Кіровоградська область
| Кіровоградська область | |
|---|---|
 |
 |
| Герб Кіровоградської області | Прапор Кіровоградської області |
 |
|
| Основні дані | |
| Прізвисько: | — |
| Країна: |  Україна |
| Утворена: | 10 січня 1939 року |
| Код КОАТУУ: | 35000 |
| Населення: | ▼ 1004983 (на 1.10.2011) |
| Площа: | 24588 км² |
| Густота населення: | 40.9 осіб/км² |
| Телефонні коди: | +380-52 |
| Обласний центр: | Кіровоград |
| Райони: | 21 |
| Міста: обласного значення |
4 8 |
| Райони в містах: | 2 |
| Смт: | 27 |
| Села: | 991 |
| Селища: | 19 |
| Селищні ради: | 27 |
| Сільські ради: | 376 |
| Номери автомобілів: | BA |
| Інтернет-домени: | kirovograd.ua; kr.ua |
 |
|
| Обласна влада | |
| 25022, м. Кіровоград, пл. Кірова, 1, Будинок Рад | |
| Веб-сторінка: | http://www.kr-admin.gov.ua |
| Голова ОДА: | Ларін Сергій Миколайович |
| Рада: | Кіровоградська обласна рада |
| Голова ради: | Ковальчук Микола Миколайович |
Кіровогра́дська о́бласть — адміністративно-територіальна одиниця України. Утворена 10 січня 1939 року.[1] Розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України.
Зміст |
[ред.] Географія
[ред.] Площа
Площа становить 24,6 тис.км² (4,1% від території України). Протяжність області з півночі на південь становить майже 148 км, із заходу на схід — 335 км.
[ред.] Рельєф
Область розташовується на південних схилах Придніпровської височини. Таке місцезнаходження обумовлює дуже нерівний горбистий рельєф, на території області знаходиться велика кількість балок і ярів. Дуже актуальною проблемою є водна ерозія ґрунтів. На схилах долин річок Тясмин та Інгулець розповсюджені поля зсувів гірських порід та блоково-пластичне зміщення. Зсуви сформувались на схилах, складених плейстоценовими суглинками потужністю близько 7 м.
[ред.] Ґрунти
Ґрунти області характеризуються високою родючістю. Ґрунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.
У північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумусу 5,0% та середньогумусні із вмістом гумусу трохи більше 5,5%. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені ґрунти.
Для південно-східних районів найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні.
За механічним складом ґрунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров`ї — легко — та середньосуглинисті.
[ред.] Водоймища
Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу. Значущі притоки Дніпра — Тясмин, Інгулець і Цибульник, Південного Бугу — Інгул, Синюха і Синиця.
[ред.] Клімат
Клімат: помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 °C, січня — 5,5 °C. Опади випадають найчастіше влітку і восени у вигляді дощів.
[ред.] Природні ресурси
[ред.] Природно-рекреаційний потенціал
- Заповідник Хутір Надія;
- Заповідник Карпенків край;
- Чорний ліс;
- Дендропарк «Веселі Боковеньки».
Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м'який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.
[ред.] Водні ресурси
Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно [2]) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу.
[ред.] Корисні копалини
Дивись статтю Корисні копалини Кіровоградської області
Мінерально-сировинний потенціал області має понад 340 родовищ корисних копалин, із яких 107 — розробляються. Це буре вугілля, рудна сировина (залізо, нікель), сировина для атомної енергетики (уран), нерудні корисні копалини.
Відкриті в останні десятиріччя золоторудні родовища — основа для створення у майбутньому золотовидобувної та золотопереробної галузі в області. За даними геологів, існує ймовірність відкриття родовищ платини, алмазів, хрому та рідкісних металів.
[ред.] Історія
Кіровоградська область є цікавою і багатою в археологічному плані — тут знайдено викопні пам'ятки, що засвідчують перебування людини на землях сучасної Кіровоградщини з часів пізнього палеоліту[3]. Особливо ж цікавими є знахідки поховань пізнішого часу, наприклад, предмети з розкопок кургану неподалік села Веселівки Новомиргородського району доби бронзи (2 тисячоліття до н. е.). Розкопки поховань, кількість яких обраховується десятками, провадяться не лише на периферії, а й у межах обласного центру — так, у 2000-х сенсаційні знахідки були виявлені в ході розкопок на кіровоградській вулиці Попова[4].
[ред.] Хронологія історичних подій
- 1752 — створено військово-поселенську територію Нову Сербію
- 1754 — засноване місто Єлиcаветград
- 1754 — створення Новослобідського козацький полку
- 1759 — Новослобідські козачі поселення були приєднані до Нової Сербії
- 1764 — скасовані Нова Сербія і Новослобідський козацький полк, їхні території під назвою Єлиcаветинської провінції ввійшли до складу утвореної указом Новоросійської губернії
- 1796 — створено Єлиcаветградський повіт Новоросійської губернії Російської імперії
- 8 жовтня 1802—15 травня 1803 — Єлиcаветградський повіт у складі Миколаївської губернії
- 15 травня 1803—6 січня 1921 — повіт у складі Херсонської губернії
- 1869 — засноване місто Знам'янка, важливий залізничний вузол України
- січень 1918 року — установлення радянської влади
- 6 січня 1921 — Єлиcаветградський повіт входить до Миколаївської губернії УСРР
- 30 грудня 1922 — УСРР входить до складу Радянського Союзу
- 7 березня 1923 — створено Єлисаветградський округ Миколаївської губернії
- 8 липня 1924 — Єлисаветград перейменовано на Зинов'євськ, Єлисаветградський округ — на Зинов'євську округу
- 3 червня 1925 — ліквідовано Миколаївську губернію
- 2 вересня 1930 — створено Зинов'євський район УСРР
- 1934 — місто Зинов'євськ перейменоване на Кірове
- 10 січня 1939 — утворена Кіровоградська область, до якої ввійшли 30 районів: Аджамський, Бобринецький, Велико-Висківський, Витязівський, Добровеличківський, Долинський, Єлисаветградківський, Златопільський, Знам'янський, Кам'янський, Кіровоградський сільський, Компаніївський, Мало-Висківський, Новгородківський, Ново-Архангельський, Ново-Георгіївський, Ново-Миргородський, Ново-Празький, Ново-Український, Олександрівський, Олександрійський, Онуфріївський, Петрівський, Підвисоцький, Піщано-Брідський, Рівнянський, Тишківський, Устинівський, Хмелівський, Чигиринський; м. Кірове перейменоване на Кіровоград
- 4 серпня 1941—8 січня 1944 — німецька окупація
- 1939 — місто Знам'янка віднесене до категорії міст обласного підпорядкування
- 1944 — утворено Червонокам'янський район
- 26 листопада 1946 року — місто Олександрія віднесене до категорії міст обласного підпорядкування
- 7 січня 1954 — Златопільський, Кам'янський і Чигиринський райони ввійшли до Черкаської області
- 15 лютого 1954 року до складу Кіровоградської області включені Вільшанський, Гайворонський, Голованівський та Ульяновський райони Одеської області
- 7 червня 1957 — скасовано Тишківський район
- 25 вересня 1958 — скасовано Великовисківський район
- 21 січня 1959 — скасовано Червонокам'янський район
- 16 липня 1959 — скасовані Аджамський і Підвисоцький райони
- 12 листопада 1959 — скасовані Витязівський, Єлисаветградківський і Піщанобрідський райони
- 1961 — місто Кремгес віднесене до категорії міст обласного підпорядкування
- 1962 — скасовано Новогеоргіївський район, утворено Кремгесівський район
- 30 грудня 1962 — скасовані Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Знам'янський, Компаніївський, Новгородківський, Новомиргородський, Новопразький, Онуфріївський, Рівнянський, Устинівський і Хмелівський райони; міста Гайворон і Новомиргород віднесені до категорії міст обласного підпорядкування
- 4 січня 1965 — відновлені Гайворонський, Голованівський, Знам'янський, Компаніївський, Новгородківський, Новомиргородський райони; міста Гайворон і Новомиргород віднесені до категорії міст районного підпорядкування
- 1967 — утворені Вільшанський, Онуфріївський та Устинівський райони
- 1969 — Кремгесівський район перейменовано на Світловодський
[ред.] Населення
Населення на 1 січня 2005 року становило 1085,7 тис. чол. (2,3% населення України). Середня густота населення — 45,3 чол./км² при 80 чол./км² в Україні.
За даними на 01.04.2009 р. — 1025,5 тис. чол.
В області живуть представники більш ніж 30 національностей.
Українці становлять 90,13%, росіяни — 7,46%, представники інших національностей — 2% населення.
Національний склад населення Кіровоградської області станом на 2001 рік [5]
| № | Національність | Кількість осіб | Відсоток до загальної кількості |
|---|---|---|---|
| 1 | Українці | 1 014 616 | 90,13% |
| 2 | Росіяни | 83 929 | 7,46% |
| 3 | Молдавани | 8 274 | 0,74% |
| 4 | Білоруси | 5 550 | 0,49% |
| 5 | Вірмени | 2 994 | 0,27% |
| 6 | Болгари | 2 205 | 0,20% |
| 7 | Євреї | 1 066 | 0,09% |
| 8 | Цигани | 926 | 0,08% |
| 9 | Азербайджанці | 793 | 0,07% |
| 10 | Поляки | 556 | 0,04% |
| 11 | Iншi | 4 795 | 0,43% |
| Разом | 1 125 704 | 100% |
[ред.] Обласна влада
[ред.] Керівники Кіровоградщини
[ред.] Голови обкомів і обласних рад
| Перші Секретарі обласного комітету КП(б)У: | |
| 1939—1940 | Мірошкін Олександр Якимович |
| 1930—1941 | Горенков Федір Степанович |
| 1944—1949 | Петров Григорій Гаврилович |
| 1949—1950 | Стоянцев Олексій Андрійович |
| 1950—1952 | Позаненко Василь Васильович |
| 1952—1954 | Найдек Леонтій Іванович |
| Перші Секретарі обласного комітету КПУ: | |
| 1954—1955 | Найдек Леонтій Іванович |
| 1955—1963 | Мартинов Федір Гнатович |
| 1963—1964 | Кириченко Микола Карпович |
| 1964—1965 | Дорошенко Петро Омелянович |
| 1965—1967 | Кириченко Микола Карпович |
| 1967—1982 | Кобильчак Михайло Митрофанович |
| 1982—1990 | Самілик Микола Гнатович |
| 1990—1991 | Мармазов Євген Васильович |
| Голови Обласної Ради народних депутатів: | |
| 1990—1992 | Желіба Володимир Іванович |
| лютий—березень 1992 | Сухомлин Микола Олексійович |
| 1992—1994 | Долиняк Володимир Андрійович |
| 1994—1999 | Сухомлин Микола Олексійович |
| 1999—2006 | Сибірцев Василь Іванович |
| 2006-2010 | Сухомлин Микола Олексійович |
| 2010- | Ковальчук Микола Михайлович |
[ред.] Адміністративно-територіальний устрій
Область налічує 21 адміністративний район, 12 міст, із яких 4 міста — обласного значення, 27 селищ міського типу, 991 сільські населені пункти.
[ред.] Економіка
Кіровоградська область по структурі економіки є аграрно-індустріальною.
У структурі валового випуску продукції займають:
- сільське господарство — 32,1%
- промисловість — 28,1%
- транспорт і зв'язок — 11,6%
- житлово-комунальне господарство — 5,1%
- інші галузі матеріального і нематеріального виробництва — 23,1%
[ред.] Промисловість
Дивись статтю Промисловість Кіровоградської області
У структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають харчова промисловість, машинобудування та металообробка, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів. Серед галузей харчової промисловості провідна роль належить цукровому виробництву, в області працює 11 цукрових заводів. У структурі виробництва товарів народного споживання частка продовольчих товарів становить 83%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 254 промислові підприємства, функціонує 455 малих промислових підприємств.
[ред.] Сільське господарство
Кіровоградська область здавна відома як регіон із добре розвинутим сільськогосподарським виробництвом. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого становить 73%, тваринництва — 27%.
Основні зернові культури, що вирощуються в області, — озима пшениця, ячмінь, соя, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка та просо. Значне місце серед технічних культур займає соняшник і цукровий буряк.
У садівництві переважними напрямками є вирощування яблук, груш, слив, вишень і ягідних культур.
Основою тваринництва є розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птиці.
Питома вага виробництва основних видів сільськогосподарської продукції у загальному обсязі її виробництва в Україні становить: по соняшнику — 10%, зернових і зернобобових — 6,7%, цукровому буряку (фабричному) — 5,2%, м'ясу — 3,0%, молоку — близько 2,8%.
Розведенням племінних коней займаються 2 кінні заводи і 2 племінні ферми. Основні породи, що розводяться у кінзаводах і племфермах — чистокровна верхова і українська верхова.
Площа зрошуваних земель у Кіровоградській області становить 51,3 тис. га, з них — 21,2 тис. га міжгосподарських систем
[ред.] Транспорт і зв'язок
Основні залізничні вузли — Знам'янка, Помічна, Гайворон, Долинська. Розвинений автотранспорт. На Дніпрі розвинене судноплавство (пристань Світловодськ). Авіалінії з'єднують Кіровоград із великими містами України.
[ред.] Соціально-гуманітарна сфера
[ред.] Освіта і наука
У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації.
У 2000 р. в області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 — дослідники. Всього чисельність фахівців становить 0,5 тис. осіб, із них із науковим ступенем докторів наук — 17 осіб і кандидатів наук — 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 0,2 тис. осіб, із них 22 доктори і 58 кандидатів наук. В області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.
Фінансування наукових та науково-технічних робіт становить 3,4 млн. грн., у тому числі за рахунок держбюджету — 1,2, власних коштів — 0,9, коштів замовника — 1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн. грн. (у фактичних цінах), основна частина яких — — це науково-технічні розробки (2,7 млн. грн.). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги становлять відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.
Наука та освіта Кіровоградщини, список сайтів
[ред.] Вищі навчальні заклади області
[ред.] Державні
- Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. К. Винниченка
- Державна льотна академія України
- Кіровоградський національний технічний університет (КНТУ)
- Кіровоградський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ (КірЮІ ХНУВС)
[ред.] Недержавні
- Кіровоградський інститут комерції
- Соціально-педагогічний інститут «Педагогічна академія»
[ред.] Культура
Дивись статтю Культура Кіровоградської області
Культура та мистецтво Кіровоградщини, список сайтів
- Обласний Академічний музично-драматичний театр ім. М. Л. Кропивницького
- Ляльковий театр
- Аматорський студентський театр «Резонанс»
- Аматорський англомовний театр «The Little Globe Theatre»
- Кіровоградська обласна філармонія «сайт філармонії»
- Академічний театр музики пісні і танцю «Зоряни» «сайт "Зорян"»
- Кіровоградський обласний художній музей (www.artmuseum.kr.ua)
[ред.] Релігія
Основною релігійною конфесією на території області є християнство, що з'явилося тут, вірогідно, ще в часи Київської Русі.
[ред.] Православ'я
Православ’я на території сучасної Кіровоградської області остаточно утвердили запорізькі козаки, що ревно захищали свою віру, зводили і прикрашали православні храми. Після входження цих територій до Російської Імперії та юрисдикційного перепідпорядкування Київської митрополії Московському патріархату, на території Новослобідського козацького полку була побудована Єлисаветградська фортеця. В околицях фортеці стали селитися переселенці — більшість з яких були православними або старообрядцями. Згодом фортеця перетворилася на місто Єлисаветград. До 1757 року територія області відносилася до Київської митрополії, потім переважно до Переяславської єпархії, а з 1775 до Словенської (згодом названа Катеринославською) єпархії. Із 1796 року ці землі увійшли до складу Херсонської єпархії. У 1880 році при Херсонській єпархії було відкрито Єлисаветградське вікаріатство. Після революції Православ’я в регіоні, як і всюди в Україні, зазнало великих гонінь, було вбито і заслано безліч віруючих, священиків і єпископів. У 1942—1944 роках існувала Єлисаветградська єпархія Української автокефальної православної церкви. 1947 року було створено Кіровоградську єпархію Українського екзархату Російської православної церкви, що з 1991 року стала єпархією Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року вона стала відповідати межам області, а в 2007 східні райони області були виділені в окрему Олександрійську єпархію. Згодом була також створена Кіровоградська єпархія Української православної церкви Київського патріархату.
Станом на 1 січня 2009 року в області Українська православна церква (Московського патріархату) мала дві єпархії, де налічувала 212 парафій та 2 монастирі з 28 ченцями і черницями, 175 священнослужителів, 28 недільних шкіл та 7 періодичних видань. Українська православна церква Київського патріархату мала одну єпархію із 72 парафіями, одним монастирем без ченців, 23 священнослужителя, 5 недільних шкіл та 2 періодичні видання. Українська автокефальна православна церква мала 10 парафій та 4 священнослужителя. Старообрядці мали 4 громади та 2 священнослужителя. Інша православні релігійні організації — 3 громади і 3 священнослужителя[8].
[ред.] Протестантизм
Станом на 1 січня 2009 року в області були найбільш поширені такі протестантські організації:
- Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів — 1 управління, 92 громади, 2 місії, 50 недільних шкіл, 94 священнослужителя.
- Всеукраїнський союз церков християн віри євангельської-п'ятидесятників — 1 управління, 53 громади, 1 місія, 15 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 60 священнослужителів.
- Українська уніонна конференція церкви адвентистів сьомого дня — 26 громад, 8 недільних шкіл, 1 періодичне видання, 27 священнослужителів.[8]
[ред.] Католицизм
1 січня 2009 року в області налічувалося 4 громади і 3 священнослужителі Греко-католицької церкви та 3 громади, 1 недільна школа і 4 священнослужителі Римо-католицької церкви.[8]
[ред.] Інші релігії
В області діють громади й інших релігій: іудейські, мусульманські тощо.
[ред.] Спорт
Спорт та дозвілля у Кіровоградщині, список сайтів
[ред.] Туризм
Дивись статтю Рекреаційні ресурси Кіровоградської області
На 2010 рік в області було 18 готелів, із зальною кількістю номерів 859[9]
Найцікавіші об'єкти туризму:
- Залишки укріплень Чорноліського городища VII ст. до н. е.;
- Фортеця святої Єлисавети XVIII ст.;
- Комплекс кавалерійського юнкерського училища XIX ст.;
- Свято-Покровська церква 1849 р.;
- Грецько-Володимирська церква (Кафедральний Собор) XIX ст.;
- Хрестовоздвиженська церква — усипальниця Раєвських 1833—1855 р.;
- Колишній власний будинок — архітектурний зразок міського помешкання кінця XIX ст.;
- Комплекс лікарні Св. Анни Червоного Хреста — неоросійський стиль XIX-ХХ ст.;
- Краєзнавчий музей — приватний будинок у стилі модерн 1885—1905 рр.;
- Синагога XIX ст.; Колишня гімназія 1891—1898 рр.; Міська лікарня1910-1913 рр.;
- Колишній театр 90-х років XIX ст.;
- Свято-Вознесенська церква 1898—1912 рр.;
- Свято-Миколаївська церква 1853—1873 рр.;
- Онуфріївський парк XVIII ст.
[ред.] Засоби масової інформації
[ред.] Відомі люди
[ред.] В області народились
- Маринич Олександр Мефодійович (1920) — географ-геоморфолог, член-кореспондент НАН України.
- Авдієвський Анатолій Тимофійович (1933) — хоровий диригент, композитор, народний артист СРСР (1983)
- Пестушко Костянтин Юрійович (псевдонім Кость Степовий-Блакитний; 1898 — 1921) — військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
 |
Портал «Кіровоградщина» |
|---|
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР»
- ↑ За даними Кіровоградського обласного управління меліорації і водного господарства
- ↑ Верменич Я. В. Кіровоградська область // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007., стор. 332
- ↑ Тетяна ЮЛЬСЬКА А тепер — човен // «Вечірня газета», 2004
- ↑ «Всеукраїнський перепис населення 2001 року». http://2001.ukrcensus.gov.ua/rus/results/nationality_population/. Процитовано 21 вересня 2011.(рос.)
- ↑ Згідно з Указом Президента України від 17 вересня 2009 року № 757, з 22 вересня Мовчан Володимир Петрович приступив до виконання повноважень голови Кіровоградської обласної державної адміністрації
- ↑ http://www.pravda.com.ua/news/2010/04/6/4914770/
- ↑ а б в Мережа церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2009 року.
- ↑ http://www.kr.ukrstat.gov.ua/stat_inf_rik_turizm.htm
|
||||||||||
|
Міста і смт Кіровоградської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Бобринець · Гайворон · Долинська · Знам'янка · Кіровоград · Мала Виска · Новомиргород · Новоукраїнка · Олександрія · Помічна · Світловодськ · Ульяновка | |
| Смт: | Балахівка · Вільшанка · Власівка · Голованівськ · Димитрове · Добровеличківка · Єлизаветградка · Завалля · Знам'янка Друга · Капітанівка · Компаніївка · Лісове · Молодіжне · Нова Прага · Новгородка · Нове · Новоархангельськ · Олександрівка · Онуфріївка · Павлиш · Пантаївка · Петрове · Побузьке · Приютівка · Салькове · Смоліне · Устинівка | |
|
|||||||||||
