Ліфінцев Олег Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліфінцев Олег Васильович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 18 листопада 1985(1985-11-18)
Каховка
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (28 років)
Луганськ (аеропорт)
(загинув у збитому терористами літаку)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Зовнішні відеофайли
 Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017
 "Герої не вмирають" (Олег Ліфінцев) на YouTube // Телеканал Скіфія, 12 лютого 2016

Оле́г Васил́ьович Ліфінцев (нар. 18 листопада 1985(19851118), м. Каховка, Херсонська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олег Ліфінцев народився 1985 року в місті Каховка Херсонської області. Зростав разом зі старшим братом і молодшою сестрою. 2003 року закінчив загальноосвітню школу № 2 міста Каховка. Пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Олег завжди хотів служити в армії. Він потрапив у тяжку аварію і довгий час лікувався, але зумів відновитися і стати десантником.

З січня 2014 року проходив військову службу за контрактом в Дніпропетровській десантній бригаді.

Старший солдат, водій-заправник — командир відділення 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».

— Командир 25-ї БрТрА полковник Дмитро Мимриков.[3]

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

27 липня Олега поховали на міському кладовищі міста Каховка[4][5].

Залишились батько Василь Володимирович, брат Володимир, сестра, дружина Ірина та донька Вероніка 2012 р. н.[6]

21 січня 2023 року мама, Лариса Ліфінцева, під час російської окупації міста Каховка, де народився Олег, загинула унаслідок обстрілу приватних будинків зі сторони російських військ[7].

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ст. (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу[8].
  • Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
  • Почесний громадянин міста Каховки (посмертно)[9].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 9 вересня 2014 року в місті Каховка на фасаді будівлі Каховської СЗОШ № 2 (вулиця Велика Куликовська, 78), де навчався Олег Ліфінцев, йому відкрито меморіальну дошку[10].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[11].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[12].
  • В місті Каховка вулиця Шкільна перейменована на вулицю Олега Ліфінцева[13].

Дотичні факти[ред. | ред. код]

За даними СБУ, до знищення літака Іл-76, та інших військових злочинів на території України, причетна нелегальна російська приватна військова компанія «Вагнера». Одним із членів ПВК є Олексій Ліфінцев — зрадник України з Севастополя, обіймає посаду командира мінометної батареї, особистий номер М1184. Він є близьким родичем загиблого у збитому літаку десантника Олега Ліфінцева[14].

Див. також[ред. | ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014. Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 7 серпня 2017.
  2. ↑ Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  3. ↑ «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. ↑ Душа, яка залишилась на небі… // «Каховська Зоря», 27 липня 2014. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  5. ↑ Панахида по Олегу Ліфінцеву (фото)
  6. ↑ Допомога сім'ї Олега Ліфінцева, загиблого в АТО. Дружина загиблого Ірина з донькою // «Люди допомагають людям». Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  7. ↑ Від обстрілів у Каховці загинула мати захисника, посмертно нагородженого орденом “За мужність”. Український Південь. 26 січня 2023.
  8. ↑ Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Каховки» // Каховська міська рада. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  10. ↑ У Каховці відкрили меморіальну дошку пам'яті Олега Ліфінцева — учасника АТО // «Рідна Херсонщина», 10 вересня 2014. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  11. ↑ У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  12. ↑ На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  13. ↑ У Каховці перейменували вулицю на честь загиблого в АТО земляка // «День», 26 травня 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 7 серпня 2017.
  14. ↑ Глава СБУ: Загиблий у збитому Іл-76 десантник і член "ПВК Вагнера" - близькі родичі // «Інтерфакс — Україна», 29 грудня 2017. Архів оригіналу за 29 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліфінцев_Олег_Васильович&oldid=40290568