Кушнір Антон Ярославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кушнір Антон Ярославович
Народився 21 лютого 1979(1979-02-21) (45 років)
Чернігів
Місце проживання Київ
Діяльність флейтист, педагог
Відомий завдяки засновник і творчий керівник ансамблю солістів «Solo Плюс»
Alma mater Національна музична академія України імені Петра Чайковського
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Титул доктор філософії
Батько Ярослав Володимирович Кушнір, викладач
У шлюбі з Пухлянко Марія Євгенівна, піаністка
Діти має двох синів

Анто́н Яросла́вович Кушні́р (нар. 21 лютого 1979(19790221), Чернігів) — український флейтист і педагог, лауреат міжнародних конкурсів, засновник і творчий керівник ансамблю солістів «Solo Плюс» Національної музичної академії України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Чернігові 21 лютого 1979(19790221) року.

Закінчив Луганський коледж культури та мистецтв (клас свого батька Я. В. Кушніра). Також навчався у Донецькій консерваторії (1998; клас Л. К. Шершньової) і в Королівській консерваторії музики (Льєж, Бельгія; 2000; клас Д.-П. Жюстіна). Закінчив Національну музичну академію України (2004; клас професора В. С. Антонова), а також аспірантуру при ній (2007, клас Л. С. Цвірко та Є. О. Басалаєвої). 2013 року здобув ступінь кандидата мистецтвознавства. Удосконалював майстерність у Варшаві в Музичному університеті Фридерика Шопена (2008, клас Ельжбети Дастиш-Шварц).

2004 року разом із Марією Пухлянко заснував ансамбль солістів «Solo Плюс».

Викладає в Національній музичній академії України імені Петра Чайковського (клас флейти, камерного ансамблю; кафедра дерев'яних духових інструментів), з 2018 - декан оркестрового факультету.

Співпрацював з Чернігівським академічним симфонічним оркестром «Філармонія», Національним Президентським оркестром України, з 2018 є артистом Академічного симфонічного оркестру Національної філармонії України.

У дуеті з піаністкою Марією Пух­­лянко, у складі ансамблю солістів «Solo Плюс» вперше виконав твори сучасних українських композиторів: О. Безбородька, В. Вишинсь­­кого, А. Кармазіна, Б. Кривопуста, Я. Кушніра, Ю. Іщенка та ін.

Здійснює наукові дослідження, є дослідником творчої діяльності флейтиста і педагога Олександра Химиченка (1856—1947)[1], має близько 20 публікацій присвячених історії та методиці виконавства на флейті.

Має записи, що увійшли до фонду Українського радіо.

Досягнення[ред. | ред. код]

  • Лауреат 1-ї премії XV Всеукраїнського конкурсу виконавців на духових інструментах (Донецьк, 1998)
  • Лауреат 1-ї премії Міжнародного конкурсу «Мистецтво 21 століття» (Ворзель, 2003, 1-ша премія)
  • Лауреат програми Українського фонду культури «Нові імена» (Київ, 2003)
  • Дипломант «World Music Con­­test» (Керкраде, Нідерланди, 2006)
  • Дипломант Міжнародного конкурсу «Jeunnesses Musicales» (Румунія)

Праці[ред. | ред. код]

  • Історія кафедри духових інструментів НМАУ імені П. І. Чайковського в портретах особистостей // Науковий вісник Національної музичної академії України. — К., 2011. — Випуск 93.
  • Специфіка формування репертуару епохи романтизму у виконавській діяльності представників київської флейтової школи // Там само. — Випуск 102.
  • Проблематика розвитку флейтового виконавства на пост­­радянському просторі (на прикладі Київської флейтової школи) // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. — К., 2012. — Випуск 2.
  • Питання виховання морально-етичних якостей у дослідженнях видатних флейтистів // Науковий вісник Національної музичної академії України. — К., 2013. — Випуск 100.
  • Київська флейтова школа: теоретичний, історичний, виконавський аспекти / Дисертація канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 — муз. мистецтво. — Київ, 2012. — 197 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коли упала зірка музиканта Олександра Химиченка… (відео). Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]