Лікоподій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лікоподій (лат. Lycopódium) — зрілі сухі спори різних видів рослин роду плаунів, в основному плауна булавовидного. Містить до 50% олії, гліцерин та інші сполуки.

В медицині використовують в якості дитячої присипки, а також в гомеопатії.

В народній медицині спори плаунів використовують як засіб загоювання для засипання ран, опіків, обморожень, при екземах, фурункулах, лишаях. Стебла використовують при захворюваннях сечового міхура, печінки, дихальних органів, при нетримання сечі, болях в шлунку, при геморої, диспепсіях та ревматизмі.

У металургії використовується при литві металу для обсипки форм — при їх згоранні утворюється шар газів, який перешкоджає прилипанню виробів та надають металу гладку поверхню.

У піротехниці спори деколи додають у склад бенгальських вогнів.

Заготівлю лікоподію проводять у кінці літа — на початку осені, після пожовтіння спороносних колосків. Колоски зрізають ножицями або гострим ножем, зазвичай у вологу погоду, складають у торбинки із щільної тканини, після чого сушать на відкритому повітрі та просіюють через дрібне сито для відокремлення спор.

Література[ред.ред. код]

  • В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983.
  • Иллюстрированный определитель растений Средней России [Текст] / И. А. Губанов [и др.] ; ред. А. Н. Лучник, К. Г. Михайлов ; ил. Н. Г. Замятина [и др.]. - М. : Товарищество научных изданий КМК : Институт технологических исследований 2002. Т. 1 : Папоротники, хвощи, плауны, голосеменные, покрытосеменные (однодольные), 2002. - 526 с.: ил. - ISBN 8-87317-091-6