Дитина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дві дитини жіночої статі
Дитсадок при Міністерстві сільського господарства Афганістану

Дити́на — людина, яка не досягла дорослого віку.

В українській мові існує така градація назв дитини залежно від її віку: немовля, малюк, хлопча/дівча, підліток, юнак, парубок/дівчина.

Визначення поняття «дитина»[ред.ред. код]

Кількість осіб до 15 років в світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідером Індією (100% = 351 367 000 осіб)

Визначення поняття «дитина» так само як і поняття «дорослий вік» змінюється в залежності від культурних особливостей кожної країни. Конвенція з прав дитини визначає дитину як людську істоту, що не досягла віку вісімнадцяти років. Але пріоритет у цій сфері залишається за національними законодавствами. У Сімейному кодексі України вказано, що «правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття», і відповідно «неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років», «малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років».[1]

Згідно з міжнародним та українським законодавством дитина від народження має невід'ємні права, які йому гарантує держава: право на життя, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до особистого і сімейного життя тощо.[2]

За традицією вважають, людина лишається дитиною до 13-16 років, але залежно від контексту використовують також й інші терміни, наприклад «неповнолітня особа», «фізична особа, що не досягла чотирнадцяти років».[3]

Коли про дорослу людину кажуть, що він/вона дитина, то мається на увазі, що ця людина наївна чи недосвідчена. Коли про дорослу людину кажуть, що він/вона дитина чогось(часового періоду, краю), то мають на увазі, що він/вона успадкувала характерні риси своєї епохи, свого середовища тощо. Коли про дорослу людину, кажуть, що вона дитина когось, то мають на увазі, що він/вона незалежно від свого віку є сином або дочкою когось.

Юридичний статус[ред.ред. код]

Міжнародні нормативно-правові акти визначають досягнення певного віку як основну ознаку «дитини», ілюструють еволюцію збільшення вікового критерію при визнанні особи «дитиною» (з 15 до 18 років)[1]. Зокрема, Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. у ст. I визнає дитиною кожну людську особу до досягнення 18-річного віку, якщо за законом повноліття не настає раніше. Таку ж дефініцію містить правова норма, закріплена у п. С ст. 2 Європейської Конвенції про громадянство (ETS № 166) від 7 листопада 1997 р. Конвенція «Про мінімальні норми соціального забезпечення 102» від 28 червня 1952 р. у п. Е ст. 1 стверджує, що термін «дитина» означає або дитину, яка не-досягла віку закінчення обов'язкової шкільної установи, або не досягла віку 15 років.

Норма іншого міжнародного акту стверджує, що термін «дитина» охоплює:

  1. дитину молодшого шкільного віку закінчення обов'язкової шкільної освіти або молодшу 15 років, причому враховуючи більш високий вік;
  2. за установлених умов, дитину молодшу встановленого віку, але старшу зазначеного в абзаці «і», яка проходить курс учнівства або продовжує своє навчання, або хворіє хронічною хворобою, або є інвалідом, що не дозволяє їй займатися будь-якою діяльністю, яка дає прибуток (підпункт F пункту 1 «Рекомендацій щодо допомог та інвалідності по старості та в зв'язку втрати годувальника № 131» від 29 червня 1967 р.)[2].

Неоднозначність підходів щодо визначення та окреслення поняття «дитина» можна спостерігати у конституційній регламентації прав людини у різних країнах світу. Чинні конституційні акти більшості європейських країн містять у своїх текстах правові дефініції «діти», «кожна дитина» (Конституція Королівства Іспанія від 27 грудня 1978 р., Конституції Литовської Республіки від 25 жовтня 1992 р., Конституція Албанії від 21 жовтня 1998 р., Конституція Бельгії від 17 лютого 1994 р., Конституція Республіки Македонія від 17 листопада 1991 р., Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 р.), «неповнолітні діти» (ст. 39 Конституції Литовської Республіки від 25 жовтня 1992 р.), «новонароджений», «неповнолітні», «підлітки», «малолітні» (Конституція Албанії від 21 жовтня 1998 р.), «діти, народжені у шлюбі», «діти, народжені поза шлюбом» (Конституція Албанії від 21 жовтня 1998 р., Конституція Португальської Республіки від 2 квітня 1976 р.), «неповнолітні особи» (Конституція Кіпру від 16 серпня 1960 р.), «діти без батьків», «діти, позбавлені батьківської опіки» (Конституція Республіки Македонія від 17 листопада 1991 р.), «неповнолітні шкільного віку», «діти-сироти», «діти емігрантів» (Конституція Португальської Республіки від 2 квітня 1976 р.), «малолітні діти» (Конституція Словаччини від 1 вересня 1992 р., Конституція Республіки Хорватія від 22 грудня 1990 р.), «діти з порушенням фізичного та психічного розвитку» (Конституція Республіки Хорватія від 22 грудня 1990 р., Конституція Словенії від 23 грудня 1990 р.), «діти інваліди» (Конституція Румунії від 21 листопада 1991 р.), визнаючи їх тим самим суб'єктами права, носіями певних конституційних прав, свобод, обов'язків.

Розвиток дитини[ред.ред. код]

Розвиток дитини — напрямок науки, що вивчає процеси та механізми, які супроводжують фізичний та психічний розвиток малюка під час дорослішання.

Вікові рамки можуть бути різними в різних культурах. Згідно з сучасними уявленнями етапи розвитку дитини є такими:

Повноліття[ред.ред. код]

Докладніше: Повноліття

Права дітей[ред.ред. код]

Докладніше: Права дитини

Права дитини — система можливостей для цілісного розвитку дитини в умовах середовища, враховуючи незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами зрілою визнається людина, яка досягла 18-ти років). На міжнародному та національному рівні існує безліч спеціальних актів про права дитини. Основним актом про права дитини на міжнародному рівні є Конвенція про права дитини (Нью-Йорк, 20 листопада 1989 р.) — документ про права дитини з 54 статей. Всі права, що входять до Конвенції, поширюються на всіх дітей.

Дискримінація[ред.ред. код]

Дитяча проституція — проституція осіб віком до 18 років. Поширена у багатьох країнах світу. У переважній більшості держав переслідується законодавством.

Психологія[ред.ред. код]

Докладніше: Дитяча психологія

Складний процес дозрівання й ускладнення психічних функцій і особистості, що відбувається під впливом ряду факторів — спадково-біологічних і соціальних (виховання, навчання, впливу навколишнього середовища).

Творчість[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Грушевський Марко. Дитина в звичаях і віруваннях українського народа. Матеріяли з полудневої Київщини. Зібрав Мр. Г., обробив др. Зенон Кузеля. // Матеріяли до українсько-руської етнольогії, т. 1-2. Львів, 1906-07
  • Melvin Konner: The Evolution of Childhood: Relationships, Emotion, Mind. Harvard University Press, 2010. ISBN 0-674-04566-1.
  • Philippe Ariès, L'Enfant et la vie familiale sous l'Ancien Régime, Plon, 1960.
  • Медицина дитинства: у 4 т.: Навч. посібник для інтернів мед. вузів, курсантів ін-тів і ф-тів удосконалення лікарів / А. А. Андрощук; ред. П. С. Мощич. — К. : Здоров'я, 1994.
  • Дитинство в Україні: права, гарантії, захист = Childhood in Ukraine: Rights, guarantees, protection : (Зб. док.) / голов. ред. В. І. Довженко ; Український ін-т соціальних досліджень. — К. : АТ "Вид-во «Столиця», 1998 . — ISBN 966-95142-7-4.
  • Соціально- економічні проблеми дитинства в сучасному українському селі / Л. С. Волинець; Український ін-т соціальних досліджень. — К. : Академпрес, 1998. — 136 с.: іл. — Бібліогр.: с. 103–106.
  • Раннє дитинство: стан, проблеми, перспективи розвитку / О. М. Денисюк [та ін.]; заг. ред. О. М. Шерстюк, О. О. Яременко ; Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, Державний фонд Організації Об'єднаних Націй (ЮНІСЕФ). — К. : [б.в.], 2003. — 115 с.: іл., табл. — Бібліогр.: с. 99-100.
  • Закони України «Про охорону дитинства» [Текст]. — «Про дитяче харчування»/ Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Парламентське видавництво, 2008. — 32 с. — (Серія «Закони України»).
  • Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства : матеріали парламентських слухань у Верховній Раді України 7 червня 2005 року / Верховна Рада України, Комітет з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства. — К. : Парламентське вид-во, 2005. — 160 с. — (Серія «Парламентські слухання»).
  • Дуткевич Т. В. Дошкільна психологія. Навчальний посібник рекомендований МОН України. — Київ: Центр учбової літератури, 2007.
  • Павелків Р. В., Цигипало О. П. Дитяча психологія. — Київ: Академвидав, 2007.
  • Народна культура українців: життєвий цикл людини: іст.-етнол. дослідж.: у 5 т. / наук. ред. М. В. Гримич ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Історичний факультет. Кафедра етнології та краєзнавства, Університет Альберти (Канада). Архів українського фольклору Богдана Медвідського. — К. : Дуліби, 2008 . — ISBN 978-966-8910-19-7. Т. 1 : Діти. Дитинство. Дитяча субкультура : [зб. наук. пр.]. — [Б. м.] : [б.в.], 2008. — 400 с.: іл.
  • Загарницька, І. Феномен дитинства: філософсько-соціологічний аналіз: наук. вид. / І. Загарницька. — К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. — 320 с.
  • Словник української мови: в 11 томах. (Академічний тлумачний словник) — Том 4, 1973. — Стор. 613.

Примітки[ред.ред. код]

  1. О. А. Шульц. «Права дитини» як категорія сучасного конституційного права
  2. Словник законодавчих термінів: Близько 10 тис. термінів. — К., 2000. — С. 127.

Посилання[ред.ред. код]