Кулигін Олег Борисович
| Кулигін Олег Борисович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
6 серпня 1971 Олександрія | |
| Смерть |
14 вересня 2014 (43 роки) Донецьк, Україна | |
| Поховання | Кропивницький | |
| Псевдо | Шахтар | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| начальник інженерної служби | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
 | ||
.svg){kind=small}
Оле́г Бори́сович Кули́гін (6 серпня 1971, Олександрія, Кіровоградська область — 14 вересня 2014, Донецьк) — капітан Збройних сил України, начальник інженерної служби 3-го окремого полку спеціального призначення. Учасник російсько-української війни, загинув у боях за Донецький аеропорт. Один із «кіборгів».
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Олександрійське СПТУ № 13, здобув вищу освіту у Криворізькому гірничорудному інституті. З 1995 року проживав у Кіровограді з дружиною та двома синами, працював на Інгульській шахті.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Мобілізований, начальник інженерної служби, 3-й окремий полк спеціального призначення.
У вересні брав участь в обороні Донецького аеропорту. За спогадами позивного «Чарлі», командира роти спецпризначення, приблизно 13 вересня Олег Кулигін встановив керовані міни направленої дії неподалік позиції «Єнот», яка була двоповерховою будівлею, вікна якої укріпили мішками з піском. 14 вересня українські підрозділи по проводам привели в дію ці міни, побачивши висування групи противника чисельністю до 5 чоловік до позиції — група була знищена, після цього були повторно встановлені мінні загорожі. Олег Кулигін разом з «Чарлі» були направлені на «Єнот», де взяли безпосередню участь у стрілецькому бою, що розпочався невдовзі. Вели вогонь з бійниць на другому поверсі. «Чарлі» спустився на перший поверх набити магазини, і невдовзі почув по рації про появу пораненого — бійці 93-ї бригади спускали з другого поверху Олега Кулигіна без ознак життя. За словами «Чарлі», куля влучила у рацію на грудях Олега, через яку той керував боєм, куля зрикошетила і пройшла вище пластини бронежилету Темп-3000, вразивши його серце. Із старого терміналу аеропорту на бойовій машині піхоти приїхав Євгеній Подолянчук, Олега Кулигіна було евакуйовано, проте медики не змогли його врятувати.[1]
18 вересня відбулося останнє прощання з Олегом в Кіровограді. Похований на Алеї слави Рівнянського кладовища, 18 вересня в Кіровограді оголошено днем жалоби.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (6 жовтня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.[3]
- Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ярослав Тинченко, Світлана Виговська. Оборона Донецького аеропорту, 2014—2015. Хроніка бойових втрат. Мартиролог. — Київ : НВІМУ, 2020. — С. 17—18.
- ↑ Сьогодні у Кіровограді проводжають в останню путь Олега Кулигіна, який загинув у зоні АТО. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. Процитовано 6 грудня 2014.
- ↑ Указ Президента. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 17 листопада 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кулигін Олег Борисович [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Відео[ред. | ред. код]
- Пам'яті Олега Кулигіна та Євгена Подолянчука [Архівовано 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Валерій Лебідь, 14 вересня 2018
- Капітани (Україна)
- Народились 6 серпня
- Народились 1971
- Померли 14 вересня
- Померли 2014
- Померли в Донецьку
- Поховані в Кропивницькому
- Військовики 3-го окремого полку спецпризначення
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Олександрії