Етьєн де ля Боесі
| Етьєн де ля Боесі | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Étienne de La Boétie | ||||
 пам'ятник Етьєну де ля Боесі в Сарлаті | ||||
| Народився |
1 листопада 1530 Сарлат, Периґор, Франція | |||
| Помер |
18 серпня 1563 (32 роки) Жермінян в Ле-Таян-Медок біля Бордо, Франція | |||
| Країна |
 Франція | |||
| Національність | француз | |||
| Діяльність | філософія, поезія | |||
| Сфера роботи | філософія[1], justice and judicial activitiesd[1], політика[1] і література[1] | |||
| Alma mater | Старий університет Орлеанаd, Орлеанський університет і Коледж Ґієниd | |||
| Мова творів | французька | |||
| Magnum opus | Міркування про добровільне рабство (фр. Discours de la servitude volontaire) | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
|
| ||||
 Етьєн де ля Боесі у Вікісховищі | ||||
Етьєн де ля Боесі (фр. Étienne de La Boétie, застар. Estienne de La Boëtie, окс. Esteve de La Boetiá; 1 листопада 1530, Сарлат — 18 серпня 1563, Жермінян, Ле-Таян-Медок біля Бордо) — французький письменник-гуманіст і поет. Автор «Міркування про добровільне рабство» (фр. Discours de la servitude volontaire).
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з багатої міщанської родини Бойтів (фр. Boyt), відомої в Сарлаті з початку XIII ст. Батько Етьєна, Антуан, правник за освітою, перейшов на шляхетський стан і взяв прізвище де ля Боесі. Матір — Філіппа де Кальвімон (фр. Philippe de Calvimont), донька Жана де Кальвімона (фр. Jean de Calvimont), президента парламенту Бордо і посла короля Франциска I в Іспанії.
В 1540 чи в 1541 втратив батька, а невдовзі й матір. Вихованням малого Етьєна опікувався його дядько. В 1553 році став ліценціатом права Орлеанського університету. Серед його викладачів в університеті був Анн дю Бурґ (фр. Anne du Bourg), французький магістрат-гуґенот, якого стратили в 1559 як єретика за публічний захист протестантів у присутності короля Генріха ІІ.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
У творчому доробку ля Боєсі є кілька сонетів, переклади з класики та найбільш відомий його есей «Міркування про добровільне рабство, або Антидиктатор» (фр. Discours de la servitude volontaire ou le Contr'un), в якому він критикує абсолютну монархію та тиранію загалом. В есеї стверджується, що тирани мають владу, тому що народ дає їм її. Від свободи одного разу відмовилося суспільство, яке після цього залишилося корумпованим і віддає перевагу рабству куртизанки перед свободою того, хто відмовляється панувати так само, як відмовляється підкорятися. Таким чином, ля Боесі пов'язував покірність і панування - зв'язок, який пізніше буде теоретично обґрунтований пізнішими анархістськими мислителями. Пропагуючи рішення, що полягає у простій відмові підтримувати тирана, він став одним з перших прихильників громадянської непокори та ненасильницького опору. Мюррей Н. Ротбард підсумовує політичну філософію ля Боесі наступним чином:
Для нього великою таємницею політики був послух правителям. Чому у світі люди погоджуються на те, щоб їх грабували і пригноблювали в інший спосіб державні володарі? Це не просто страх, пояснює ля Боесі в "Міркуванні про добровільне рабство", адже потрібна наша згода. І ця згода може бути ненасильницьки відкликана.[2]
Колись вважалося, що за твердженням його близького друга Монтеня, ля Боесі написав есе у 1549 році у вісімнадцятирічному віці, але сучасні автори стверджують, що "цілком ймовірно, що "Міркування" було написано у 1552 або 1553 році, у віці двадцяти двох років, коли ля Боесі навчався в університеті"[3]. Деякі дослідники творчості Монтеня стверджували, що есе насправді було роботою самого Монтеня. Есе поширювалося приватно і не було опубліковане до 1576 року після смерті ля Боесі. Він помер у Жерміньяні поблизу Бордо в 1563 році. Його останні дні описані в довгому листі Монтеня до власного батька.
Цитати з "Міркування про добровільне рабство"[ред. | ред. код]
Те вайло навіть не здогадувалося, що одержувало лише частину свого власного добра, що навіть те, що йому дісталося, тиран міг дати лише після того, як забрав у них самих.[4]
Наберіться відваги більше не слугувати, і ось ви вільні! Я не хочу, щоб ви нападали на нього [тирана] чи скидали його, лише не підтримуйте його більше, і ви побачите, як він, наче той великий колос, якого позбавили підпори, від своєї власної ваги падає ниць і розбивається.[4]
Видання українською мовою[ред. | ред. код]
- Ярема Кравець, 2000, переклад (за виданням: Міркування про добровільне рабство / Боесі, Етьєн де ля // Всесвіт. — 2000.- № 9-10. — С. 115—129.). [Архівовано 8 травня 2020 у Wayback Machine.]
- Етьен де ля Боесі. Міркування про добровільне рабство [Текст] / Е. д. Боесі ; пер. Я. Кравець. — Л. : Сполом, 2005. — 52 с. — ISBN 966-665-266-8
Література[ред. | ред. код]
- Albert Dujarric-Descombes, " Le nom et les armes de La Boëtie ", dans Bulletin de la Société historique et archéologique du Périgord, 1881, tome 8, p.332-334 (онлайн) [Архівовано 11 червня 2020 у Wayback Machine.].
- Émile Faguet, Autour de Montaigne, Genève, Slatkine, 1999.
- Hem Day, Étienne de La Boétie: aperçu sur sa vie et sur son œuvre, Paris-Bruxelles, Pensée & Action, 1954.
- Gérard Defaux, Montaigne et le travail de l'amitié, Orléans, Paradigme, 2001.
- Jean-Michel Delacomptée, Et qu'un seul soit l'ami, La Boétie (portrait littéraire), Paris, Gallimard, 1995.
- Étienne de La Boétie, Discours de la servitude volontaire ou Contr'un, Genève, Droz, 1987.
- Daniel Lefèvre, " Montaigne et La Boétie: deux images de l'amitié ", article paru dans la revue Imaginaire et Inconscient, n°20, 2006, L'Esprit du Temps éditeur ISBN 978-2-84795-114-1.
- Michel Magnien, Bibliographie d’Étienne de La Boétie, Paris, Diffusion CNRS, 1997.
- Marcel Tetel, Étienne de La Boétie: sage révolutionnaire et poète périgourdin, Actes du Colloque International Duke University (26-28 mars 1999), Paris, Champion, 2004.
- Anonyme, Étienne de La Boétie ou l'importance de l'insoumission, Bruxelles, 2006.
- Philippe Coutant, L'idée libertaire et La Boétie, Fondation Pierre Besnard, Nantes, 2000, повний текст [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Murray Rothbard. "Ending Tyranny Without Violence"
- ↑ Rockwell, Lew (11 February 2011), p. 38. n. 2. "Having remained long in manuscript, the actual date of writing the Discourse of Voluntary Servitude remains a matter of dispute. It seems clear, however, and has been so accepted by recent authorities, that Montaigne's published story that La Boétie wrote the Discourse at the age of eighteen or even of sixteen was incorrect. Montaigne's statement, as we shall see further below, was probably part of his later campaign to guard his dead friend's reputation by dissociating him from the revolutionary Huguenots who were claiming La Boétie's pamphlet for their own. Extreme youth tended to cast the Discourse in the light of a work so youthful that the radical content was hardly to be taken seriously as the views of the author. Internal evidence as well as the erudition expressed in the work make it likely that the Discourse was written in 1552 or 1553, at the age of twenty-two, while La Boétie was at the university." See Paul Bonnefon (1892), pp. 390–391; and Donald Frame, Montaigne: A Biography (New York: Harcourt Brace, & World, 1965), p. 71 (37–38 n. 2).
- ↑ а б Боесі, Етьєн де ля. Міркування про добровільне рабство / Пер. з фр. Ярема Кравець // Всесвіт. — 2000. — № 9–10. — С. 115–129
