Кошачевський Семен Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кошачевський Семен Самійлович
Народився 30 березня 1910(1910-03-30)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 1991
Харків, Харківська область
Країна  СРСР
Діяльність актор, педагог
Alma mater Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Заклад Харківський державний інститут культури
Нагороди
Заслужений артист УРСР

Семен Самійлович Кошачевський (нар. 30 березня 1910(19100330), Одеса — 1991) — український актор і пе­дагог. Заслужений артист УРСР (1953).

Життєпис[ред. | ред. код]

1933 — закінчив Одеський музично-драматичний інститут імені Людвіга ван Бетховена..

1928—1933 — ак­тор Одеського театру робітничої молоді.

1933—1943 — актор Одеського українського драматичного театру і викладач студії при театрі.

1934—1941 — художній керівник і викладач Молдовського від­ділу Одеського театрального училища.

1943—1957 — актор Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка.

1944—1961 — завідувач кафедрою сценічної мови Харківського театрального інституту.[1] З 1944 — доцент.

1961—1970 — ви­кладач Харківського інституту культури: з 1968 — завідувач кафедри режисури.

1960 — зіграв одну з головних ролей у фільмі «Повернення» (режисер М. Те­рещенко, Одеська кіностудія).

Ролі[ред. | ред. код]

  • Балтієць («Загибель ескадри» О. Корнійчука)
  • Гоша («Чудесний сплав» В. Кіршона)
  • Кассіо («Отелло» Шекспіра)
  • Самозванець («Борис Годунов» О. Пушкіна)
  • Фердінанд фон Вальтер («Підступність і кохання» Ф. Шиллера)
  • Гаральд («Ярослав Мудрий» І. Кочерги)
  • Антон Квітка («Талан» М. Старицького)

Забавні епізоди[ред. | ред. код]

У ви­с­таві «Підступ­ність і ко­хан­ня» в одній зі сцен Леонід Биков, який грав слу­гу, уро­чи­с­то ого­ло­сив про вихід Фердінан­да фон Валь­те­ра, якого грав Кошачевський. Ого­ло­сив кілька разів… А Семен Самійлович так за­хо­пив­ся грою в ша­хи у гри­мерці, що за­був про виставу. Тоді Биков вибіг на сце­ну і ви­дав: «Во­ни про­си­ли підож­да­ти…» Відтоді в те­атрі фраза «во­ни про­си­ли підож­да­ти» ви­користовувалась як при­каз­ка.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Праці[ред. | ред. код]

  • Кошачевський С. С. Техніка мови. — К.: Науково-методичний кабінет Товариства «Знання» УРСР, 1963. — 23 с.
  • Кошачевський С. С. А де ж вимогливість? [З приводу виступу В.Сокола «На підступах до рампи»] // Прапор. 1963, № 11. — С.85-86
  • Кошачевський С. С. Про культуру мови лектора: Стенограма лекцій / Метод. каб. Харк. від-ня Т-ва для поширення політ. наук. знань УРСР. — Х., 1961. — 18 с.

Посилання[ред. | ред. код]