Кулуар

Кулуар

Кулуар у Вікісховищі

Кулуар Штайнерне-Рінне, вид з півночі, між вершинами Предіґтштуль (ліворуч) і Флайшбанк (праворуч); Кайзерські гори (Австрія).

Червоний кулуар у польських Західних Татрах

Кулуа́р (від фр. couloir — «прохід» або «коридор») — улоговина у схилі гори, спрямована вниз за напрямом течії води. Широка у верхній частині, звужується внизу.

Різновиди кулуарів:

• льодові — загладжені камінням і снігом, з щільним льодом.
• снігові — визначають шляхи скидання снігу, а отже, лавин.
• скельні — шляхи скидання води і каміння.

Етимологія

Термін «кулуар» — це галліцизм, тобто запозичення з французької мови. Його поширення відбулося під впливом публікацій французькою й англійською мовами, причому в останньому випадку термін було перейнято з оригінальним французьким написанням іще ⅩⅨ століття.

В українській мові є визначення, які можуть приблизно виражати те саме поняття, що в першоджерелі, як-то яр, ущелина чи перевал, однак термін «кулуар» відноситься саме до високогірних районів. Українською можна також перекласти безпосередньо як прохід чи коридор.

Геологія

Кулуар може бути ущелиною або вертикальною тріщиною з дуже крутими стінками крізь твердий гірський масив або у льодовику. Попри те, що кулуари часто обмежені прямовисними скельними стінами, вони також можуть бути менш чітко окресленими і часто є простим схилом або переривчастим осипищем, що тягнеться схилом гори в оточенні дерев або інших природних утворень. Кулуари значніші в зимові місяці, коли вони можуть заповнятися снігом і льодом, та стають пологішими, ніж у теплу пору, коли більша частина снігу і льоду може відступити. Ця фізична особливість робить використання кулуарів популярним як для альпінізму, так і для екстремального катання на лижах.

Значення для зимового спорту

Якщо в Сполучених Штатах Америки такі особливості рельєфу не є поширеними на гірськолижних курортах, то в Європі вони значно поширеніші. Кулуари зазвичай вважаються позатрасовими маршрутами і тому не відзначаються на мапах гірськолижних схилів. Однак ісунють винятки:

Кулуар Корбета, Вайомінґ

• Великий кулуар (фр. Grand Couloir) у Куршавелі — неодноразово змінював класифікацію, але наразі класифікується як чорна траса за французькою класифікацією складності;
• Масив Масізо (фр. Macizo) хребта Монблан з численними відомими, знаменитими і часто відвідуваними кулуарами;
• Кулуар Ґервасутті (фр. Couloir Gervasutti);
• Кулуар Бреш-Муан-Нонн (фр. Brèche Moine-Nonne);
• Кулуар Шевальє (фр. Couloir Chevalier) гори Петіт-Еґюй-Верт, хребет Монблан;
• Кулуари Космік (фр. Couloirs Cosmiques);
• Кулуар Корбета (англ. Corbet's Couloir) гірськолижного курорту «Джексон-Гоул», штат Вайомінґ;
• Кулуар Ненсі (англ. Nancy's Couloir) гірськолижного курорту «Шуґар-Боул», штат Каліфорнія;
• Кулуари гірськолижного курорту «Біґ-Скай», штат Монтана;
  • Траса «Великий кулуар» (англ. Big Couloir) з кутом в 50 градусів і протяжністю близько 300 метрів є однією з найскладніших трас у США;
  • «Малий кулуар» (англ. Little Couloir), менш відома траса, розташована поряд з Великим кулуаром, із іще крутішим ухилом від 55 до 60 градусів та входом під кутом близько 59 градусів.
• Кулуар Экстрим (англ. Couloir Extreme) на горі Блеккомб-Пік, курорт Вістлер, провінція Британська Колумбія;
• / Кулуар Нортона (англ. Norton Couloir), також Великий кулуар, на Північній стіні гори Джомолунґма (Еверест). 2001 року першим цією трасою спустився французький сноубордист Марко Сіффреді.