Лазурець
| Лазурець | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Зграя лазурців (Непал)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Grandala coelicolor Hodgson, 1843 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лазуре́ць[2] (Grandala coelicolor) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Мешкає в Гімалаях, Тибеті і Китаї. Це єдиний представник монотипового роду Лазурець (Grandala).
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 19-23 см, вага 38-52 г. виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають яскраве, лазурово-синє забарвлення. Крила, хвіст, дзьоб і лапи чорні, між дзьобом і очима чорні смуги. Самиці мають коричнювато-сіре забарвлення, поцятковане білими плямками, гузка і надхвістя блакитні, на крилах білі смуги. Забарвлення молодих птахів подібне до забалення самиць, однак гузка і верхні покривні пера хвоста у них не блакитні. Лазурцям притаманне м'яке цвірінькання і щебет.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Лазурці поширені від Пакистану до Бутану та від сходу Цинхаю і північного заходу Ганьсу до північного Юньнаню. Влітку лазурці зустрічаються набагато вище верхньої межі лісу, на висоті від 3900 до 5500 м над рівнем моря, де вони живуть на гірських луках, на скелястих вершинах гір і осипах, в заростях високогірних чагарничків. Взимку гірські популяції мігрують в долини, зокрема в північну М'янму, на висоту від 300 до 4300 м над рівнем моря, рідко на висоту нижче 2000 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Лазурці часто утворюють великі зграї. Вони живляться комахами і ягодами, шукають їжу переважно на землі. Восени вони також живляться плодами в садах. Сезон розмноження триває з травня по липень. Гніздо чашоподібне, зроблене з сухої трави, встелене мохом і пір'ям, розміщується на виступі скелі. В кладці 2 зеленуватих яйця, поцяткованих пурпуровими плямками.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Лазурець -
Зграйка лазурців (Непал) -
Пара лазурців
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Grandala coelicolor. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Thrushes. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Recordings at Xeno-Canto [Архівовано 20 листопада 2021 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |