Кравець Ярема Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кравець Ярема Іванович (3 грудня 1943, Львів) — філолог-романіст, літературознавець, перекладач, кандидат філологічних наук (Творчість Еміля Вергарна в українській критиці і перекладах (історико-літературознавчий аналіз), 1992), доц. (1995).

З біографії[ред.ред. код]

Закінчив з відзнакою факультет іноземних мов Львівського університету (1966); У 1966-82 лаборант, старший лаборант кафедри світової літератури (до 1997 — каф. зарубіжн. л-р); працював викладачем-погодинником кафедри світової літератури (1968–1974); 1974 р. за релігійні та патріотичні переконання відсторонений від роботи викладачем-погодинником; 1974-84 викладач-погодинник Академії мистецтв, Української академії друкарства, Комерційної академії (французька мова); 1982-84 ст. лаборант метод. каб. факультету іноземних мов; 1984 покинув Львівський університет; 1984-89 викладач, 1989–1993 завідувач кафедри іноземних мов Львівського торг.-екон. інституту (тепер Комерційна академія); 1993-95 ст. викл., доц. (1995) каф. французької філології, 1996–2010 завідувач кафедри, доцент (2010) кафедри світової літератури Львівського університету.

Наукові зацікавлення[ред.ред. код]

Українсько-французькі літературні взаємини, історія франкомовних літератур, проблеми художнього перекладу, укр.-лужиц. та франкомовно-лужиц. літ. контакти. Понад 450 праць, зокр., Українсько-бельгійські літературні взаємини (Укр. л-ра в загальнослов'ян. і світ. літ. контексті. .К., 1988. Т. 3); Сорабістичні студії: Україна, Франція, Бельгія (Навч. посібник. Львів, 2010); Українсько-бельгійські літературні зв'язки. 1870–2008 (Бібліогр. покажчик (у співавт.). Київ-Львів, 2010); La littérature belge de langue française vue à travers le processus littéraire en Ukraine (Bulletin Francophone de Finlande. Université de Jyväskylä. 1998); Освальд Бургардт і Святослав Гординський: роздуми над українським Вергарном (Зап. НТШ. Праці філол. секції. 2000. Т. 239); Творчість Т. Шевченка у франкомовних енциклопедичних виданнях останніх десятиліть XX ст. (Іноз. філологія, 2001. Вип. 112); Бельгійський письменник Франц Елленс і українська культура (ВЛУ. Сер. філол., 2003. Вип. 31); Франкомовне прочитання Олександра Архипенка (Літ. компаративістика. К., 2005. Вип. 2); Паризьке видання (1929 р.) про лужицьких сербів Фаліпо де Во (Питання сорабістики. ХІ Міжнар. сорабіст. семінар. Львів-Будишин, 2006); Українці в художній прозі письменниці Ґабріель Руа (Іноз. філологія, 2007. Вип. 118); Франкомовне прочитання Олеся Гончара: досягнення і перспективи (історичний аспект) (Питання літературозн. Чернівці, 2009); Поезія Тараса Шевченка у літературознавчих дослідженнях і перекладах Ежена Ґільвіка (історичний аспект проблеми) (Зап. НТШ. Праці філол. секції. 2009. Т. 257); Шарль Ван Лерберґ. Есей «Марія Башкирцева» (з історії українсько-бельгійських літературних взаємин) (Літ. компаративістика. К., 2009. Вип. 3, ч. 2); Андрій Свірко — бельгійський перекладач і дослідник поетичної творчості Івана Франка (ВЛУ. Сер. філол., 2010. Вип. 51).

Переклади[ред.ред. код]

Перекладав твори Е. де ля Боесі, Ларошфуко, Вольтера, Ґ. Флобера, Ґі де Мопассана, Е. Вергарна, Ш. Ван Лерберґа, Р. Роллана, Ф. Моріака, Е. Базена, Е. Роблеса, Ф. Саган, М. Батая, А. Філіп, П. Ґамарра, А. Еґпарса, А. Фроссара, Ґ. Руа, Ж.-М. Леклезіо, К. Панколь, Б. Вербера, франкомовних культурологів Дені де Ружмона, П. Вейна, К. Пом'яна, а також Опис України Г. Л. де Боплана; Богдан Хмельницький і Українські козаки та їхні останні гетьмани П. Меріме; Національний поет України Шевченко Е. Дюрана; Середньовічна уява (Львів — 2007) Ле Ґоффа; Чорна книга комунізму. Злочини, терор і репресії (Львів — 2008) С. Куртуа, Н. Верт та ін. Окр. вид. «Коротка франкомовна проза ХХ століття (Бельгія, Канада (Квебек), Франція)», Львів, 2010.

Член Асоціації франкомовн. студій Центр. та Сх. Європи, Св. асоціації квебек. студій, учасник Світ. (Тулуза, 1996) та Європ. (Відень, 1995; м. Ляйпціг, 1998) конґресів франкомовн. культур, Міжнар. симпозіумів і колоквіумів канадських студій (Краків, 2004; Авіньйон, 2010), стипендіат Бюро розповсюдження книги Мін-ва культури Франції (1995), Лувен. катол. університету (Бельгія, 1996), Міжнар. колежу перекладачів (Франція, Арль, 1998), Міжнар. колежу перекладачів бельг. л-ри (Бельгія, Сенефф, 1999), Австр. кооперації (Відень, 2003, 2011). Учасник Всеукр. шевченків. (Київ, Черкаси), шашкевичів. (Львів) та щоріч. франків. конф. (Львів університет), ІІ-ХІІІ Міжнар. сорабіст. семінарів (Львів університет). Співавтор Шевченківської, Франківської та Шашкевичівської енциклопедій, Енциклопедії ЛНУ ім. Івана Франка, член журі (представництво від України) Міжнар. премії «Сковорода» Посольства Франції в Україні (2001-04). Чл. НСП України (1982), дійсн. чл. НТШ (2002).

Література[ред.ред. код]

  • Палятинська С. Відчуття оригіналу // Літ. Україна. 1975. 14 лют.;
  • Кухалашвілі В. Зарубіжна проза у перекладах 1981 року // Рад. літературознавство. 1983. № 1;
  • Содомора А. Яремі Кравцю — 50 // Літ. Україна. 1994, № 2;
  • Лучук В. Кравець Я. // Письменники Львівщини: Біобібліогр. довідник. Львів, 1997;
  • Кравець Ярема // УЛЕ. К., 1995, т. 3;
  • Кравець Ярема // Львівщина та львів'яни. Львів, 2006;
  • Кравець Ярема // Популярна енциклопедія Львова. Історія, культура, людина, місто. Львів, 2009;
  • Бойко М. Франкомовна проза — українською // Літ. Україна, 2011, № 4.