У дорослому футболі дебютував 1972 року виступами за команду «Ренн», в якій провів два сезони. Згодом грав у складі команд «Берне», «Генгам», «Руан», після чого виступав у Швейцарії за «Ла Шо-де-Фон».
У 1982 році Крістіан підписав контракт з клубом «Лор'ян», де став граючим тренером у віці 27 років. Під його керівництвом клуб дійшов до другого дивізіону за чотири сезони. Але незабаром Крістіан пішов у «Ле-Ман», що грав в третьому дивізіоні, де виступав так само як граючий тренер. Крістіан омолодив команду і вивів її також до другого дивізіону. Втім повернення до Ліги 2 після 17-річної перерви виявилось невдалим і Крістіан Гуркюфф був звільнений від своїх обов'язків у січні 1989 року.
Гуркюфф зіграв один матч за збірну Бретані в 1988 році. Це була гра проти Сполучених Штатів у приміщенні, і завершилась з рахунком 6:2 на користь Бретані[2]. А наступного року француз недовго грав за «Монреаль Супра», який виступав у Канадській футбольній лізі[en][3]. Після цього він повернувся до тренерської діяльності і працював граючим тренером в аматорському клубі «Пон-л'Аббе».
Крістіан Гуркюфф під час роботи з «Лор'яном». 2010 рік.
У 1991 році Крістіана Гуркюффа знову покликали очолити «Лор'ян», який грав у третьому дивізіоні. Він вивів клуб до Дивізіону 2 у своєму першому сезоні в клубі, але не клуб зумів там залишитися у наступному розіграші. Тим не менш Крістіан залишився у команді і 1995 року посів з нею перше місце і знову підвищився у класі. Цього разу тренеру вдалося втримати команду у другому дивізіоні, а у 1998 році, зайнявши друге місце, Гуркюфф вивів «Лор'ян» вперше у своїй історії у вищий дивізіон, за що вдруге отримав звання найкращого тренера Дивізіону 2. З еліти клуб відразу вилетів, посівши шістнадцяте місце в чемпіонаті, але повернувся через два роки, знову посівши друге місце в Дивізіоні 2. Несподівано для багатьох, він покинув «Лор'ян» у цей момент після десяти років роботи, щоб приєднатися до іншого клубу вищого дивізіону, «Ренна», і таким чином упустив найбільший успіх «Лор'яна» в історії, який стався у сезоні 2001/02, коли вони виграли Кубок Франції.
В травні 2002 року Гуркюфф очолив катарський клуб «Аль-Гарафа», з яким став віце-чемпіоном Катару та фіналістом Кубка наслідного принца Катару, після чого повернувся до Франції, де протягом наступних одинадцяти років знову тренував «Лор'ян»[4]. Він знову вивів їх у Лігу 1 у 2006 році[5], де клубу та його тренеру вперше вдалося не вилетіти одразу після сезону на найвищому рівні. Лише після сезону 2013/14 через постійні розбіжності з новим президентом клубу Лоїком Фері, в тому числі продаж бьез згоди тренера перспективного півзахисника Маріо Леміна, Гуркюфф покинув «Лор'ян»[6], провівши на тренерській лавці клубу понад 400 ігор.
19 липня 2014 року Гуркюфф був офіційно призначений новим тренером національної збірної Алжиру, змінивши Вахіда Халілходжича[7]. Алжир виграв свої перші чотири ігри під керівництвом нового тренера і вийшов на Кубок африканських націй 2015 року в Екваторіальній Гвінеї[8]. Там алжирці під керівництвом Крістіана дійшли до чвертьфіналу, де програли Кот-д'Івуару (1:3), майбутньому переможцю турніру. Незважаючи на те, що Гуркюфф вивів Алжир і на наступний континентальний турнір 2017 року, посівши перше місце у групі відбору, у квітні 2016 року він передчасно розірвав свій контракт з асоціацією. Цей крок він пояснив тим, що в 61 рік його знову потягнуло до щоденної роботи в клубній команді[9].
10 травня 2016 року Крістіан очолив «Ренн», куди повернувся через чотирнадцять років після його звільнення з бретонського клубу[10]. Після першого сезону, який команда під керівництвом Гуркюффа закінчила на дев'ятому місці в чемпіонаті, команда розпочала сезон 2017/18 з труднощами, здобувши лише одну перемогу в перших 9 турах, що опустило її в зону вильоту, хоча згодом вони здобули 3 перемоги поспіль, які дозволили піднятися на 10 місце. Тим не менш 7 листопада 2017 року, через 3 дні після призначення Олів'є Летанга новим президентом «Рена», Гуркюфф покинув посаду, оскільки новий керівник хотів бачити іншого керманича[11].
У сезоні 2018/19 Гуркюфф знову тренував катарський клуб «Аль-Гарафа»[12], а 8 серпня 2019 року очолив «Нант»[13]. Його дебют на тренерській лаві в новому клубі відбувся лише через 3 дні, в грі проти «Лілля», і завершився поразкою 1:2. Проте команді вдалося виграти 5 із наступних 7 матчів Ліги 1. В результаті 23 грудня 2019 року, привівши «Нант» до 5 місця в кінці першого кола чемпіонату, він продовжив свій контракт з клубом ще на рік[14]. Друга половина сезону виявилась не такою вдалою і його команда закінчила чемпіонат лише на 13-й позиції. Так само клуб не демонстрував високих результатів і наступного сезону, через що 8 грудня 2020 року він був звільнений після домашньої поразки від «Страсбурга» з рахунком 0:4, здобувши лише 13 очок у перших 13 турах Ліги 1 2020/21[15].
↑ абDécret du 29 mars 2013 portant promotion et nomination [Decree of 29 March 2013 on promotion and appointment]. Journal Officiel de la République Française(фр.). 2013 (77): 5480. 31 березня 2013. PREX1307219D. Процитовано 25 серпня 2019.
↑Bervas, Loïc (2013). Christian Gourcuff : un autre regard sur le football [Christian Gourcuff: another look on football] (фр.). Liv'éditions. ISBN978-2844972637.
.svg){kind=small}
Франція
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
