Жінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Жі́нка — доросла людина жіночої статі. Дітей та підлітків жіночої статі називають дівчатами, щоправда інколи поняття жінка вживається узагальнено для всіх осіб жіночої статі.

В залежності від регіону та сфери вжитку до жінок широко використовують звернення: пані, панянка, панночка, громадянка, міс, місіс, мадам та інші.

Традиційно на позначення жіночої статі використовують символ Венери червоного кольору: . З початку XX століття в європейських культурах поширився звичай вважати червоний та рожевий кольорами дівчат.

Біологічні особливості[ред.ред. код]

Загалом на планеті частіше народжуються хлопчики (проти 106 хлопчиків — 100 дівчаток)[1]. Ця перевага має компенсувати ризик смерті ембріонів та малюків чоловічої статі. Втім кількість жінок більша, ніж чоловіків через вищу смертність серед чоловіків усіх вікових груп, а в Україні особливо середнього віку (30-44 роки)[2]. Окрім того середня тривалість життя у жінок вища, ніж у чоловіків, приблизно на 5 років[3], що також пояснюється як біологічними, так і соціальними відмінностями статей.

Генетичні особливості[ред.ред. код]

В біології причиною відмінностей людей жіночої та чоловічої статі вважається різний набір хромосом, а саме статевих хромосом (також гетерохромосом). Так статеві хромосоми у жінки складаються з двох X-хромосом, а у чоловіка — одна X-хромосома і одна Y-хромосома. Саме Y-хромосома має SRY-ген (англ. Sex determining region of Y) — регіон визначення статі, котрий відповідальний за виробництво протеїну TDF (англ. Testis-determining factor) в ембріоні. За відсутності цього протеїну ембріон розвивається в особу з жіночими характеристиками, наприклад з гонади розвивається яєчник (лат. Ovarium).

Морфологічні та фізіологічні особливості[ред.ред. код]

Схематичне зображення жіночої статевої системи

Будовою тіла жінка відрізняється від чоловіка первинними та вторинними статевими ознаками. Будова первинних статевих ознак зумовлена насамперед функцією розмноження. Попри це існує ряд інших відмінностей: інтенсивність обміну речовин, частота серцевих скорочень і дихання, кількість формених елементів крові, гормональний та біохімічний статус[4], будова скелета жінки, особливо таза та черепа, в меншій мірі будова м'язів. М'язові тканини жінок, як правило, меншого об'єму та складають близько 23%, натомість у чоловіків 40%.

Жіночі статеві ознаки[ред.ред. код]

Психологічні особливості[ред.ред. код]

Жінку, окрім фізіологічних ознак, характеризує низка властивих її статі психологічних особливостей: ніжність, дружелюбність, одухотворена любов, жвавість і кокетування, більш висока емоційність, потяг до сім'ї, чітко виражена реакція на стрес, але й водночас висока здатність адаптуватись до мінливої ситуації[4].

Існують крім того теорії, які розрізняють жіноче і чоловіче мислення. Проте досконало не розкрито, наскільки це залежить від біологічної будови, а наскільки від позиції конкретного індивіда в суспільстві.

Історична суспільна роль жінки[ред.ред. код]

Художнє зображення амазонок в Нюрнберзькій хроніці 1493 року

У традиційних суспільствах жінки, як правило, повинні вирішувати репродуктивні, а чоловіки — продуктивні завдання. Репродуктивним вважається насамперед виховання дітей та догляд за ними, але також догляд за хворими та пристарілими, готування їжі тощо. Цей розподіл зберігся з давніх часів і призвів до того, що з часом жінка все більше і більше стала залежною від чоловіка і повинна була йому підкорятися. В Європі приблизно до 19-го століття лише чоловіки вважалися юридично дієздатними, натомість неодружена жінка потребувала опікуна. У деяких країнах світу це й досі так.

Проте існують історичні свідчення того, що в давні часи жінки були шанованими членами суспільства та навіть домінували над чоловіками (войовниче плем'я амазонок). Для суспільства часів мисливства та збиральництва жінки, котрі, як правило, були збирачами, відігравали важливу роль, оскільки регулярне здобування їжі збиральництвом було економічно важливішим, ніж мінливий успіх мисливців. Жінки були стабілізувальною основою групи.

Також виключно жіноча здатність народжувати і цим зберігати групу, робить жінку ціннішою для суспільства (зокрема, матріархальне суспільство мінойської цивілізації, бронзова доба, острів Крит), аніж чоловіка. Роль жінки у суспільстві посилювала також однозначність визначення матері дитини та не завжди можливе визначення батьківства. Саме властивість жінки дарувати життя стала основою перших культів та релігій, у котрих поклонялися жінкам та в основному жіночим божествам. Сьогодні поширено переконання, що за первісного ладу в суспільстві панував матріархат, хоча існують й інші версії.

Проте починаючи з неолітичної революції жінки втрачають домінуючу роль на користь чоловіків. Вважається що ця зміна відбулася швидше серед народів кочових пастухів, аніж серед осілих землеробів.

Жінка в сучасному суспільстві[ред.ред. код]

Роль жінки в сучасному суспільстві з точки зору антропології і культурології стала предметом досліджень відомого німецького лікаря та етнографа Германа Генріха Плосса. Він опублікував фундаментальну працю «Жінка у природознавстві та етнографії»[5].

Західна культура[ред.ред. код]

Довгий час у західній культурі існувала нерівність у правах чоловіка і жінки, частково це було пов'язано з особливостями релігійних звичаїв (наприклад, до недавнього часу в християнстві жінки не входили в клір). В наш час[Коли?] у багатьох західних країнах (переважно, в країнах Європи, а також в США) спостерігається тенденція зрівнювання в правах жінки і чоловіка. Зміни, що відбулися у ставленні до жінки в 20 столітті на Заході, найбільш яскраво характеризуються такими процесами, як сексуальна революція і активізація фемінізму (історично усталена загальна назва для різних політичних і громадських рухів, діяльність яких спрямована на боротьбу з сексизмом).

Емансипація жінок[ред.ред. код]

Докладніше: Фемінізм та Суфражизм
Багаторічний керівник Німецької Демократичної Республіки Еріх Гонеккер та Анжела Девіс — одна з найактивніших діячок фемінізму 20 століття, правозахисниця, символ руху за права ув'язнених

Завдяки емансипації жінок, поштовхом до котрої став жіночий рух у Західній Європі, традиційна патріархальна структура суспільства поставлена під сумнів. Сьогодні жінки можуть вільно вибирати майбутню професію та користуються в більшості країн такими ж юридичними правами, як і чоловіки.

Поява фемінізму як теорії була підготовлена наступними інтелектуальними течіями Заходу: ліберальна філософія і теорія прав людини (Джон Локк, Жан-Жак Руссо та інші); соціалістична теорія, розгляд сексуальності та сексуальної поведінки людини в соціальному і політичному контексті (Зигмунд Фрейд, Вільгельм Райх, Маргарет Мід, філософи Франкфуртської школи: Герберт Маркузе і Теодор Адорно). Крім того на феміністичну думку великий вплив здійснили ідеології молодіжного протесту, боротьби негрів за громадянські права, утопії контркультури, ідеї сексуальної революції.

Першим проявом масового поширення феміністичних ідей став рух суфражизму — рух за надання жінкам однакових з чоловіками виборчих прав, що зародився в Англії наприкінці 19 — початку 20 століття. Також суфражистки виступали проти дискримінації жінок в цілому в політичному і економічному житті, активно застосовували ненасильницькі методи громадянської непокори.

Під «другою хвилею» фемінізму розуміють ідеї та дії, пов'язані з жіночою визвольним рухом, яке почало розвиватися з 1960-х років і виступало за юридичну та соціальну рівність жінок і чоловіків. «Третя хвиля» стала продовженням «другої хвилі» і реакцією на її фактичну невдачу. Поява «третьої хвилі» відносять до 1990-го років.

Мусульманські культури[ред.ред. код]

Докладніше: Жінка в ісламі

За Кораном, жінка повинна займати принижене становище в суспільстві. Зокрема в Корані неодноразово жінка порівнюється з, так званою, «криницею Ібліса» (Ібліс — диявол в ісламі). У мусульманських суспільствах цей припис суворо дотримується. Досі в деяких східних мусульманських країнах чоловіки мають право на полігамію. В наш час[Коли?] цей звичай в ісламському суспільстві, як і раніше, в пошані, доступний він, перш за все, багатим чоловікам, які здатні сплатити коштами «калим» (плата за дівчину її батькам). Також у деяких ісламських країнах існують обмеження прав жінок юридичного характеру, такі, як заборона на водіння автомобіля, поява на публіці без супроводу родича-чоловіка, заборона на участь «в усьому, що пов'язане з музикою і костюмованими виставами» (ці обмеження діють, наприклад, в Саудівській Аравії).

Жінки-науковці[ред.ред. код]

Детальніше: Жінки-науковці

Жінки-феномени[ред.ред. код]

  • Савицька Лариса Володимирівна — жінка, що вижила після авіакатастрофи і падіння з висоти 5200 метрів.
  • Лагно Катерина Олександрівна — Наймолодший жіночий гросмейстер у світі. В 12 років виконала норматив гросмейстера серед жінок, потрапивши до книги рекордів Гінесса.
  • Хатшепсут — була п'ятим фараоном Вісімнадцятої династії Стародавнього Єгипту. Більшістю єгиптологів вона вважається найуспішнішою з жінок-фараонів Єгипту.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Для подальшого читання