Ларрі Фінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ларрі Фінк
Laurence "Larry" Douglas Fink
Народився 2 листопада 1952(1952-11-02) (71 рік)
Лос-Анджелес (Каліфорнія)
Громадянство США США
Місце проживання Мангеттен
Норт-Сейлем
Вейл
Діяльність політик, керівник, економіст, фінансист
Відомий завдяки CEO BlackRock
Alma mater Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і UCLA Anderson School of Managementd
Знання мов англійська
Заклад BlackRock і First Bostond
Членство Kappa Beta Phid
Роки активності 1977 — тепер. час
Посада генеральний директор
Партія Демократична партія США
Конфесія юдаїзм
Сайт blackrock.com/corporate/about-us/leadership/larry-fink

Лоренс «Ларрі» Дуглас Фінк (нар. 2 листопада 1952 року) — американський бізнесмен-мільярдер. Нинішній голова та ґенеральний директор BlackRock, американської багатонаціональної корпорації з управління інвестиціями[1]. BlackRock є найбільшою компанією з управління капіталом у світі з більш ніж 10 трильйонами активів в управлінні[2][3]. У квітні 2022 року статки Фінка оцінювалися в 1 мільярд доларів за версією журналу Forbes[4]. Він входить до складу правління Ради з міжнародних відносин та Всесвітнього економічного форуму[5].

Раннє життя та освіта[ред. | ред. код]

Фінк народився 2 листопада 1952 року в Лос-Анджелесі[6][7]. Він виріс одним з трьох дітей у єврейській родині[8][9] у Ван-Найсі, штат Каліфорнія, де його мати Лайла (1930—2012) була професором англійської мови, а батько Фредерік (1925—2013) — власником взуттєвої крамниці[3]. Він отримав ступінь бакалавра політичних наук в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі в 1974 році[7]. Фінк також є членом таємного товариства Kappa Beta Phi[10]. Пізніше він отримав ступінь MBA з нерухомості у Вищій школі менеджменту Андерсона при Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі в 1976 році[7][11].

Кар'єра[ред. | ред. код]

З 1970 по 2000[ред. | ред. код]

Фінк розпочав свою кар'єру в 1976 році в First Boston, нью-йоркському інвестиційному банку[12], де він був одним з перших трейдерів іпотечних цінних паперів, а згодом очолив відділ обліґацій фірми[13]. У First Boston Фінк був членом правління, керуючим директором та співголовою відділу оподатковуваного фіксованого доходу; він також заснував відділ фінансових ф'ючерсів та опціонів і очолював групу іпотечних продуктів та продуктів на ринку нерухомості[14].

За деякими оцінками, Фінк додав[3] близько 1 мільярду доларів до прибутку First Boston. Він був успішним у банку до 1986 року, коли його відділ втратив 100 мільйонів доларів через неправильний проґноз щодо відсоткових ставок[3]. Цей досвід вплинув на його рішення заснувати компанію, яка б інвестувала гроші клієнтів, а також здійснювала комплексне управління ризиками[3].

У 1988 році, під корпоративною парасолькою The Blackstone Group, Фінк став співзасновником BlackRock та її директором і головним виконавчим директором. Коли BlackRock відокремився від Blackstone у 1994 році, Фінк зберіг свої посади, які він продовжував займати і після того, як BlackRock став більш незалежним у 1998 році. Серед інших його посад у компанії — голова правління, голова виконавчого та керівного комітетів, голова корпоративної ради та співголова ґлобального клієнтського комітету[3][14]. BlackRock стала публічною у 1999 році[15].

2000-ні роки[ред. | ред. код]

Фінк (третій праворуч) отримує премію Вудро Вільсона у квітні 2010 року

У 2003 році Фінк допоміг домовитися про відставку ґенерального директора Нью-Йоркської фондової біржі Річарда Грассо, якого широко критикували за його зарплатний пакет у 190 мільйонів доларів[3]. У 2006 році Фінк очолив злиття з Merrill Lynch Investment Managers, яке подвоїло портфель управління активами BlackRock[7]. Того ж року купівля BlackRock житлового комплексу Stuyvesant Town-Peter Cooper Village на Мангеттені за 5,4 мільярда доларів стала найбільшою угодою у сфері житлової нерухомості в історії США. Коли проект закінчився дефолтом, клієнти BlackRock втратили свої гроші, в тому числі Каліфорнійська пенсійна система, яка втратила близько 500 мільйонів доларів[3].

Уряд США уклав контракт з BlackRock, щоби допомогти країні оговтатися після ґлобальної фінансової кризи 2008 року. Довготривалі зв'язки Фінка з високопосадовцями викликали питання щодо потенційного конфлікту інтересів у зв'язку з державними контрактами, які надавалися без проведення конкурсних торгів[3]. Контракт BlackRock дозволив Фінку налагодити стосунки з першим міністром фінансів Обами Тімоті Ґайтнером та іншими членами команди Обами з відновлення економіки[16]. У 2016 році Фінк сподівався сам стати частиною федерального уряду як міністр фінансів Гілларі Клінтон[17]. У той же час Blackrock найняла на роботу в свою фірму багатьох колишніх призначенців з виконавчої влади[18]. Цей крок зміцнив зв'язок BlackRock з федеральним урядом[18].

У грудні 2009 року BlackRock придбав Barclays Global Investors, після чого компанія стала найбільшою компанією з управління капіталом у світі[3]. Незважаючи на свій великий вплив, Фінк не є широко відомим публіці, за винятком його реґулярних виступів на CNBC[3]. У 2010 році BlackRock виплатив Фінку 23,6 мільйона доларів[19], а в 2021 році — 36 мільйонів доларів[20]. До 2016 року в управлінні BlackRock було 5 трильйонів доларів, а штат компанії налічував 12 000 співробітників у 27 країнах[21][22].

У 2016 році Фінк отримав нагороду ABANA Achievement Award у Нью-Йорку. Цією нагородою відзначають особу, яка є прикладом видатного лідерства в банківській та фінансовій сферах і має прихильність до позитивного професійного співробітництва між США та країнами Близького Сходу і Північної Африки[23].

У 2018 році Фінк посів 28 місце у списку найвпливовіших людей світу за версією Forbes[24].

Під час пандемії коронавірусу 2020 року ФРС звернулася до BlackRock за допомогою у придбанні проблемних цінних паперів, як це було у 2008 році[25].

Залучення громадськості[ред. | ред. код]

Фінк є членом опікунської ради Нью-Йоркськоґо університету, де він обіймає різні посади, в тому числі головує в комітеті з фінансових питань. Він також є співголовою опікунської ради Медичного центру Лангоне при Нью-Йоркському університеті та опікуном Клубу хлопчиків та дівчаток Нью-Йорка. Фінк також є членом правління Фонду Робіна Ґуда[26]. У 2009 році Фінк заснував Центр фінансів та інвестицій імені Лорі та Лоренса Фінків в Каліфорнійському університеті в Андерсоні[27], де наразі є головою правління[28].

У грудні 2016 року Фінк приєднався до бізнес-форуму, організованого новообраним президентом Дональдом Трампом, щоб надати стратегічні та політичні поради з економічних питань[29].

У своєму щорічному відкритому листі до генеральних директорів 2018 року він закликав корпорації відігравати активну роль у покращенні навколишнього середовища, працювати над покращенням своїх громад та збільшувати різноманітність своєї робочої сили[30]. Це було сприйнято як свідчення того, що BlackRock, один з найбільших публічних інвесторів, активно впроваджує ці цілі[31]. У своєму відкритому листі 2019 року Фінк заявив, що компанії та їхні керівники повинні заповнити вакуум лідерства, щоб вирішувати соціальні та політичні проблеми, коли уряди не в змозі вирішити ці питання[32].

Після вбивства Джамаля Хашоґджі в жовтні 2018 року Фінк скасував плани відвідати інвестиційну конференцію в Саудівській Аравії[33].

У своєму відкритому листі за 2020 рік[34] Фінк оголосив сталість довкілля основною метою майбутніх інвестиційних рішень BlackRock[35]. У цьому листі він пояснив, як клімат стане рушійною силою в економіці, впливаючи на всі її аспекти. В окремому листі до інвесторів він також повідомив, що BlackRock розірве зв'язки з попередніми інвестиціями, пов'язаними з вуґіллям та іншими інвестиціями, які мають великий екологічний ризик[36].

Ларрі Фінк також підтримує Фонд поліції Нью-Йорка, який є ґрупою, що надає фінансову підтримку Департаменту поліції Нью-Йорка. Неприбуткова організація «Колір змін» закликала Фінка відмовитися від участі у Фонді поліції Нью-Йорка після вбивства Джорджа Флойда і подальших загальнонаціональних протестів[37][38].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Фінк одружений зі своєю дружиною Лорі, його шкільним коханням[39], з 1974 року. У подружжя троє дітей. Джошуа, їхній старший син, був генеральним директором Enso Capital, нині неіснуючого гедж-фонду[40], в якому Фінк мав частку[41]. Фінки володіють будинками на Мангеттені, в Північному Салемі, штат Нью-Йорк, та Аспені, штат Колорадо.

Фінк є прихильником Демократичної партії протягом усього життя та її членом[3].

Сприйняття громадськості[ред. | ред. код]

У своєму щорічному листі до акціонерів у 2018 році Фінк заявив, що інші компанії повинні усвідомлювати свій вплив на суспільство[42]; однак антивоєнні орґанізації були незадоволені заявою Фінка, оскільки його компанія BlackRock є найбільшим інвестором у виробників зброї через свій американський аерокосмічний та оборонний ETF[43]. У вересні 2018 року активіст американської некомерційної орґанізації Code Pink зіткнувся з Фінком на сцені під час Yahoo Finance All Markets Summit[44].

Зміна клімату[ред. | ред. код]

У грудні 2021 року BlackRock об'єдналася з саудівським менеджером з управління активами, щоб заплатити 15,5 мільярда доларів за купівлю та подальшу оренду ґазопроводів для Saudi Aramco[45][46].

Однак Фінк здебільшого виступав за те, щоб компанії вживали заходів щодо зміни клімату, і у відкритому листі у 2022 році заявив: «Кожна компанія і кожна галузь будуть трансформовані переходом до світу з нульовим рівнем викидів парникових газів. Питання в тому, чи будете ви лідером, чи вас поведуть за собою?»[47][48].

У 2022 році Фінк був названий одним з головних «кліматичних лиходіїв» США за версією The Guardian через те, що BlackRock наживається на вирубці лісів[49].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2007, Golden Plate Award Американської академії досягнень[50][51]
  • 2015, Премія «Заклик сумління»[52]
  • 2015, Золота медаль Американського товариства[53]
  • 2016, Медаль Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі[54]
  • 2019, Премія Чарльза Шваба за фінансові інновації[55]

References[ред. | ред. код]

  1. ↑ Profile: Laurence D. Fink. Forbes. 2010. Архів оригіналу за 6 лютого 2010. Процитовано 26 січня 2010.
  2. ↑ Podder, Sohini; Krauskopf, Lewis (14 січня 2022). BlackRock assets cross $10 trillion, revenue slightly misses. Reuters.com. Процитовано 18 січня 2022.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Suzanna Andrews: Larry Fink's $12 Trillion Shadow, Vanity Fair, April 2010
  4. ↑ Larry Fink - 2022 Billionaires Net Worth. Forbes (англ.). Процитовано 4 травня 2022.
  5. ↑ «Board of Trustees», World Economic Forum
  6. ↑ «Laurence Fink: Executive Profile & Biography», Businessweek.
  7. ↑ а б в г Davidson, Andrew; Goldsmith, Marshall (2009). 1000 CEOs. Penguin. ISBN 9780756661243.
  8. ↑ The demonisation of BlackRock's Larry Fink. The Economist. ISSN 0013-0613. Архів оригіналу за 27 July 2023. Процитовано 23 серпня 2023.
  9. ↑ Who is Larry Fink? Is He Jewish: His Latest ESG Woe: Saudi Oil Money. coopwb.in. Процитовано 20 серпня 2023.
  10. ↑ Roose, Kevin (2014). Young Money: Inside the Hidden World of Wall Street's Post-Crash Recruits. London, UK: John Murray (Publishers), An Hachette UK Company. с. 208. ISBN 978-1-47361-161-0.
  11. ↑ CEO Compensation: #55 Laurence D Fink. Forbes. 22 квітня 2009. Процитовано 26 січня 2010.
  12. ↑ Wigglesworth, Robin (7 жовтня 2021). The ten trillion dollar man: how Larry Fink became king of Wall St. Financial Times. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  13. ↑ Profile: Laurence D. Fink (MBA '76). Fink Center for Finance & Investments. Los Angeles: UCLA. 2010. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 26 січня 2010.
  14. ↑ а б «Laurence Fink — News, Articles, Biography, Photos — WSJ.com», Wall Street Journal. Retrieved October 14, 2011.
  15. ↑ Corporate History. Архів оригіналу за 17 травня 2012. Процитовано 22 березня 2014.
  16. ↑ Andrews, Suzanna. Larry Fink's $12 Trillion Shadow. Vanity Fair (en-us) . Процитовано 12 червня 2020.
  17. ↑ VerHage, Julie (9 січня 2016). BlackRock's Fink Hoping Hillary is Ticket to Treasury Post. FOXBusiness (амер.). Процитовано 12 червня 2020.
  18. ↑ а б The BlackRock Revolving Door – BlackRock Transparency Project. blackrocktransparencyproject.org. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
  19. ↑ The Wall Street Journal/Hay Group Survey of CEO Compensation. The Wall Street Journal. 8 травня 2011. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 14 жовтня 2011.
  20. ↑ Vandevelde, Mark (14 квітня 2022). BlackRock chief executive Larry Fink's pay rose to $36mn in 2021. Financial Times. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 15 квітня 2022.
  21. ↑ BlackRock shapes shifts NYTimes, September 16, 2016
  22. ↑ About Us | BlackRock. BlackRock (амер.). Процитовано 23 лютого 2018.
  23. ↑ 2016 ABANA Achievement Award Dinner. ABANA (амер.). Процитовано 23 лютого 2018.
  24. ↑ Larry Fink. Forbes (англ.). Процитовано 15 січня 2019.
  25. ↑ Zuckerman, Gregory; Lim, Dawn (10 травня 2020). Big Money Managers Take Lead Role in Managing Coronavirus Stimulus. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 12 червня 2020.
  26. ↑ Governance. Robin Hood Foundation. Процитовано 13 січня 2015.
  27. ↑ The Laurence and Lori Fink Center for Finance & Investments, Los Angeles, California: UCLA Anderson School of Management, процитовано 22 липня 2017
  28. ↑ Board Leadership | UCLA Anderson School of Management. anderson.ucla.edu. Процитовано 15 січня 2019.
  29. ↑ Bryan, Bob (2 грудня 2016). Trump is forming an economic advisory team with the CEOs of Disney, General Motors, JPMorgan, and more. Business Insider. Процитовано 1 червня 2017.
  30. ↑ Terms and conditions. BlackRock.
  31. ↑ Weinbar, Sharon (29 березня 2018). How big money can drive diversity in venture capital – TechCrunch. techcrunch.com. Процитовано 30 березня 2018.
  32. ↑ Sorkin, Andrew Ross (17 січня 2019). World's Biggest Investor Tells C.E.O.s Purpose Is the 'Animating Force' for Profits. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 23 січня 2019.
  33. ↑ Merced, Michael J. de la; Sorkin, Andrew Ross (15 жовтня 2018). Blackstone and BlackRock Chiefs Withdraw From Saudi Conference. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 18 січня 2019.
  34. ↑ Larry Fink's Letter to CEOs. BlackRock (англ.). Процитовано 16 січня 2020.
  35. ↑ Sorkin, Andrew Ross (14 січня 2020). BlackRock C.E.O. Larry Fink: Climate Crisis Will Reshape Finance. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 16 січня 2020.
  36. ↑ Nacu-Schmidt, Ami. Media and Climate Change Observatory Monthly Summary: If you think you've heard this story before, you haven't seen anything yet - Issue 37, January 2020. scholar.colorado.edu.
  37. ↑ Murphy, Paul P. (29 травня 2020). Three police officers appeared to kneel on George Floyd in new video. CNN. Процитовано 12 червня 2020.
  38. ↑ Color of Change Calls on Larry Fink to Stop Supporting NYC Police Foundation. Institutional Investor (en-gb) . 11 червня 2020. Процитовано 12 червня 2020.
  39. ↑ The ten trillion dollar man: how Larry Fink became king of Wall St. Financial Times. 7 жовтня 2021. Процитовано 6 квітня 2023.
  40. ↑ Copeland, Rob (22 вересня 2014). Financial Elite's Offspring Start Their Own Hedge Funds. Wall Street Journal (амер.). ISSN 0099-9660. Процитовано 15 січня 2019.
  41. ↑ A Second-Generation Fink Rises in Finance. The New York Times Company. 8 вересня 2008. Процитовано 28 січня 2010.
  42. ↑ Lindsey Rae, Gjording (23 січня 2018). Larry Fink calls on CEOs to realize their companies' social responsibility. DW.com. Процитовано 3 листопада 2019.
  43. ↑ iShares U.S. Aerospace & Defense ETF. BlackRock.com. 2019. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  44. ↑ English, Carleton (20 вересня 2018). Larry Fink blitzed by war protesters at conference. New York Post. Процитовано 3 листопада 2019.
  45. ↑ BlackRock's Larry Fink tells fellow CEOs that businesses are not 'climate police'. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 8 травня 2022.
  46. ↑ Azhar, Saeed (6 грудня 2021). BlackRock, Saudi asset manager Hassana sign deal for Aramco's gas pipelines. Reuters (англ.). Процитовано 29 липня 2023.
  47. ↑ Larry Fink's Annual 2022 Letter to CEOs. BlackRock (англ.). Процитовано 8 травня 2022.
  48. ↑ Brush, Silla (18 січня 2022). BlackRock CEO Says Nothing 'Woke' About Stakeholder Capitalism - BNN Bloomberg. BNN. Процитовано 29 липня 2023.
  49. ↑ The dirty dozen: meet America's top climate villains. the Guardian (англ.). 27 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2022.
  50. ↑ Golden Plate Awardees of the American Academy of Achievement. www.achievement.org. American Academy of Achievement.
  51. ↑ 2007. Academy of Achievement. Процитовано 18 січня 2022.
  52. ↑ Appeal of Conscience Foundation to Honor Laurence D. Fink, Chairman and Chief Executive Officer of BlackRock, with 2015 Appeal of Conscience Award (Пресреліз). Cision PR Newswire.
  53. ↑ Americas Society 35th Annual Spring Party Honoring Miguel Alemán Velasco and Laurence D. Fink. Americas Society / Council of the Americas.
  54. ↑ BlackRock chairman Laurence Fink receives UCLA Medal. UCLA Newsroom.
  55. ↑ Museum of American Finance to Honor Laurence D. Fink and Dr. Janet Yellen at 2019 Gala. Museum of American Finance.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ларрі Фінк
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ларрі_Фінк&oldid=41633121