Юдаїзм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Юдаї́зм[1], іудаї́зм (грец. Ἰουδαϊσμός, гебр. יהדות, «єврейська релігія»; від імені Юди, сина біблейського патріарха Якова ) — одна з стародавніх етнічних релігій, релігія давніх юдеїв, що проживали на території сучасної держави Ізраїль, та віруючих сучасних євреїв, заснована, відповідно до ТаНаХу (Старого Заповіту), на заповітах Бога Аврааму близько 1750 р. до н.е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н.е.
Базується на концепції всюдисущого вічного Творця, чия воля та особливе ставлення до єврейського народу відбиті в Торі. У Тору входять перші п'ять книг Біблії (Хумаш, або П’ятикнижжя ), що містять історію, закони і правила життя для гідної поведінки.
Крім тих, хто живе в Ізраїлі, велика частина віруючих юдеїв проживає в США, країнах колишнього СРСР (Білорусі, Молдові, Росії, Україні), Великобританії та Франції. Усього приблизно 15 млн. юдеїв, 6 млн. мешкає в Азії, 6 млн. в Америці, 2 млн. в Європі, решта — в Африці та Австралії.
Основний принцип юдаїзму — віра в єдиного Бога. Поряд з ним у ставленні до людей головним принципом є фраза з Тори: "Возлюби ближнього свого, як самого себе".
З Тори відомо, що нащадки дванадцяти синів Якова — дванадцять колін Ізраїлевих, потрапили у Єгипетське рабство. Бог закликав Мойсея визволити їх. Коли сам Бог наслав на Єгипет “10 кар”, фараон відпустив народ Ізраїля, але потім передумав і наказав своєму військові наздогнати Мойсея біля моря Суф (за найпоширенішими уявленнями, море Суф - це Червоне море). І тут, за велінням Бога, води морські розступились, а над єгипетським військом зімкнулись. Ця подія відзначається під час свята Песах.
Юдеї вірять в загробне життя, але найбільшу увагу юдаїзм приділяє земному життю. Засновником можна вважати Мойсея (жив бл. 1250 р. до н.е.), якому Бог передав Тору (заповіт). В основі юдаїзму лежить Тора, або “закон” – п'ять перших книг єврейської Біблії. Тора означає не тільки “закон”, а і “вчення”, “настанова”. Тора містить у собі вчення Бога про себе самого, про мету творіння і про те, що його народ мусить бути покірним йому. Читання Тори — найважливіша частина служби в синагозі (зібранні), там же віруючі звертаються до Бога з молитвою.
Тора містить 613 заповідей: 238 наказів і 365 заборон — це настанови Бога, яким мають слідувати юдеї. Інші народи, згідно з юдаїзмом повинні виконувати Cім заповідей синів Ноаха (Ноя).
Юдеї поважають Шабат (суботу) — день, що нагадує про останній день творіння. У Шабат заборонені певні види робіт.
Святе місце для юдеїв — Західна стіна(а-котель а-маараві), або Стіна плачу. Приблизно 2000 років тому у столиці давньоєврейської держави Єрусалимі за наказом царя Ірода було перебудовано Єрусалимський Храм. Сьогодні від нього залишилась лише Західна стіна — Стіна плачу, яка є пам'яткою про зруйнування Храму (у 68 р. н.е. Храм зруйнували римляни) і держави. Сьогодні юдеї з усього світу приїжджають, щоб помолитися біля Стіни плачу.
Зміст |
[ред.] Символи юдаїзму
Символ юдаїзму з кінця 18 сторіччя — шестикінечна зірка Давида. Стародавнім символом юдаїзму є семисвічник (менора), який, згідно з традицією, стояв у Храмі Соломона в Єрусалимі.
[ред.] Історичні течії юдаїзму
Йосип Флавій описав такі напрями сучасного йому юдаізму : садукейство, фарисейство, єсейство. Садукеї(цадокім) здійснювали службу в Храмі (після його зруйнування зникли), не вірили у воскресіння, безсмертну душу та прихід месії. Фарисеї(прушім) створили Талмуд на основі Усної Тори. Єсеї не визнавали Другий Xрам.
[ред.] Сучасні течії юдаїзму
Однією із течій юдаїзму є караїмство, що виникло у VIII ст. в Вавилоні. На відміну від інших юдеїв, караїми не визнають Талмуд. Відокремівшісь від основної маси юдеїв вони за два-три покоління стали окремою невеликою етноконфесійною групою. Тому більшістью юдеїв караїмство визнається окремою релігією, а не течією юдаїзму. Караїмські поселення є в Криму.
Самаритяни уникнувши вавилонського рабства, не зберегли Тору в її оригінальному вигляді, тому також не вважаються більшістью юдеїв за юдеїв.
У новий час були засновані декілька релігійних течій, що відкололись від юдаїзму, але у своїй назві зберегли слово "юдаїзм". Їснують так звані "реформистський юдаїзм", "консервативний юдаїзм", "реконструктивистський юдаїзм" та ін. Усі ці течії поєднує те що вони не визнають Письмову та Усну Тору(дві частини Тори, шо Мойсей отримав від Творця) незмінним Законом, що юдеї отримали на всі часи.
У так званому ортодоксальному юдаїзмі, до якого належить більшість сучасних юдеїв, їснують такі течії: хасидизм, літовський юдаїзм(літваки), сучасний ортодоксальний юдаїзм, національно-релігійний рух(або релігійний сіонізм). У кожній течії існують підтечії, наприклад хасидизм Хабаду, браславський хасидизм, гіперсіонізм та ін. Течії та підтечії відрізняються одна від одної своїм ставленням до конкретних засобів вивчення Тори та виконування заповідей Творця. Також важливою ознакою, яка відрізняє течії одна від одної є ставлення до Держави Ізраїль, починаючи з її права на їснування у сучасному вигляді і закінчуючи її внутрішньою та зовнішньою політикою.
[ред.] Месіанський юдаїзм
"За офіційним самовизначенням, месіанський юдаїзм – це „рух єврейських конгрегацій та угруповань, відданих Ісусові Месії, що обіймає завітну відповідальність за єврейське життя та ідентичність, що кореняться у Торі, виражаються у традиції, оновлюються та застосовуються у контексті Нового Завіту”." [2]
Більш детально - у російській версії Вікіпедїї: http://ru.wikipedia.org/wiki/Мессианский_иудаизм
[ред.] Примітки
