Кучкін Олексій Вікторович
| Олексій Кучкін | |
|---|---|
 Старший солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
22 березня 1995 Первухинка, Богодухівський район, Харківська область, Україна |
| Смерть |
15 січня 2020 (24 роки) Авдіївка, Донецька область, Україна |
| Псевдо | «Кучкіс» |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2016-2020 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Механізовані війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| Командир відділення | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Олексі́й Ві́кторович Ку́чкін (Василевський) (1995—2020) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 1995 року в селі Первухинка (Богодухівський район, Харківська область). Почав працювати ще у шкільні роки — коли помер батько. Олексій власне і заробив на похорон свого батька. Роботи не цурався; працював на пилорамі та зварником.
31 травня 2016 року вступив на військову службу за контрактом. Від 22 серпня 2016-го проходив службу на посаді стрільця — у 133-му окремому батальйоні охорони та обслуговування ОК «Схід». Зі своїм коханням познайомився під час служби. Переїхав до неї в Карнаухівку, де прожив два роки. 12 грудня 2019 року одружився. Після весілля Олексій змінив своє прізвище на прізвище дружини й став Василевським — хотів усиновити її дитину.
З 2019 року — старший солдат, старший стрілець механізованого відділення механізованого батальйону 92-ї бригади.
15 січня 2020 року під час чергування на ВОП в промзоні міста Авдіївка у післяобідню пору зазнав кульового поранення обличчя внаслідок пострілу ворожого снайпера з напрямку селища Каштанове. Його діставили до лікарні, але врятувати життя не вдалося.
18 січня 2020-го похований у Кам'янському — на Алеї Слави військового цвинтаря Соцміста[2].
Без Олексія лишилися мама, брат, дружина та її син.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року за «самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[3]
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 15 січня[4][5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На фронті загинув 24-річний Олексій Кучкін
- ↑ У Кам'янському попрощалися з загиблим земляком. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 7 квітня 2020 року № 131/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 15 січня на YouTube
Джерела[ред. | ред. код]
- Кучкін Олексій Вікторович [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Живіть у пам'яті людській
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 22 березня
- Народились 1995
- Уродженці Богодухівського району
- Померли 15 січня
- Померли 2020
- Померли в Авдіївці
- Військовики 92-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни-учасники російсько-української війни (з 2014)
- Поховані в Кам'янському