Кібенок Віктор Миколайович
| Віктор Миколайович Кібенок | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
17 лютого 1963 смт. Іванівка, Іванівський район (Херсонська область), Херсонська область, Українська РСР, СРСР | |||
| Помер |
11 травня 1986 (23 роки) | |||
| Поховання | Митинський цвинтар | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Діяльність | Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, пожежник | |||
| Військове звання | лейтенант і military ranks, special ranks and class rates in Russiad | |||
| Нагороди |
| |||
Ві́ктор Микола́йович Кібено́к (17 лютого 1963, смт Іванівка — 11 травня 1986, Москва) — один з перших ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року. Лейтенант внутрішньої служби. Герой Радянського Союзу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 17 лютого 1963 року в селищі Іванівка Іванівського району Херсонської області[1].
У 1984 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР. Служив Начальником караулу 6-ї воєнізованої пожежної частини Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому по охороні міста Прип'ять. Разом з іншими пожежниками брав участь в гасінні пожежі на ЧАЕС у перші години після вибуху. Отримав велику дозу радіації, був доправлений до 6-ї клінічної лікарні в Москву, де і помер 11 травня 1986 року. Похований на Митинському цвинтарі.
26 квітня 1986 року. приблизно в 1 год. 23 хв. 47 с. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. В результаті вибуху виникло понад 30 осередків пожежі, порушилася обшивка реактора та завалилася частина споруди машинного залу. Перший караул пожежної частини з охорони АЕС під командуванням лейтенанта Володимира Правика прибув до місця катастрофи менше ніж за три хвилини після тривожного сигналу. Вогонь став поширюватися у бік сусіднього третього блоку, загрожуючи дістатися машинної зали, в якій біля кожної турбіни стояли великі ємності з маслом, а також захопити кабельні тунелі, що призвело б до порушення системи управління і захисту всієї станції.
Через п'ять хвилин після першого караулу на допомогу прибув підрозділ СВПЧ-6 на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. У другу розвідку вони пішли удвох з Володимиром Правиком з яким разом навчалися у Черкаському пожежно-технічному училищі МВС СРСР. Найстрашнішим випробуванням у боротьбі з вогнем стало розпечене бітумне перекриття машинної зали. І це був реальний нестерпний біль. Пожежники брали рукавицями шматки графіту, який залишився після вибухів, і скидали його з даху. Ступаючи в розплавлений бітум, затоптували невеликі вогнища. Кипляча маса заливала ноги, і потім шкіра сходила разом з чоботами. Розвідка В. Правика і В. Кібенка стала розвідкою боєм і поклала початок перемозі пожежників над вогнем і атомом.[2]
Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]
- На честь Кібенка названі Вулиця Кібенка і Героїв Чорнобиля (до яких належить Віктор Кібенок) у місті Черкаси.
- Також вулиця Кібенка у містах Боярка, Вараш, Сквира, Ямпіль, смт Іванівка.
- Бюст Віктору Кібенку встановлений на місці меморіалу Героям Чорнобиля в рідному для Віктора виші — Черкаському інституті пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля[3]. В Народному музеї Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля зберігаються особисті речі героя періоду його навчання у виші.[4]
- 26 квітня 1987 року у смт. Іванків на Київщині за рішенням Київської обласної ради встановлений пам'ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку. Погруддя виготовлене з бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю. Д. Підгородецький, скульптор Павло Кальницький.
- 23 квітня 2010 року на малій батьківщині В. Кібенка — у селищі Іванівка (Херсонська область) — за ініціативи Іванівської районної ради спілки «Чорнобиль», райвідділу МНС та селищної ради встановлена меморіальна дошка з написом «На цьому місці у будинку проживав учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції Герой Радянського Союзу Кібенок Віктор Миколайович».
У Кінематографі[ред. | ред. код]
Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986—1988).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Герой Радянського Союзу (1986, посмертно).
- 26 квітня 1996 року за виняткову особисту мужність і самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — зіркою «За мужність» (посмертно).
Джерела[ред. | ред. код]
- П. П. Соса, С. І. Кривенко, В. Б. Страшевич. Вулиці Черкас. Історичний нарис. Черкаси, 1997.
- Указ Президента України № 297/96 від 26 квітня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — зіркою „За мужність“»
- Сайт МНС України."На Херсонщині відкрита меморіальна дошка герою-чорнобильцю"
- Кібенок [Архівовано 18 липня 2013 у Wayback Machine.]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Свідоцтво про народження Віктора Кібенока
- ↑ Черкаський інститут пожежної безпеки - Історія інституту (випускники). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 30 червня 2021.
- ↑ Єренкова С. І полетіли в небо голуби – Науково-освітній портал ДСНС України. 29.04.2006. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 29 липня 2021.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
| |||||||
- Народились 17 лютого
- Народились 1963
- Уродженці Іванівського району Херсонської області
- Померли 11 травня
- Померли 1986
- Померли в Москві
- Поховані на Митинському кладовищі
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена «За мужність» (зірка «За мужність»)
- Ліквідатори аварії на ЧАЕС
- Померли від променевої хвороби
- Випускники Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля
- Люди, на честь яких названо вулиці