Лайман Спітцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лайман Спітцер
Lyman Strong Spitzer, Jr.
Lyman Spitzer.jpg
Народився 26 червня 1914(1914-06-26)
Толідо (Огайо)
Помер 31 березня 1997(1997-03-31) (82 роки)
Принстон
Громадянство Сполучені Штати Америки
Національність американець
Галузь наукових інтересів астрономія, фізика
Заклад Єльський університет
Колумбійський університет
Принстонський університет
Alma mater Єльський університет
Кембриджський університет
Принстонський університет
Вчене звання професор
Відомий завдяки: дослідження формування зірок та фізики плазми,
просування космічних телескопів
Нагороди медаль Кетрін Брюс (1973),
медаль Генрі Дрейпера (1974),
Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1978),
Національна наукова медаль США (1980)

Лайман Спітцер (англ. Lyman Strong Spitzer, Jr.; 26 червня 1914(19140626)31 березня 1997) — американський астроном і фізик, член Національної АН США (1952).

Наукова біографія[ред.ред. код]

Родився в Толідо (штат Огайо). У 1935 закінчив Єльський університет, продовжував освіту в Кембриджському (Англія) і Принстонському університетах. У 1938-1939 працював у Гарвардському університеті, в 1939-1942 викладав астрономію і фізику в Єльському університеті. У роки Другої світової війни займався дослідженнями з військової тематики у Колумбійському університеті, в 1946-1947 — професор астрономії Єльського університету, з 1947 — професор астрономії Принстонського університету і директор університетської обсерваторії. У 1953-1966 очолював Лабораторію фізики плазми в Принстонському університеті.

Основні наукові роботи присвячені зоряній динаміці, фізиці міжзоряного середовища і зоряних атмосфер, фізиці плазми. У ранніх роботах розглянув низку питань утворення спектральних ліній, зокрема теорії некогерентного розсіяння світла в зоряних атмосферах і уширення ліній тиском; виконав детальний аналіз атмосфер M-надгігантів α Оріона і α Геркулеса, вперше звернув увагу на аномальне поле швидкостей в атмосферах цих зірок, яке згодом було інтерпретовано А.Дейчем як витікання речовини з них. Довів неспроможність гіпотези утворення Сонячної системи при проходженні зірки поблизу Сонця, показавши, що речовина, що вціліла від Сонця, не зможе сконденсуватися і утворити планети і розсіється в просторі внаслідок переважання в ньому сил внутрішнього тиску над силами самогравітації. Досліджував еволюцію сферичного самогравітуючої хмари точкових мас; показав, що зірки в таких скупченнях поступово набувають швидкість, що перевищує критичну, і залишають скупчення. Визначив рівноважні температури в міжзоряних хмарах іонізованого і нейтрального водню, вперше здійснив обрахунок нагрівання міжзоряного газу космічними променями. Вивчив хімічний склад міжзоряних хмар, зокрема вміст у них літію та берилію; розглянув такі питання фізики міжзоряного середовища, як утворення молекул, орієнтація частинок пилу, зв'язок газових і пилових хмар, динаміка взаємодії зірок і газових хмар. Висловив припущення про існування протяжної гарячої «галактичної корони» навколо нашої Галактики і про те, що в аналогічних коронах навколо далеких галактик можуть утворюватися сильно зміщені в червону сторону лінії поглинання, які спостерігаються в спектрах деяких квазарів. Розглянув процеси конденсації речовини в ядрах галактик і утворення щільних ядер, що містять масивні зірки. Висловив припущення про те, що часті зіткнення зірок у таких надщільних ядрах, в результаті яких звільняється величезна кількість енергії, можуть пояснити високі світності ядер сейфертівських галактик і квазарів.

Виконав ряд фундаментальних досліджень з фізики плазми та керованого термоядерного синтезу. Запропонував систему утримання гарячої плазми сильним магнітним полем («стелараторів»).

Велика заслуга Спітцера у розвитку в США астрономічних досліджень за допомогою космічних літальних апаратів. Був ініціатором створення перших орбітальних астрономічних обсерваторій.

Автор монографій «Фізика повністю іонізованих газів» (1956, рос. пер. 1957), «Дифузна речовина в космосі» (1968), «Фізичні процеси в міжзоряному середовищі» (1978, рос. пер. 1981).

Президент Американського астрономічного товариства (1960-1962).

Медаль «За видатні наукові досягнення» НАСА (1972), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1973), медаль Генрі Дрейпера Національної АН США (1974), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1978), Національна наукова медаль уряду США (1980).

На його честь названі астероїд 2160 Спітцер та космічний телескоп «Спітцер».

Посилання[ред.ред. код]