будапешті, Бухаресті і Гельсінкі.

У 1938 Фасмер під час перебування в Нью-Йорку почав систематично працювати над складанням словникових статей для етимологічного словника російської мови. У цьому ж році він повернувся в Берлін, де продовжив працювати над словником.

Свою діяльність Фасмер не переривав і в роки Другої світової війни, незважаючи на численні перешкоди. Крім підготовки словникових статей Фасмер у цей час продовжував писати роботи з славістики і викладати на кафедрі (заняття велися до лютого 1945). Серед його праць цього часу: Слов'яни в Греції (Die Slaven in Griechenland, 1941), Старі взаємини населення Росії (Die alten Bevölkerungsverhältnisse Russlands, 1941), Грецькі запозичення в сербсько-ховатській мові (Griechische Lehnwörter im Serbokroatischen, 1944) та ін.

У січні 1944 у будинок Фасмера, потрапила фугасна бомба. Сам вчений у цей час знаходився в бомбосховищі, однак його бібліотека і рукописи, включаючи картотеку для етимологічного словника, були знищені. Фасмер став складати картотеку заново, користуючись бібліотекою Слов'янського інституту. C 1945 ця бібліотека стала йому недоступна. Тоді Фасмер продовжив роботу в інших берлінських бібліотеках. У 19451946 він не видав жодної статті, зосередившись на відновленні словникової картотеки.

У 1946 Слов'янський інститут, що опинився на території Східного Берліна, відновив свою діяльність. Фасмер читав там лекції в зимовий семестр 19461947. Через зростаючу політичну напругу, а також з метою лікування від хвороби очей Фасмер прийняв запрошення зі Стокгольма. У 19471949 Фасмер — професор Стокгольмського університету.

Західноберлінський період. Видання етимологічного словника[ред.ред. код]

З 1949 по 1956 Фасмер — ординарний професор, завідувач кафедрою славістики Вільного університету в Західному Берліні (нім Freie Universität Berlin).

До червня 1949 Фасмер займався збиранням матеріалу для словника і відновленням втрачених даних по пам'яті, а з 1949 він почав обробляти рукопис словника.

Словник Russisches etymologisches Wörterbuch видавався в Гайдельберзькому університетському видавництві "Карл Вінтер" (Carl Winter). Перший випуск словника вийшов у 1950. Видання продовжувалося до 1958 окремими випусками, що склали три томи. Хоч у центрі уваги Фасмера були російські етимології, він широко залучав український матеріал (не завжди повний і достатньо перевірений), так що ці праці мають значення й для української етимології.

У 1956 Фасмер відвідав Москву, взявши участь у роботі Міжнародного комітету славістів. У 1958 він знову приїжджає в Москву як учасник IV З'їзду славістів. На цьому з'їзді обговорювався і його етимологічний словник.

Побічним наслідком етимологічних праць була публікація двох важливих довідникових видань: Wörterbuch der russischen Gewässernamen (1960 — 1973) і Russisches geographisches Namenbuch (1962–1981), закінчені після смерти Фасмера, перший Айсолдом та ін., другий Г. Броєром та ін. Обидва видання включають вичерпний (крім Закарпаття) український матеріал.

Праці Фасмера зі специфічно українською тематикою: до річкових назв (Десна — 1930 — 31, Псел — 1932, Дніпровські пороги — 1960), історичних проблем: підпис Анни Ярославни (1927 і пізніше); перехід je- > о-, український імператив (1925). З діалектології Фасмер писав про болгарські впливи в закарпатських говірках, зредагував і видав діалектні записи Наконечної. На його замовлення Ганцов написав ґрунтовний огляд досліджень з української діалектології. Бібліографія творів Фасмера в Festschrift für Max Vasmer, 1956, і Zeitschrift für slavische Philologie 31 і 34.

Смерть[ред.ред. код]

30 листопада 1962 Макс Фасмер помер. Похований у Західному Берліні, на цвинтарі євангелічного приходу Ніколасзеє. У 1987 рішенням Сенату його поховання отримало статус почесної могили (нім. Ehrengrab).

Російський переклад етимологічного словника[ред.ред. код]

У видавництві "Карл Вінтер" етимологічний словник Фасмера вийшов німецькою мовою. Робота над перекладом словника на російську мову почалася в 1959. Переклад був виданий у 1964-1973 рр. у Москві філологом-славістом Олегом Трубачовим накладом 10 000 примірників. Словникru вийшов з виправленнями і доповненнями, у результаті чого обсяг збільшився більше ніж на одну третину, і склав уже чотири томи. Після цього він кілька разів перевидавався.

У 2004 компанією ІДДК була видана версія словника на CD-ROM.

Посилання[ред.ред. код]