Сілас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття про футболіста 1965 р. н. Про футболіста 1996 р. н. див. Сілас Араужу да Сілва.
Ф
Сілас
Сілас
Сілас
Особисті дані
Повне ім'я Пауло Сілас до Прадо Переїра
Народження 27 серпня 1965(1965-08-27) (58 років)
  Кампінас, Бразилія
Зріст 175 см
Вага 70 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984–1988 Бразилія «Сан-Паулу» 57 (17)
1988–1990 Португалія «Спортінг» 47 (11)
1990 Уругвай «Сентраль Еспаньйол» 2 (3)
1990–1991 Італія «Чезена» 26 (3)
1991–1992 Італія «Сампдорія» 31 (3)
1992–1993 Бразилія «Інтернасьйонал» 0 (0)
1994–1995 Бразилія «Васко да Гама» 6 (0)
1995–1997 Аргентина «Сан-Лоренсо» 91 (24)
1998 Бразилія «Сан-Паулу» 5 (0)
1999–2000 Японія «Кіото Санга» 56 (11)
2000 Бразилія «Атлетіку Паранаенсе» 22 (0)
2001 Бразилія «Ріо-Бранко»  ? (?)
2001 Бразилія «Ітуано»  ? (?)
2002 Бразилія «Америка Мінейру» 6 (0)
2002 Бразилія «Португеза Деспортос»  ? (?)
2003–2004 Бразилія «Інтернасьйонал Лімейра»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985 Бразилія Бразилія U-20  ? (?)
1986–1992 Бразилія Бразилія 34 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2007 Бразилія «Форталеза»
2008–2009 Бразилія «Аваї»
2010 Бразилія «Греміо»
2010 Бразилія «Фламенго»
2010 Бразилія «Аваї»
2011–2012 Катар «Аль-Арабі»
2012 Катар «Аль-Гарафа»
2013 Бразилія «Наутіко Капібарібе»
2013 Бразилія «Америка Мінейру»
2014 Бразилія «Португеза Деспортос»
2015 Бразилія «Сеара»
2016 Бразилія «Аваї»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Сілас (порт. Paulo Silas, нар. 27 серпня 1965, Кампінас) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуб «Сан-Паулу», а також національну збірну Бразилії. Володар Кубка Бразилії. Чемпіон Аргентини. У складі збірної — володар Кубка Америки.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Сілас розпочав свою кар'єру в 1980-их роках, виступаючи за молодіжні команди «Сан-Паулу». У дорослому футболі дебютував 1984 року виступами за команду клубу «Сан-Паулу». Стабільну ігрову практику в клубі почав отримувати в 1985 році, коли трикольорових очолював Отасіліу Піреш ді Камарго. В «Сан-Паулу» провів чотири сезони, взявши участь у 57 матчах чемпіонату.

В 1988 році Сілас залишає Бразилію та переїздить до Європи. Він переходить до лісабонського «Спортінга», в складі якого в той час виступали легендарні Родольфо Родрігес, Карлуш Мауел, Вілліам Дуглаш Гумія Менежеш та Ганс Ескільссон, а тренував цю команду уругваєць Педро Роша. В 1990 році Сілас покинув «Спортінг» та перейшов до уругвайського «Сентраль Еспаньйола». У тій команді Сілас у своєму дебютному сезоні в португальській команді став другим найкращим бомбардиром команди, поступився лише Паулінью Каскавелу. Під час свого нетривалого перебування в цьому клубі відзначився трьома голами в двох матчах. Після цього переїхав до Італії, де не зміг допомогти «Чезені» уникнути вильоту з ліги. Наступного сезону Сілас перейшов до «Сампдорії» та допоміг їй завоювати 6-те місце в італійській Серії А. В кінці цього ж сезону він повернувся до Бразилії, став переможцем Ліги Гаушу 1992 року та Кубку Бразилії цього ж року в складі «Інтернасьйоналу». Перед тим, як знову покинути Бразилію, в 1994 році Сілас став переможцем Ліги Каріока, у команді він виступав з такими відомими гравцями як Денер Аугушту ді Соужа та Маріо Жарделем.

У квітні 1995 року відправився до Аргентини, де відзначився 24 голами в 95 матчах у складі «Сан-Лоренсо», ставши легендою клубу. В складі «Сан-Лоренсо» виграв титул переможця чемпіонату Аргентини. Навіть на сьогодні Сілас вважається найкращою «десяткою» в історії клубу з 90-их років XX століття.

В 1997 році у Сіласа був нетривалий період виступів у «Сан-Паулу», після чого він віправився до Японії, де продовжив свої виступи в клубі «Кіото Санга», кольори якого він захищав протягом двох сезонів.

У 2000 році повернувся до Бразилії, де в складі «Атлетіку Паранаенсе» виграв останній свій титул, переможця Ліги Паранаенсе 2000 року. До 2002 року грав у складі команд «Ріо-Бранко», «Ітуано», «Америка Мінейру» та «Португеза Деспортос».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Інтернасьйонал Лімейра», за який виступав протягом 2003—2004 років.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

У 1980 році на молодіжному чемпіонаті світу з футболу U-20 (з урахуванням матчів, які провів у кваліфікації цього турніру) отримав нагороду Золотий м'яч Adidas.

1985 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. Виступав на молодіжному чемпіонаті світу з футболу серед команд U-20, який проходив у Радянському Союзі. Визнавався найкращим гравцем турніру.

16 березня 1986 року дебютував у складі національної збірної Бразилії в товариському матчі проти збірної Угорщини в Будапешті[1]. У 1986 році був викликаний до табору національної збірної Бразилії для участі в Чемпіонаті світу в Мексиці, на якому бразильці дісталися 1/4 фіналу. В 1987 році був викликаний головним тренером збірної Бразилії Карлушем Альберту Сілвою для участі в Кубку Америки в Аргентині. Сілас на цьому турнірі зіграв лише проти Венесуели.

Наступного разу до табору збірної для участі в домашньому Кубку Америки 1989 року Сіласа викликав новий головний тренер Селесау, Себастьян Лазароні. Збірна Бразилії вчетверте виграла цей турнір, а Сілас відіграв на ньому чотири матчі. 20 серпня 1989 року Сілас забив свій перший та єдиний м'яч у футболці Селесау, сталося це у матчі кваліфікації до Чемпіонату світу 1990 року проти Венесуели. Цим забитим м'ячем на 37-ій хвилині поєдинку він встановив рахунок 3:0 на користь бразильців, а сам поєдинок завершився розгромною перемогою Селесао з рахунком 6:0[2]. Завдяки вдалим виступам у збірній та довірі головного тренера Сілас поїхав на свій другий чемпіонат світу, цього разу в Італії. На цьому Мундіалі Бразилія припинила боротьбу на стадії 1/8 фіналу, а Сілас відіграв три поєдинки.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 34 матчі, забивши 1 гол.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Як тренер Сілас навчався та допомагав тренувати своєму найкращому другу Зетті «Парану», «Атлетіку Мінейру» та Фортелазу. В 2007 році, після відставки Зетті, став головним тренером «Форталези». А в середині 2008 року перейшов на посаду головного тренера клубу «Аваї», під керівництвом якого клуб завершував сезон у Лізі Катаріненсе та розпочав виступи в бразильській Серії B декількома днями пізніше.

Аваї[ред. | ред. код]

15 березня 2008 року[3] Сілас перейшов до «Аваї» й практично відразу увійшов до історії клубу, ставши одним з головних творців найбільшого успіху команди в історії, виходу до бразильської Серії A[4]. Завдяки вдалим виступам в національному чемпіонаті в 2009 році клуб вийшов до Серії А, це стало можливим завдяки тріумфальному сезону 2008 року в Серії B, в останньому турі якого 11 листопада 2008 року завдяки єдиному голу Евандру «Аваї» мінімально перемогли «Бразильєнсе». Завдяки такому досягнення під час визначення найкращого тренера Бразилії, в якому брали журналісти з території всієї країни[5], Сілас обійшов головного фаворита нагороди, Ману Менезеша.

У 2008 році Сілас був нагороджений Трофеєм Густаву Куертена, який вручається найкращому тренеру року в штаті Санта-Катаріна[6].

15 березня 2009 року напередодні матчу першого туру Ліги Катаріненсе від імені Ради директорів преидент клубу Жоау Нілсон Зуніну урочисто відкрив меморіальну дошку на честь дня народження тренера та одного року з моменту роботи Сіласа на посаді головного тренера «Аваї»[7].

26 вересня 2009 року було оголошено припинення роботи Сіласа на посаді головного тренера «Аваї». Фахівець та Рада директорів вели переговори щодо нового контракту, але сторони так і не змогли досягти згоди, тому по завершенні контракту Сілас залишив клуб. Чинний на той час контракт тренера з клубом завершувався лише в останній день календарного року, тому він продовжував знаходитися на тренерському містку команди в двох останніх матчах чемпіонату[8][9]. Він подякував фанам клубу, відзначивши, що «любов шанувальників стала його платнею за перехід до Флоріанополісу»[10].

Після прощання з Сіласом, «Аваї» знову вирішив вшанувати свого колишнього тренера. Була створена мініатюрна скульптура самого Сіласа[11].

На сьогодні Сілас вважається одним з найвидатніших, якщо не найвидатнішим, тренерів в історії клубу.

Греміо[ред. | ред. код]

6 грудня 2009 року Сіласа було офіційно представлено як нового головного тренера «Греміо»[12].

Напередодні матчу кубку Бразилії 2010 року між «Аваї» та «Греміо» (новий клуб) Сілас заявив, що він все ж відчуває більшу любов до свого нинішнього клубу, а про команду з Флоріанополіса він вже забув, після чого залишив фанів «Аваї». Але на цьому неприємний інцидент не завершився, бо після матчу, який проходив в Порту-Алегрі, президент «Аваї», Жоау Зуніну, заявив, що Сілас вплинув на арбітра зустрічі, Алісіу Педру Жуніура і той несправедливо видалив гравця Аваї (Кайю)[13]. Сілас заперечив цей факт, але через декілька днів зустрівся з президентом клубу з Санта-Катаріни, щоб пояснити ситуацію[14]; він також закликав вибачитися гравців, тренерський штаб та керівництво «Аваї» вибачитися за їх поведінку[15]. Напередодні матчу між «Греміу» та «Аваї», який мав відбутися на стадіоні Рессакада, вболівальники «Аваї» зустрічали Сіласа по дорозі до готелю та висловлювали йому різноманітні прокльони[16]. Перед самим початком зустрічі та під час неї уболівальники «Аваї» постійно дратували Сіласа та освистували його, а на одній з трибун вивісили банер з написом «брехун»[17]. Під час матчу Сілас на ці провокації не реагував, а по завершенні матчу, перед своїм від'їздом, на післяматчевому інтерв'ю прокоментував цю ситуацію[17]. Він заявив, що «не хотів би повернутися до роботи в Аваї після такого прийому», хоча його почуття до клубу не змінилося; тренер вважав реакцію натовпу "дуже гучною" і припустив, що вона була спровокована місцевим журналістом; на завершення свого інтерв'ю, описав свої почуття як «приниження»[18].

Сілас перейшов до «Греміо» як тренер, який мав репутацію «підвищувача», але зібрати дійсно сильну команду йому так і не вдалося. В 2010 році він привів команду до перемоги в Лізі Гаушу, але суперниками «Греміу» були відверто слабкі або погано організовані команди. Після того як команда вийшла до чемпіонату та кубку Бразилії вона отримала набагато сильніших суперників. Саме в протистоянні з цими суперниками стало зрозуміло, що навіть з якісними та технічними гравцями Сілас на посаді головного тренера не зможе продемонструвати ті ж результати, що й з «Аваї». Поразки йшли одна за одною, свідками деяких з них стали й уболівальники на Ештадіу Олімпіку Монументаль. Проте Рада директорів все ж вирішила залишити Сіласа на посаді головного тренера команди, незважаючи на виліт з кубку Бразилії та перебування команди в чемпіонаті в зоні вильоту.

8 серпня 2010 року, під тиском уболівальників клубу, головного тренера Сіласа та виконавчого директора клубу Луїша Онофре Мейру було звільнено із займаних посад, сталося це після поразки від «Флуміненсе» з рахунком 1:2[19]. Сілас залишив свою посаду після того, як безвиграшна серія клубу в чемпіонаті дійшла до 8-ми матчів.

Фламенгу[ред. | ред. код]

29 серпня 2010 року Сілас став головним тренером «Фламенгу». Але пропрацювавши в клубі трохи більше місяця, 4 жовтня, був звільнений з посади головного тренера, оскільки з 10 матчів під його керівництвом, «Фламенгу» здобув лише 1 перемогу.

Повернення до Аваї[ред. | ред. код]

15 лютого 2011 року він оголосив про своє повернення до «Аваї», на чолі якого досяг свого найбільшого успіху як головний тренер[20][21], тим самим спростувавши свою ж заяву (як він пояснив—то була технічна помилка журналістів) про те, що «він більше ніколи не тренуватиме Аваї»[17].

Його повторний дебют на тренерському містку Аваї припав на матч першого раунду кубку Бразилії. У тому виїзному поєдинку Аваї здобув перемогу з рахунком 3:0 над «Вільєною», проте Рессакада не побачила цього тріумфу[22]. У 1/2 фіналу Аваї здобув упевнену перемогу з рахунком 2:0 над своїм принциповим конкурентом «Фігейренсе» та вийшов до півфіналу «Ліги Катаріненсе»[23], після цієї перемоги Сілас отримав пропозицію очолити аргентинський «Сан-Лоренцо», кольори якого він захищав ще як гравець[24]. За словами тренера, пропозиція дійсно була, але він відмовився від неї[25]. Але вже на іншу пропозицію, він погодився. Він відправився до Катару, щоб тренувати «Аль-Арабі»[26][27].

Катар[ред. | ред. код]

Сілас під час роботи з «Аль-Арабі». 2011 рік.

У період своєї першої роботи поза межами Бразилії Сілас вже через декілька тижнів здобув свій перший трофей. Його нова команда перемогла у фіналі кубку Шейха Джассіма з рахунком 3:2 «Ум-Салал»[28].

В лютому 2012 року Сілас був звільнений з посади головного тренера «Аль-Арабі» після двох поразок поспіль[29].

28 листопада «Аль-Гарафа» та тренер розірвали контракт за обопільною згодою сторін[30].

Наутіко[ред. | ред. код]

12 квітня 2013 року Сілас став головним тренером «Наутіко Капібарібе», замінивши на цій посаді Вагнера Мансіні, якого було звільнено через дві поспіль поразки в Лізі Пернамбукано. Керівництво клубу поставило перед ним дуже складне завдання, зважаючи на 4 поразки в останніх 5-ти матчах, а саме: вивести команду з цієї кризи[31]. Проте вже 2 липня його було звільнено з займаної посади через незадовільний старт в чемпіонаті[32].

Америка Мінейру[ред. | ред. код]

На чолі «Америка Мінейру» провів 22 матчі, з яких в 7-ми команда здобула перемоги, 11 матчів зіграла внічию та 4 рази поступилася. Проте в 2014 році, після того як команда опинилася в зоні вильоту в турнірній таблиці Ліги Мінейро, його було звільнено[33]. На цій посаді його замінив тогочасний тренер «Томбенсе» Моасір Жуніур[34].

Португеза[ред. | ред. код]

Після того як Сілас практично домовився про роботу в «Понта Преті» в останній момент погодився очолити клуб «Португеза Деспортос», щоб врятувати команду з зони вильоту[35]. Його було звільнено після того, як разом з Луса не зміг вийти до Z4 Серії B.

Сеара[ред. | ред. код]

12 лютого 2015 року після відходу Даду Кавальканті було оголошено, що новим головним тренером клубу стане Сілас[36].

У 2015 році став переможцем Кубку Північно-Східної Бразилії.

Зрештою через невдалі результати команди його було звільнено[37].

Аваї[ред. | ред. код]

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Аваї», головним тренером команди якого Сілас був 2016 року[38].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Сан-Паулу
Інтернасьйонал
Васко да Гама
Сан-Лоренсо
Атлетико-ПР
Збірна Бразилії U-20
Збірна Бразилії

Як тренера[ред. | ред. код]

Аваї
Греміо
Аль-Арабі
  • Катар Кубок Шейха Джассіма
    • Володар (1): 2011
Аль-Гарафа
Сеара
  • Кубок Північно-Східної Бразилії
    • Володар (1): 2015

Особисті[ред. | ред. код]

  • Найкращий гравець Чемпіонату світу з футболу U-20 1986 року.
  • Найкращий тренер бразильської Серії B 2008 року.
  • Найкращий тренер (Трофей Густаву Куертена): 2008[39]
  • Найкращий тренер Серії А:
    • Срібний призер (1): 2009

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Sambafoot - Склад Селесау. Архів оригіналу за 15 листопада 2010. Процитовано 12 грудня 2016.
  2. ↑ Sambafoot - Склад Селесау. Архів оригіналу за 11 березня 2011. Процитовано 13 грудня 2016.
  3. ↑ UOL Esportes - Сілас Перейра став новим тренером Аваї
  4. ↑ ClicRBS - Завдяки голу Еванду, Аваї гарантували собі вихід до Серії А[недоступне посилання]
  5. ↑ Futebol Interior - Só o Portal FI tem os melhores da Série B. Veja a Seleção!. Архів оригіналу за 4 грудня 2008. Процитовано 15 грудня 2016.
  6. ↑ ClicRBS - Avaí fatura três categorias no Troféu Gustavo Kuerten.
  7. ↑ Diário Catarinense - Сілас задоволений нічиєю та удостоєний відзнаці від Аваї [Архівовано 2010-05-12 у Wayback Machine.]. Доступно з 17 березня 2009 року
  8. ↑ ClicRBS - Após entrar para a história do Avaí, Silas deixa Ressacada. Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 16 грудня 2016.
  9. ↑ ClicRBS - Silas: "Tenho desafios maiores pela frente". Архів оригіналу за 6 грудня 2009. Процитовано 16 грудня 2016.
  10. ↑ Silas confirma que Ferdinando trocará Avaí pelo Grêmio em 2010
  11. ↑ ClicRBS - Avaí lança miniatura do técnico Silas. Архів оригіналу за 2 грудня 2009. Процитовано 16 грудня 2016.
  12. ↑ Comissão técnica 2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 16 грудня 2016.
  13. ↑ Президент Аваї розкритикував Сіласа та підтримав усі висловлювання проти нього з боку вболівальників Рессакади
  14. ↑ Сілас вирішив помиритися з президентом Аваї й не очікує на продовження війни з Рессакадою. Архів оригіналу за 20 квітня 2010. Процитовано 18 грудня 2016.
  15. ↑ ClicRBS - Форвард Роберто, з Аваї, у телефонній розмові з Сіласом вибачився[недоступне посилання з травня 2019]
  16. ↑ Сіласа прокляв уболівальник Аваї біля входу до готелю Греміу
  17. ↑ а б в Gaz - Сілас: "Я ніколи не повернуся тренувати Аваї"[недоступне посилання з травня 2019]
  18. ↑ Сілас: "Я не хотів би більше працювати в «Аваї» після такого прийому"
  19. ↑ Дуда Кроєфф оголосила про звільнення Сіласа та Луїша Онофре Мейра. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 19 грудня 2016.
  20. ↑ ФК Аваї - Сілас повернувся до клубу. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 19 грудня 2016.
  21. ↑ ClicRBS - Тепер офіційно: Сілас повернувся та очолив клуб Аваї. Архів оригіналу за 16 лютого 2011. Процитовано 19 грудня 2016.
  22. ↑ UOL - У повторному дебютному матчі Сіласа Аваї легко перемагають та виходять до 2-го раунду кубку Бразилії. Архів оригіналу за 27 лютого 2011. Процитовано 19 грудня 2016.
  23. ↑ Аваї перемагає Фігейренсе на Скарпеллі та виходить до фіналу Ліги Катаріненсе
  24. ↑ Globo Esporte - Аваї знову переживає підйом, Сілас отримав пропозицію від «Сан-Лоренцо»
  25. ↑ ClicRBS - Сілас підтвердив пропозицію аргентинського «Сан-Лоренцо», але він заявив, що залишається в Аваї. Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 19 грудня 2016.
  26. ↑ Futebol SC - Сілас відлетів з Аваї до Аль-Арабі, Катар[недоступне посилання з травня 2019]
  27. ↑ Аль-Арабі - "سيلاس" يقود الأحلام الموسم القادم. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 19 грудня 2016.
  28. ↑ Veja - Сілас виграв свій перший трофей з Аль-Арабі, в Катарі
  29. ↑ Globo Esporte - Сілас звільнений з катарського клубу
  30. ↑ Globo Esporte - Com suas máquinas, Alex e Tardelli dão 'tchauzinho' antes de treino
  31. ↑ Сілас новий тренер Наутіко
  32. ↑ Náutico se despede dos Aflitos e também do técnico Silas
  33. ↑ Після провалу в Крузейро, Сіласа звільняють й з Америки-МГ
  34. ↑ Новий тренер Америки-НГ Моасір Жуніур уже працює з командою
  35. ↑ Після звільнення Марселу Вейги, Португеза підписує Сіласа
  36. ↑ Сілас Перейра стає тренером Сеари після відходу Дадо Кавальканте
  37. ↑ Після чергової поразки в Серії В, Сілас залишає команду Сеара. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  38. ↑ Сілас новий тренер Аваї[недоступне посилання]
  39. ↑ Secretaria de Estado de Turismo, Cultura e Esporte - CED anuncia os melhores do esporte no Troféu Gustavo Kuerten. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 20 грудня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

1 Карлос (в) • 2 Едсон • 3 Оскар • 4 Едіньйо • 5 Фалькао • 6 Жуніор • 7 Мюллер • 8 Казагранде • 9 Карека • 10 Зіку • 11 Едівалдо • 12 Пауло Вітор (в) • 13 Жозімар • 14 Жуліо Сезар • 15 Алеман • 16 Мауро Галван • 17 Бранко • 18 Сократеш • 19 Елзо • 20 Сілас • 21 Валдо • 22 Леао (в) • Тренер: Теле Сантана
Бразилія
1 Таффарел (в) • 2 Жоржиньйо • 3 Гомес • 4 Дунга • 5 Алеман • 6 Бранко • 7 Бісмарк • 8 Фільйо • 9 Карека • 10 Сілас • 11 Ромаріу • 12 Акасіу (в) • 13 Мозер • 14 Алдаїр • 15 Мюллер • 16 Бебето • 17 Гаушо • 18 Мазіньйо • 19 Роша • 20 Тіта • 21 Галван • 22 Зе Карлос (в) • Тренер: Себастьян Лазароні
Бразилія

Дафалла (1972) · Джамаль (1975–1976) · Аль-Джассім (1976–1978) · Зайнал (1978) · К. Сілас (1978–1980) · Мохтар (1980) · Кардосо (1981–1983) · Франсішку (1983–1984) · Себастіан (1984) · Кабралзіньйо (1984–1986) · Себастіан (1986) · Боуї (1988–1989) · Альберто (1989–1991) · О. Олівейра (1991–1992) · Зе Маріо (1992) · Аддісон (1992–1993) · Зе Маріо (1993) · Сімоєш (1993–1994) · О. Олівейра (1994–1995) · Сальман (1995–1996) · Саад (1996) · Мушович (1996–1997) · Тейшейра (1997–1998) · Саад (1998) · Азаренков (1998–1999) · Музурович (1999) · Жозе Пауло (1999) · Патрісіо (1999) · Поульсен (1999–2000) · Сантібаньєс (2000) · Дірджал (2000–2001) · Кардосо (2001) · Саад (2001–2002) · Сантрач (2002–2003) · Перейра (2003) · Кабралзіньйо (2003) · Зідка (2003–2005) · Балач (2005) · Саад (2005–2006) · Мішель (2006) · Саад (2006) · Юричич (2006–2007) · Роман (2007–2008) · Фернандеш (2008) · Зе Маріо (2008–2009) · Штіліке (2009–2010) · Шамуска (2010–2011) · П. Сілас (2011–2012) · Саад (2012) · Лешантр (2012) · Бенніж (2012) · Шехата (2012) · Бенніж (2012–2013) · Штіліке (2013–2014) · Гусман (2014) · Петреску (2014) · Каренньйо (2014–2015) · Дзола (2015–2016) · Пелуссо (2016) · Агірре (2016–2017) · О. Олівейра (2017) · Яакубі (2017) · Боначич (2017–2018) · Гадльгрімссон (2018–2021) · Алі (2021–)

«Аль-Гарафа» – Тренери

Ібрагома (1979) · Абу-Раджайла (1979) · Афіф (1986–1987) · Аль-Місснед (1989) · Космі (1989–1990) · Джорджевич (1991) · Рот (1992–1993) · Пашич (1993–1994) · Хаджиабдич (1994–1999) · Меленстен (1999–2000) · Фазлич (2000–2001) · Гікерсбергер (2001–2002) · Гуркюфф (2002–2003) · Меєувс (2003) · Алінью (2003–2004) · Сайнтфіт (2004) · Метсю (2004–2005) · Мохаммед (2006) · Рукет (2006) · Зідка (2006–2007) · Зуауї (2007) · Штер (2007–2008) · Пакета (2008–2009) · Жуніор (2009–2011) · Віторіно (2011) · Метсю (2011–2012) · Сілас (2012) · Садег (2012) · Перрен (2012) · Садег (2013) · Зіку (2013–2014) · Садег (2014) · Агірре (2014) · Пакета (2014–2015) · Шамуска (2015) · Кайшинья (2015–2017) · Садег (2017) · Фернандес (2017) · Уйгун (2017–2018) · Гуркюфф (2018–2019) · Йоканович (2019–2021) · Страмаччоні (2021–2022) · Мартінш (2022–)

Шико Нетто (1926–1928) · Меддьєші (1928–1929) · Шико Нетто (1929) · Меддьєші (1930–1931) · Мело (1931–1933) · Пейшото Корреа (1934–1936) · Саїд (1936) · Пейшото Корреа (1937) · Гімараес (1937–1938) · Беккер (1938–1939) · Саїд (1939–1941) · Суарес (1944) · Саїд (1944) · Беккер (1945) · Магно (1946–1947) · Летона (1947) · Магно (1948) · Айртон Морейра (1949) · Шико Тріндаде (1949) · Дієс (1950–1951) · А. Аржес (1951) · Юстріч (1951–1953) · Мартін Франсіско (1953–1954) · А. Аржес (1954) · Вієра (1954–1955) · Л. Коутіньйо (1955) · Дієс (1955–1956) · Ніжиньйо (1956) · Саїд (1956) · Беккер (1956) · Деліо Невес (1957) · Пауло Беніньйо (1957–1958) · Дієс (1958–1959) · А. Аргес (1959) · Айртон Морейра (1959) · Неккесаурт (1959–1960) · Дієс (1960) · О. Перейра (1960–1961) · Мойзес (1961) · Кафунга (1961–1962) · Міранда (1962) · Афонсіньйо (1962) · Антоніньйо (1962–1963) · Вілсон де Олівейра (1963–1964) · Маран (1964) · Мартін Франсіско (1964) · А. Сілва (1964) · Маран (1964–1965) · Вілсон де Олівейра (1965) · Амарал (1966) · Градін (1966) · Вілсон де Олівейра (1966) · Барбатана (1966) · Міралья (1966) · Жерсон дос Сантос (1966–1967) · Декінья (1967) · Флейтас Соліч (1967–1968) · Айртон Морейра (1968) · Декінья (1968) · Тотінья (1968) · А. Лопес (1968) · Барбоза (1968) · Юстріч (1968–1969) · Барбоза (1969–1970) · Муссула (1970) · Барбатана (1970) · Теле Сантана (1970–1972) · Л. Коутіньйо (1972) · Барбатана (1972) · Пауло Беніньйо (1973) · С. Мартінс (1973) · Теле Сантана (1973–1975) · Муссула (1975–1976) · Барбатана (1976–1978) · Муссула (1978) · Ж. Вієйра (1978) · Кардозо (1978–1981) · Ласерда (1981) · Пепе (1981) · Гомес (1981) · Сілва (1981–1982) · Барбатана (1982) · Ласерда (1982) · Пауліньйо де Алмейда (1983) · Муссула (1983) · Мінеллі (1984) · Саломан (1984) · Ласерда (1984) · П. Кардозо (1984–1985) · Лаже (1985) · Луїзіньйо (1985) · Вальтер Олівейра (1985) · Пальїнья (1985) · Ілтон Шавес (1986–1987) · Пальїнья (1987) · Вантуїр (1987) · Теле Сантана (1987–1988) · Мойзес Андраде (1988) · Вантуїр (1988) · Паулінью да Алмейда (1988) · Абреу (1989) · Жаїр Перейра (1989) · Р. Гімараес (1990) · Бернардіс (1990) · Перейра Кафе (1991) · Барбатана (1991) · Жаїр Перейра (1991–1992) · Вантуїр (1992) · П. Кардозо (1992) · Мейрелес (1992) · Неліньйо (1992–1993) · Муссула (1993) · Ерівелтон (1993) · О. Гонсалвес (1993) · Мойзес Андраде (1993) · Мейрелес (1993) · Вантуїр (1993–1994) · Еспіноза (1994) · Ерівелтон (1994) · Кульпі (1994–1995) · Муссула (1995) · Гаушу (1995) · П. Кардозо (1995–1996) · Ласерда (1996) · Фернандес Аморін (1996–1997) · Антоніо Ласерда (1997) · Леао (1997) · Сілва (1998) · Вантуїр (1998) · Карлос Альберто (1998) · Рікардо Друбскі (1999) · Тоніньйо Серезо (1999) · Д. Перейра (1999) · Еріберто (1999) · У. Рамос (1999–2000) · Жуан Франсіско (2000) · М. Араужо (2000) · Паррейра (2000) · Шав'єр (2000) · Брага (2001) · Зе Марія (2001) · Кульпі (2001–2002) · Женіньйо (2002) · Марсело Олівейра (2002–2003) · Рот (2003) · П. Кардозо (2003) · Бонаміго (2004) · Пісерні (2004) · Маріо Серджіо (2004) · П. Кардозо (2004–2005) · Тіте (2005) · Марко Ауреліо (2005) · Сандрі (2005–2006) · Марсело Олівейра (2006) · Кульпі (2006–2007) · Клеосір Маркос (2007) · Дзетті (2007) · Сілас (2007) · Марсело Олівейра (2007) · Леао (2007) · Женіньйо (2008) · Марсело Олівейра (2008) · Галлу (2008) · Леао (2009) · Рот (2009) · Лушембурго (2010) · Мікале (2010) · Дорівал Жуніор (2010–2011) · Кука (2011–2013) · Аутуорі (2014) · Кульпі (2014–2015) · Жакоміні (2015) · Агірре (2016) · Марсело Олівейра (2016) · Рожер (2017) · Жакоміні (2017) · Мікале (2017) · Освалдо де Олівейра (2017–2018) · Ларгі (2018) · Кульпі (2018–2019) · Родріго Сантана (2019) · Мансіні (2019) · Дудамель (2020) · Фрейтас (2020) · Сампаолі (2020–2021) · Лукас Гонсалвес (2021) · Кука (2021) · Мохамед (2022) · Лукас Гонсалвес (2022) · Кука (2022) · Коудет (2023) · Лукас Гонсалвес (2023) · Сколарі (2023–)

Сьєбел (1904) · Уш (1904) · Каллфельц (1905) · Уш (1905) · Каллфельц (1906–1909) · Сьєбел (1910) · Брошадо (1910–1911) · Кокс (1912) · Соммер (1912) · Ганссен (1913) · Шубак (1913) · Ганссен (1914) · Шубак (1915) · Ганссен (1916–1917) · Фонсека (1918–1919) · Луїс Гомес (1920) · Лагарто (1920–1923) · Гаске (1928) · Пі (1928) · Телемако (1929–1933) · Гаске (1933–1934) · Телемако (1934) · Гаске (1935) · Телемако (1936–1938) · Фогіньйо (1939) · Телемако (1939–1941) · Лус (1941–1942) · Дієс (1942) · Фогіньйо (1942–1943) · Телемако] (1943–1945) · Аранья (1945) · Бумбель (1946–1947) · Лус (1947) · Родрігес (1947) · Бумбель (1948–1950) · Віана (1950) · Бумбель (1951) · Гонсалес (1951) · Біскарді (1951) · Телемако (1951–1952) · Отасіліо дос Сантос (1952) · Кауер (1952) · Віана (1953) · Телемако (1953–1954) · Бек (1954) · Секей (1954) · Фогіньйо (1955–1961) · Еніо Родрігес (1961–1962) · Моасір (1962–1963) · Фронер (1964–1965) · Енгелке (1966) · Фронер (1967) · Моасір (1968–1969) · Фронер (1970) · Глорія (1971–1972) · Д. Менезес (1972) · Куелле (1972–1973) · Фронер (1973–1974) · Моасір (1974) · Андраде (1975) · Фогіньйо (1976) · Лумумба (1976) · Теле Сантана (1976–1978) · Фрітцен (1979) · Фантоні (1979) · Обердан (1980) · Паулінью да Алмейда (1980) · Куелле (1980) · Андраде (1981–1982) · Валдір де Мораес (1982) · Кастільйо (1982) · Валдір Еспіноза (1983–1984) · Фронер (1984) · Шикіньйо (1984) · Пасторіса (1984–1985) · Мінеллі (1985) · Валдір Еспіноза (1986) · Мухіка (1987) · Сколарі (1987) · Отасіліо (1988) · Мінеллі (1989) · Дуарте (1989) · Полетто (1990) · Еварісто (1990) · Дуарте (1991) · Сані (1991) · Гедіс (1992) · Гарсія (1992) · Козме (1993) · Кассія (1993–1994) · Сколарі (1993–1996) · Еварісто (1997) · дос Анжос (1997) · Бето Алмейда (1997) · Лазароні (1997–1998) · Жил (1998) · Едіньйо (1998) · Рот (1998–1999) · Дуарте (1999) · Леао (2000) · Сілва (1999–2000) · Антоніо Лопес (2000) · Рот (2000) · Тіте (2001–2003) · Даріо Перейра (2003) · Сіміонато (2003) · Аділсон Батіста (2003–2004) · Плейн (2004) · Кука (2004) · Дуарте (2004) · де Леон (2005) · М. Менезес (2005–2007) · Вагнер Мансіні (2008) · Жуліньйо Камарго (2008) · Рот (2008–2009) · Роспіджі (2009) · Аутуорі (2009) · Роспіджі (2009) · Сілас (2010) · Ренато Гаушо (2010–2011) · Рожер (2011) · Жуліньйо Камарго (2011) · Рот (2011) · Кайо Жуніор (2012) · Рожер (2012) · Лушембурго (2012–2013) · Ренато Гаушо (2013) · Ендерсон Морейра (2014) · Жардін (2014) · Сколарі (2014–2015) · Рожер (2015–2016) · Фрейтас (2016) · Ренато Гаушо (2016–2021) · Тьяго Гомес (2021) · Тьяго Нунес (2021) · Тьяго Гомес (2021) · Сколарі (2021) · Вагнер Мансіні (2021–2022) · Сезар Лопес (2022) · Рожер (2022) · Сезар Лопес (2022) · Ренато Гаушо (2022–)

Ж. А. Брандан (1934) · Амілкар Барбуй (1938) · Лоурейро (1938–1939) · Росс (1940–1941) · Паскоаліно (1942) · К. Кардосо (1943) · Антоніно Тражано (1943–1944) · Росс (1945) · Тражано де Фрейтас (1946) · Лопез (1946–1947) · Росс (1947–1948) · Кінтас (1949) · де Доменіко (1949) · Сілвейра (1950) · О. Брандан (1951–1952) · Лопез (1952–1953) · Айморе Морейра (1953) · Пікабія (1954) · Деліо (1954–1956) · М. Кардосо (1956) · О. Брандан (1957) · Флавіо Коста (1957–1958) · Нена (1958) · О. Вієйра (1959) · Флавіо Коста (1960) · Нена (1961) · Іпожукан (1962) · О. Глорія (1962) · Пауло Еміліо (1962) · Айморе Морейра (1962–1963) · О. Глорія (1963) · Айморе Морейра (1964–1966) · Лопез (1966) · Вілсон (1966–1967) · Бранданзіньйо (1967) · Ф.Нуньєс (1968) · Лула (1968–1969) · Айморе Морейра (1969–1970) · Жуан Авеліно (1970–1971) · Мінеллі (1971–1972) · Вілсон (1972) · Сіліньйо (1972) · О. Глорія (1973–1977) · Урубатан (1977–1978) · О. Брандан (1978–1979) · Жуан Авеліно (1979) · Травальїні (1980–1981) · Пой (1982) · Ж. Вієйра (1982) · Дуарте (1982) · Кандіньйо (1983) · Пой (1984) · Педріньйо (1984) · Нене (1984) · Н. Лопес (1985) · Жаїр Пісерні (1985–1986) · Сімоєш (1986–1987) · Танжоні (1987) · Пауло Еміліо (1987) · Пой (1987–1988) · Зекао (1988) · Форміга (1988) · Роча (1988) · Жаїр Пісерні (1988–1989) · Антоніо Лопес (1989) · Сімоєш (1989) · Леао (1990–1991) · Паска (1991) · Отасіліо (1991) · Галлі (1991) · Женіньйо (1991) · Галлі (1992) · Пой (1992) · Пепе (1993) · Антоніо Лопес (1993) · Кассія (1994) · Фіто (1994) · Пой (1994–1995) · Кабралзіньйо (1995) · Кульпі (1995) · Тейшейра (1996) · Еспіноза (1996) · Едіньйо (1997) · Кандіньйо (1997–1999) · Жуніньйо (1999) · Загалло (1999) · Баптішта (2000) · Лула (2000–2001) · Кандіньйо (2001–2002) · Еду Марангон (2002) · Ж. Нуньєс (2002) · Мартінс (2002–2003) · Ф. Лопес (2003) · Еріберто (2003) · Пауло Комеллі (2004) · Перейра (2004) · Зе Теодоро (2005) · Галлу (2005) · Жиба (2005–2006) · Едіньйо (2006) · Кандіньйо (2006) · Барб'єрі (2006) · Бенацці (2006–2008) · Еспіноза (2008) · Естеван (2008–2009) · Маріо Серджіо (2009) · Бонамігу (2009) · Сімоєш (2009) · Бенацці (2009–2010) · Вадан (2010) · Гуедес (2010) · Жоржиньйо (2011–2012) · Женіньйо (2012) · Шамуска (2013) · Пімента (2013) · Гуто (2013–2014) · Фукс (2014) · Содре (2014) · Вейга (2014) · Сілас (2014) · Бенацці (2014) · Зе Аугусто (2014) · Сілва (2015) · Зе Аугусто (2015) · Содре (2015) · Жуніор Лопес (2015) · Естеван (2015–2016) · Лусена (2016) · Рікардіньйо (2016) · Андерсон (2016) · Жоржиньйо (2016) · Марсіо Рібейро (2016) · Тука (2017) · Естеван (2017) · Мауро Фернандес (2017) · Гусман (2017) · Алвес (2018) · Содре (2018) · Аал (2018) · Мартінс (2019) · Дотті (2019) · Віка (2019) · Зе Марія (2019) · Моасір Жуніор (2020) · Маркіорі (2020–2021) · Алвес (2021) · Суареш (2022) · Мазола Жуніор (2023) · Клейна (2023) · Заго (2023) · Кавалканті (2024–)

«Фламенгу» – Тренери

Технічний комітет (1912–1913) · Карвалью Родрігес (1913) · Технічний комітет (1913–1919) · Карвалью Родрігес (1919) · Технічний комітет (1920) · Платеро (1921) · Телефоне (1921–1922) · Технічний комітет (1923) · Гімарайнс (1924) · Жозе Сеабра (1924–1925) · Бертоне (1925) · Гімарайнс і Бертоне (1926–1928) · Гімарайнс і Кандіота (1929) · Вільямс (1930–1931) · Гімарайнс (1931–1932) · Мілтон Калдас (1932) · Гонсалвіш (1933) · Балдассіні й Матараццо (1933) · Луїш Гама і Мілтон Калдас (1933–1934) · Флавіо Коста (1934–1937) · Кюршнер (1937–1938) · Ілтон Сантос (1938) · Флавіо Коста (1938–1945) · де Алмейда (1946) · Флавіо Коста (1946) · Ернесто Сантос (1947) · де Алмейда (1947) · Жука да Прая (1948) · Жарбас (1948) · Канела (1948–1949) · Ж. Кардозо (1949–1950) · де Алмейда (1950) · Кандіду ді Олівейра (1950) · де Алмейда (1950–1951) · Флавіо Коста (1951–1952) · де Алмейда (1953) · Флейтас Соліч (1953–1957) · де Алмейда (1958) · Флейтас Соліч (1958–1959) · де Алмейда (1959) · Брія (1959–1960) · Флейтас Соліч (1960–1962) · Сейшаш (1962) · Флавіо Коста (1962–1965) · Канегал (1965) · Ренганескі (1965–1967) · Брія (1967) · Айморе Морейра (1967–1968) · Вальтер Міралья (1968) · Тім (1969) · Жуберт Мейра (1969) · Юстріч (1970–1971) · Брія і Канегал (1971) · Флейтас Соліч (1971) · Загалло (1972) · Жуберт Мейра (1972) · Загалло (1972–1973) · Жуберт Мейра (1973) · Загалло (1973) · Жуберт Мейра (1974–1975) · Фронер (1975–1976) · Коутіньйо (1976–1977) · Жайме Валенте (1977–1978) · Жуберт Мейра (1978) · Коутіньйо (1978–1980) · Брія (1981) · Діно Сані (1981) · Карпеджані (1981–1983) · Карліньйос (1983) · Камеріно (1983) · Карлос Альберто (1983) · Франкалаччі (1983) · Клаудіо Гарсія (1983–1984) · Загалло (1984–1985) · Лазароні (1985) · Жуберт Мейра (1985) · Лазароні (1985–1987) · Карліньйос (1987) · Антоніо Лопес (1987) · Карліньйос (1987–1988) · Кандіньйо (1988) · Жуан Карлос Коста (1988) · Теле Сантана (1988–1989) · Жуан Карлос Коста (1989) · Еспіноза (1989–1990) · Жаїр Перейра (1990) · Лушембурго (1991) · Карліньйос (1991–1993) · Жаїр Перейра (1993) · Еварісто (1993) · Л. Жуніор (1993–1994) · Карліньйос (1994) · Едіньйо (1994) · Лушембурго (1995) · Пакета (1995) · Едіньйо (1995) · Аполіньйо (1995) · Жоел Сантана (1996) · Валіньйос (1996) · Л. Жуніор (1997) · Себаштіан Роша (1997) · Аутуорі (1997–1998) · Жоел Сантана (1998) · Баррозо (1998) · Еварісто (1998–1999) · Карліньйос (1999) · Карпеджані (2000) · Карлос Сезар (2000) · Карліньйос (1999) · Маріо (2000–2001) · Карлос Альберто (2001–2002) · Жуан Карлос Коста (2002) · Карлос Сезар (2002) · Леме (2002) · Лула Перейра (2003) · Еварісто (2002–2003) · Нельсінью Баптішта (2003) · Освалдо де Олівейра (2003) · Валдемар Лемос (2003) · Брага (2004) · Андраде (2004) · Пауло Сезар Гусман (2004) · Андраде (2004) · Рікардо Гомес (2004) · Андраде (2004) · Леал (2005) · Андраде (2005) · Кука (2005) · Андраде (2005) · Рот (2005) · Андраде (2005) · Лімінья (2005) · Жоел Сантана (2005) · Аділіо (2006) · Еспіноза (2006) · Валдемар Лемос (2006) · Моасір Перейра (2006) · Ней Франко (2006–2007) · Жоел Сантана (2007–2008) · К. Жуніор (2008) · Кука (2009) · Андраде] (2009–2010) · Рожеріо Лоуренсу (2010) · Баррозо (2010) · Сілас (2010) · Лушембурго (2010–2012) · Жайме де Алмейда Фільйо (2012) · Жоел Сантана (2012) · Д. Жуніор (2012–2013) · Жоржиньйо (2013) · Жайме де Алмейда Фільйо (2013) · Менезес (2013) · Жайме де Алмейда Фільйо (2013–2014) · Ней Франко (2014) · Лушембурго (2014–2015) · Жайме де Алмейда Фільйо (2015) · Крістован (2015) · Освалдо де Олівейра (2015) · Жайме де Алмейда Фільйо (2015) · Рамальйо (2016) · Зе Рікардо (2016–2017) · Жайме де Алмейда Фільйо (2017) · Руеда (2017–2018) · Карпеджані (2018) · Барб'єрі (2018) · Брага (2019) · Саліс (2019) · Жезуш (2019–2020) · Торрент (2020) · Сені (2020–2021) · Маурісіо Соуза (2021) · Ренато Гаушо (2021) · Маурісіо Соуза (2021) · Соза (2022) · Д. Жуніор (2022) · Перейра (2023) · Маріо Жоржі (2023) · Сампаолі (2023–)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сілас&oldid=41375025