Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яр на теренах Придніпровської височини (Україна, Кіровоградська область)
Яр (Бразилія, штат Сан-Паулу, муніципалітет Аваре)
Яр (Україна, Харківська область)
Яр на теренах заповідного об'єкту "Буданова гора" (Росія, Саратовська область)

Яри (нім. erosionsrinne, gully, англ. gully, фр. ravine, пол. wąwóz, рос. овраги, сербськ. вододерина) — флювіальні форми рельєфу; глибокі, широкі й достатньо протяжні крутосхилі долини V-подібної форми, які виникають внаслідок ерозії пухких гірських порід тимчасовими лінійними водотоками під час потужних опадів, танення снігу, льоду чи льодовиків. Залежно від місць формування, яри бувають донними (вкладеними, вторинними) чи бічними (первинними, вихідними).

Утворення ярів[ред.ред. код]

Утворення ярів пов’язане з руйнуванням пластів пухких осадових порід (лесів, глин, вапняків та ін.) тимчасовими лінійними водотоками, що виникають на схилах крутизною більше 3-5 градусів внаслідок випадіння дощів, танення снігу, льоду чи льодовиків на сумежних теренах. Крім найближчих схилів, каналами надходження стічних вод до ярів є мережі інших ерозійних форм, що сполучаються з їхніми долинами: лощин, ерозійних борозен, ерозійних вимоїн (водориїв) та ін. Крім того, загальною умовою наявності текучих вод на земній поверхні є відповідна структура та рухи корінних кристалічних порід фундаменту території. Часто фундамент є розбитим численними розламами, що породжують появу тектонічних блоків між ними. Відтак, під час вертикальних переміщень цих блоків виникають суттєві перепади висот на поверхні. Рівнини набувають хвилястих обрисів, а по утвореним схилам починається активний стік. Там, де крутизна схилів стає більшою за 3-5 градусів, площинний стік переходить у лінійний. Змив крихких гірських порід перетворюється у розмив. З'являється ерозія, а значить і відповідний генетичний ряд форм рельєфу: лощини - борозни - вимоїни - яри - балки - річкові долини. Яри припиняють свій ріст, а згодом й існування або досягаючи базису ерозій (рівня підземних вод, глибини залягання міцних кристалічних порід фундаменту, тальвегу сусідньої долини тощо), або внаслідок застосування проти них спеціальних технічних засобів (заліснення схилів, загортання ярів гравієм тощо), або внаслідок глобальних змін клімату у бік появи більш посушливих умов. У першому випадку вони перетворюються на річкові долини чи балки, у інших двох - старіють і заростають.

Сприятливі умови для утворення ярів[ред.ред. код]

  • відсутність або розріджений стан рослинності;
  • наявність потужних пластів крихких гірських порід (лісів, суглинків, глин, пісковиків тощо.);
  • наявність земель з деградованим ґрунтово-рослинним покривом (орні землі, пасовища, ґрунтові дороги, стежки тощо);
  • раптові опади чи сніготанення;
  • переважання в рослинному покриві трав’янистих форм над чагарниковими і деревними;
  • відсутність природних перешкод для поверхневих водотоків у вигляді масивів чагарників, лісів, тощо. Чи штучних загород у формі лісосмуг, дорожних насипів, чи ін. утворень.

Ідентифікаційні ознаки ярів[ред.ред. код]

  • від’ємна конфігурація у просторі;
  • загальний ухил долин від вершин до гирлових частин;
  • відсутність в тальвегах сталих водотоків;
  • чітка зміна основних складових елементів: схилів і днищ; наявність виразних бровок;
  • наявність на дні пролювіальних відкладів (часто, у формі шлейфів - видовжених залишків грязьових потоків);
  • несприятливі умови для заростання рослинністю на ранніх стадіях розвитку (особливо, на схилах);
  • легка заболоченість днищ у періоди випадіння опадів чи танення снігу;
  • відслонення на схилах підґрунтових гірських порід;
  • не слід ідентифікувати яри за назвами природних об’єктів, оскільки часто, те, що з точки зору геоморфології є яром, на побутовому рівні називають словами "балка", "круча", "урвище" і т. д.

Просторові параметри ярів[ред.ред. код]

  • глибина - кілька десятків метрів (пересічно 10 - 20 м, рідше - до 100 м);
  • ширина - кілька десятків метрів (пересічно 20 - 50 м);
  • протяжність - десятки і сотні метрів;
  • профіль - V-подібний, на зрілих стадіях - коритоподібний;
  • конфігурація - відкрита, лінійна або звивиста (часто, з утворенням дендритного (деревовидного) малюнку у плані).
Яр "Балабанівська балка" (Україна, Харківська область) // фото Vizu
Лісовий Яр (Польща, Новий Сонч) // фото PrzemekL
Лісовий Яр в Карпатах (масив Низькі Бескиди, Польща)

Просторове поширення ярів[ред.ред. код]

Яри, як і інші флювіальні форми рельєфу, широко розповсюджені у горах і на рівнинах, що перебувають в умовах достатнього атмосферного зволоження. Виразнішими вони є на рівнинах денудаційних, де кристалічні породи фундаменту близько підступають до денної поверхні, а розлами у них формують складну блокову структуру, що чітко віддзеркалюється в рельєфі. Яри мають деякі регіональні відмінності. Скажімо, яри Рівнинного Криму чи Подільської височини, де основними осадовими породами є малосипкі вапняки і гіпси, є переважно вузькими і глибокими. Яри Придніпровської височини - широкі, неглибокі й плоскодонні (близьке залягання кристалічних порід фундаменту (першочергово, гранітів) не дозволяє їм сильно врізатися).

В Україні яри найпоширеніші у лісостеповій і степовій ландшафтних смугах. Хмілянський яр — найбільший в Україні, завдовжки понад 8 км і завглибшки 70 м виник поблизу Канева (Черкаська область)[1].

Наступна таблиця вказує на динаміку ярів в Україні (в 1000 га):

Зони 1965 1970 1975 1980 1983
Полісся 20,7 13,8 9,3 8,6 8,2
Лісостеп 137,3 118,5 98,4 85,1 79,4
Півн. Степ 82,7 77,6 78,8 73,8 73,0
Півд. Степ 70,0 82,2 82,5 80,7 79,9
Карпати 13,4 12,5 14,6 19,7 18,5
Разом 324,1 304,6 283,6 267,9 259,0

З 1965 року яружні площі в Україні зменшуються, особливо на Поліссі та в Лісостепу, натомість вони зростають у Південному Степу та в Карпатах.

Яри завдають шкоди сільському господарству. Для захисту перед дальшим поширенням ярів насаджують ліси, запроваджують протиерозійне землевпорядкування тощо. Приблизно 3/4 ярів в Україні заліснені, найбільше в Карпатах, у Криму і на Поліссі.

Відомі яри[ред.ред. код]

  • Бабин Яр — урочище на північно-західній околиці Києва, місце масових розстрілів населення України під час Другої Світової війни;
  • Холодний яр - система ярів і балок на півдні Черкаської - півночі Кіровоградської областей, - місце перебігу низки видатних історичних подій української історії ("Гайдамаччина", діяльність антибільшовицьких формувань "Холодноярської республіки" та ін.).
Бабин Яр (Україна, Київ, 26.09.1943). // аерофотозйомка Люфтваффе
Бабин Яр (Україна, Київ, листопад 1943 р.) // фото закордонного журналіста

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Домаранський А.О. Основи геоморфології: тестові завдання. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2010. - 137 с.
  2. Стецюк В. В., Ковальчук І. П. Основи геоморфології: навч. посібник. - К.: Вища школа, 2005. - 495 с.
  3. Бондарчук В. Г. Основы геоморфологии. - М.: УЧПЕДГИЗ, 1949. - 320 с.
  4. Эдельштейн Я. С. Основы геоморфологии. - М.:ГОСГЕОЛИЗДАТ, 1947. - 399 с.
  5. Щукин И. С. Общая геоморфология. - М.: Изд. Московского университета, Т. 1. - 1960. - 615 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Булава Л. М. Фізична географія України. 8 клас: Підручник. — Харків.: Ранок, 2008. с. 224. ISBN: 978-966-1598-02-6


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.