Лялька Хоко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лялька Хоко (яп. 這子, "повзає дитина ") — різновид японської ляльки з м’яким тілом, яку дарують дітям та вагітним жінкам в Японії, щоб захистити жінку та плід на час вагітності[1]. Традиційно ляльки хоко виготовляли з шовку[2] як для хлопчиків, так і для дівчаток. Ляльки дарували дітям або при народженні, або в особливі дні незабаром[3]. Ці ляльки ставали незмінною іграшкою у ранньому житті дитини. Коли хлопчики досягали повноліття (15 років), їх ляльок віддавали і «освячували» у Храмі, а дівчата відмовлялися від своїх ляльок при шлюбі[4].

Сучасні ляльки хоко створюють з технологією спостереження за немовлятами[5].

Історія[ред. | ред. код]

Сарубобо Хіди

Хоко з'явилася як фігурка-талісман з часів ранньої японської історії[1] , ймовірно, пов’язана з концепцією використання паперових ляльок як «заступників для людей».[4] Використання жертовних статуеток у духовній практиці як замінників, які можуть взяти на себе тягар гріхів чи нещастя людини, також зіграло роль у створенні ляльок хоко. Була практика ляльки хоко дарувати осиротілим дітям, як "замінник" родича[6].

Джерела, у яких згадується конкретний термін хоко, починають з’являтися в період Хейан, але більш очевидно, що вони з'явилися у період Муромачі (1333-1568).[7] Хоко — це, так би мовити, прототип опудала, що відганяє нещастя від людей. Хоко дарували дитині під час її народження та тримали біля ліжка дитини, щоб відігнати зло[8].

Лялька робилася з м'якої тканини з білими шовковими вшитими кінцівками. Шовк, розрізаний на квадрати, зшивався з усіх боків, а всередину набивалася шовкова пряжа, щоб сформувати тіло. До тіла кріпилася голова з довгим волоссям. Чорне шовкове волосся зв’язували золотою ниткою, тонким пензликом малювали очі та брови, а губи – червоним[9]. Простий зовнішній вигляд нагадував малюка, який повзає. Лялька називається Хоко, тому що в давнину її ставили наспочіпки й лялька нагадувала немовля.

На сучасному ринку Японії пропонується лялька-оберіг Сарубобо[ja], яка має схожість з лялькою хоко.

Амагацу[ред. | ред. код]

Амагацу (天児), також відомі як «ляльки-охоронці» або «хоко-хіна» («лялька малюка»), є іншим типом ляльок, подібними за функціями як амулет або талісман ляльці хоко. Задокументовано згадку про них принаймні з 11 століття.[7] Існує теорія, що Амагацу і Хоко — одна і та ж лялька. Хоко зроблені з тканини, а Амагацу з дерева. Амагацу мали просту конструкцію: пара палиць (дерев’яних чи бамбукових) скріплені разом — тіло й руки традиційно утворювали букву «Т» — зверху була прикріплена голова з набивної шовкової тканини, а на неї драпірували одяг. В Японії вважається, що дитячий одяг слід вішати на Т-подібну форму амагацу, як підставку для кімоно, щоб забрати будь-які злі елементи з одягу.[8]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Pate, Alan S. (2005). Ningyo: The Art of the Japanese Doll. Singapore: Tuttle Publishing. ISBN 9781462907205. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  2. ↑ Seton, Alistair (2012). Collecting Japanese Antiques. Singapore: Tuttle Publishing. ISBN 9781462905881. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  3. ↑ Glossary. Netsuke and Japanese Art Online Research Center. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 2 грудня 2015.
  4. ↑ а б Pate, Alan. The Hina Matsuri - A Living Tradition. Antique Japanese Dolls. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 2 грудня 2015.
  5. ↑ Discover Hoko. Hoko. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 грудня 2015.
  6. ↑ Momo, Miyazaki (2014). Images of Familial Intimacy in Eastern and Western Art. Leiden, The Netherlands: Koninklijke Brill NV. с. 224—225. ISBN 9789004261945. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  7. ↑ а б Law, Jane Marie (1997). Puppets of Nostalgia: The Life, Death and Rebirth of the Japanese "Awaji Ningy?" Tradition. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 35. ISBN 9780691604718. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
  8. ↑ а б Kokugo, Dai Jiten (1988). Словник японської мови (Japan) . Tōkyō: Shogakukan: Revised Edition.
  9. ↑ 世界の生活文化と考古美術 ｜ 天理参考館. www.sankokan.jp. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лялька_Хоко&oldid=41782537